| Середа 24-05-08 07:58 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 23041. Був непорочно народжений спаситель Ґаутама (правильніше, Кутама)
Будда. В розкішному Оленячому гаю (біля Бенаресу) Богородиця Діва Мая
("мая" значить — "мрія") народила Боже дитятко Будду. Пророк Асита
новонароджене Боже дитятко Сидгартгу Будду за староукраїнським
(оріянським) обрядом освячення занурив на секунду у воду. Мудреці (і це
було 500 літ перед народженням Божого дитятка Ісуса) приходили з далеких
країн. Несли вони дорогі дари і вітання для новонародженого Божого
дитятка Будди. У Будди було 12 учнів (апостолів), і один з них Девадатта
став зрадником. 12 — число, яке символізує дванадцять місяців.
Будда ходив по воді й не тонув. У чарівних буддистських храмах є святі ікони (вони декілька сот літ перед Христом намальовані) ходячого Будди по хвилях морських. Спаситель Будда по власному бажанні зійшов з Небесного Престолу у благодатне лоно Діви Маї, щоб воплотитися, щоб бути Живим Богом, Боголюдиною, і спасати грішників, і вчити людей милосердя. 42. Єгипетська богородиця Ізида народила боже дитятко Ґора. Її переслідував жорстокий цар Сет і тому вона тікала з Божим дитятком на острів Хемнос. Тікала (і це було 1200 літ перед народженням Христа) Богородиця Девака (в Індії) з Божим дитятком Крішною з міста Матхура від жорстокого царя Канси. Тікала Богородиця Марія (в Юдеї) з Божим дитятком Ісусом у Єгипет від жорстокого царя Ірода. "Існує подібність в історії народження Крішни і Ісуса", "культ Крішни був велично проявлений в Індії далеко перед Християнською ерою" ("Енциклопедія Релігії і Релігій", Ню Йорк, 1958 р.). Справді, "існує подібність в історії народження Крішни і Ісуса" тому, що творці біографії Ісуса взорувалися на біографії Крішни, Будди, Озиріса. Цар Ірод не умертвляв вифлиємських дітей. Він (і про це твердять навіть історики католицизму) помер чотири роки перед народженням Христа. 43. Діва Рея (Силвія) непорочно зачала братів Ромуля і Рема, які виросли на молоці святої вовчиці і стали засновниками Риму. Римляни свято вірили, що імператор Август (він жив в 27 році до Христа і в 14 році після Христа, отже, 41 рік) був непорочно зачатий. Народила його непорочна Діва від Бога Аполлона. Верховними жерцями Риму (понтифіками) був імператор Август проголошений Спасителем Світу. Оглядаючи археологічні скарби в Музеї Вавилону, я звернув увагу на клинопис, викарбуваний аккадами більше, як чотири тисячі літ тому, на якому зазначено: "Я Саргон, могутній цар Аккади, непорочно народила мене мати". Семіти "багато адаптували сумеріянської культури" ("Історія Цивілізації", Павло Бертштейн, Роберт Ґрін, 1961 р.). 44. "Ангел господній" поінформував неплідну дружину жида Маноя, що вона "завагітніє і вродить сина" (кн. Суддів, гл. 13, вірш — 3). Старі єгиптяни вірили, що фараон Аменхотеп Третій (він був володарем в 1398-1361 роках до Христа) Живий Бог. В історії релігій ніде не занотовано, щоб віруючі вірили у мертвого Бога. Ікони, тобто, ідоли, це тільки уява людей про живого Бога. Бог Тот сповістив Діву Мутемуа, що вона від духа святого народить Боже Дитя" (з єгипетських гієроґліфів). У святині Люксоре можна сьогодні оглянути монументальну статую "Живого Бога Аменхотепа". Богородиця Мутемуа зображена із хрестиком у руці. Хрестик вважається символом життя у всіх релігіях тому, що при допомозі двох перехрещених паличок родиться світло, "агні" ("Веди"). 45. Різдво Христове — це копія Різдва Бога Митри, Бога Аттиса, Бога Озиріса, Бога Таммуза, Бога Будди, Бога Крішни. Є різниця та, що Ісус — юдеєць, Крішна — індус, Будда — оріянин. Копія завжди гірша оригіналу. "Християнство заступило перше Свято народження Сонця (Діес наталіс соліс) Святом Народження Христа, але обряди старого Свята скрізь позосталися мало змінні. Церква сильно боролася зо старим святом народження сонця, але була не в силі його зовсім вивести" (Митрополит Іларіон (Огієнко), "Дохристиянські вірування Українського Народу", стор. 277, Вінніпег, 1965 р.). "Церква сильно боролася зо старим Святом народження Сонця, але була не в силі зовсім його вивести" тому, що народ не хотів погодитися, що юдеєць Ісус має бути для них дорожчий за Сонце, дарма, що жерці всюди говорять, що юдеєць Ісус, то сонце, світло, і люди повинні в цього світла благати світла і спасіння. 46. В "Соборному Різдвяному Посланії" 1973 року архиєреї і єреї Сліпий, Германюк, Сенишин, Бучко, Букатко, Саварин, Гопко, Борецький, Роборецький, Шмондюк тривожно пишуть, що: "Людство дрежить зі страху перед собою і з німим зворушенням усі мусять благати в Христа світла і помочі!", "стоїть людство перед Вифлиємським дитятком". В "Соборному Різдвяному Посланії" вони бажають, щоб українські батьки, матері і діти мали серця, наповнені "тими думками й тим щастям, що ними були наповнені в часи Першого Різдва Пречиста Діва Марія, Святий Йосиф і побожні пастори". Виходить, що "Людство... мусить благати світла" в сина Давидового. Бідне те людство, яке жебрає світла! 47. На Земній плянеті двадцять вісім відсотків християн; сімдесят два відсотки — це буддисти, гіндуїсти, конфуціоністи, мусульмани, комуністи, юдаїсти, шінтоїсти, та визнавці інших релігій. Людство, яке не поклоняється Ісусові, не мусить "благати світла". Світло достойним дається без благань! Українські батьки, матері і діти, істинно, істинно кажу Вам, не заповнюйте свої добрі серця чужими думами і чужим щастям. Не в Московитії, не в Ватикані, не в Юдеї (не в серці Діви Марії і її мужа Йосифа) Ваше Українське Щастя лежить, а у Ваших серцях. Живіть так, щоб Ваші серця багатіли і квітнули Вашими думами про волю і щастя Вітчизни Вашої. 48. В "Різдвяному Посланії" 1973 року архиєреї Михаїл, Андрей пишуть: "Говорить Господь Небесних Сил (Саваоф): "Ще раз, і це буде скоро. Я потрясу небом і землею, морем і суходолом"". "Одурить Візантійський Саваоф", — зазначує правдоносний пророк Тарас Шевченко. Українські батьки, матері, діти, істинно, істинно кажу Вам, не світлу душу має той, хто Вас, духовно поневолених, лякає Господом Небесних Сил ізраельських. У юдейському Святому Письмі сказано, що "Саваоф" — Бог Ізраеля" (Єремия, гл. 16, 9). Архиєреї і єреї, відгукуючись на Ваші Різдвяні Посланія", кажу Вам: "Благії, покиньте чужі вівтарі, ідіте до Святині Рідної Української Національної Віри. Звільняйтеся з вікових духовних кайданів. Пробудившись, пробуджуйте нарід свій, по-рідному учіть його рідного. Я не гніваюся, що Ви такі ж нещасні і принижені, як і бідне невільниче стадо Ваше. Благії, покиньте чужі вівтарі, ознаменовані юдейським кивотом. Психологія християнізму застаріла, і Ви з нею духовно і морально застаріли, емоційно зубожіли, лишаєтеся за бортом Священної Української Духовної Революції". 49. Іде Різдво Світла Дажбожого — Різдво Вільної Мислячої Людини, Різдво Її благородних почувань, Її світорозумінь, Її натхненного "Я". Різдво Світла Дажбожого — Свято Життя, Свято Світла, Свято Предків, Свято Волі і Щастя. Стрічаємо Ми, внуки Дажбожі, Різдво Світла Дажбожого Святою Вечерою, Святими Мислями і Святою Єдністю Душі. Ми обрядово кличемо (бо така в нас духовна культура) на Святу Вечерю предків наших. Між ними і нами завжди існувала і завжди існуватиме тілесна і духовна цілісність. Кличемо світлооку Матір Лель, кличемо відважного Тата Оря. Кличемо всіх достойних керманичів племен Українських. Кличемо тих, які в буремних боях полягли, щоб на рідній землі жили ми і родилися діти наші. Кличемо священних шукачів Української Правди Тараса, Лесю, Івана, Бориса, Олену, Олега. Кличемо, виходячи на перехресні дороги, всіх дітей померлих у муках голодної смерти і кличемо їхніх трудолюбних родичів, закатованих Московитією у диких проваллях Колими, Соловків, Ладоги, Потьми, Тюменії та інших проваллях кривавої Москвинської імперії. Кличемо священних оборонців волі, слави і чести трудового народу — всі, всі, всі ідіте до нас на Святу Вечерю! Ідіте гнані, голодні і принижені брати і сестри наші — наші двері для Вас відчинені, наші столи для Вас прибрані! 50. Стрічаймо ми, внуки Дажбожі, Різдво Світла Дажбожого! Різдво Світла Дажбожого — Перемога Світла над Тьмою. Перемога Добра над Злом, Перемога Життя над смертю! Без Різдва Христового, без Різдва Крішни та інших Синів Божих, людство жило і жити може. Без Різдва Світла Дажбожого не може існувати Людство! Сонце не вічне: може статися у просторах космосу такий вибух, що погасить Сонце, або перетворить його у газові хмари. І зникне наша Сонячна система. Може статися так, що наша Земна плянета, порушена могутніми вибухами на Сонці, полетить в інші сонячні системи. І там, знайшовши нову зорю (сонце), започаткує на собі нове життя, давши йому інші напрямки розвитку. Може вона (Земна плянета), утративши Сонце, перетвориться у порох — перетворяться у порох її ріки, гори, моря, міста і її мудрі жителі і їхні цивілізації, культури, релігійні поняття. І коли цього досі не сталося, то тільки тому, що щороку відбувається врочисте Різдво Світла Дажбожого — щороку діє животворна сила Дателя Буття. І вона радує не тільки нас, внуків Дажбожих, вона радує всіх, весь рослинний і тваринний світ. Ми, рунвісти, вірячи у Різдво Світла Дажбожого, почування наші і мислі наші гармонуємо із силами дії Сонячної системи, з діями близьких і далеких космічних сил, ми діти Світу. Різдво Світла Дажбожого (пробуджуючі дії Його на всі прояви Життя) усвідомлюють найпередовіші діячі наук (астрономії, біокібернетики, біології, фізики, хімії, математики). Та одні з них вважають, що це тільки величаве космічне "явище", інші — що це "тільки воля Саваота", "тільки воля Брагми", "тільки воля Аллаха". 51. Людина з допомогою телескопів сьогодні поширила свій зоряний світ. Вона зфотографувала три мільярди зірок, між якими є зірки в сотні разів більші і яскравіші, як наше Сонце. В просторах Всесвіту родяться і вмирають зорі, сонячні системи і людські цивілізації, які можуть бути на мільйони літ старіші за нашу цивілізацію. Світ — вічна змінність, вічне старіння і вічне молодіння. "Знаю, є Різдво Світла Дажбожого, але я не вірю в Нього, я атеїст". Коли ти знаєш, що є Різдво Світла Дажбожого, коли ти знаєш, що є Життя, є Любов, є Воля, але не віриш у ці сили, значить ти маєш розум без емоцій, без красивих почувань, без одухотворення. Не може людина жити без життя, не може людина дихати без дихання, не може людина бути людиною, утікши сама від себе. Не може людина творити радісне сьогодення, утративши віру, що завтра буде день.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |