| Четвер 24-05-09 04:05 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 227ДЕНЬ 34 1. Дорогі мої побратими, дорогі мої посестри —
правдоносні внуки Дажбожі, йду в гості до Вас. Несу святі скарби, які
мені передали для Вас великі Предки наші. Прийміть їх — вічно житиме в
серцях Ваших творча і шляхетна згода. Вічно Ви будете багаті
благородними почуттями, вірою в єдиного і всюдисущого Дателя Буття.
Датель Буття — Дажбог наш величний, суворий і ніжний, як рідна мати. Він
— Будівник Світу. Є люди, яких можна назвати біблійними атеїстами. Вони не вірять у Єгову тому, що Він, як пише "Біблія", жорстокий і ревнивий. Про інше поняття Бога вони не знають. Слова "віруючий" і "атеїст" умовні. Для біблійників ми, рунвісти, виглядаємо атеїстами тому, що ми віруємо не по-біблійному. Ми віримо в Дателя Буття (Дажбога). І наша віра нас звеличує. В ній ми бачимо духовну волю нашого "я". В ній трепет нашої любови до Вітчизни і наша ненависть до її ворогів. Наша віра свята! Рідна Українська Національна Віра єднає наші мислі, єднає наші почування, єднає наше велике правдоносне плем'я — плем'я внуків Дажбожих. Ми віримо в Дажбога, щоб наші земні, підземні і небесні скарби були нашими. Нам відомі таїни успішної святої оборони скарбів рідних. Ми любимо і обороняємо їх так, як свої руки, ноги, очі, мозок, серце. 2. Людина боронить сама себе не тільки розумом, а й інстинктами самозбереження. Інстинкти самозбереження старіші і сильніші за розум. Ми хочемо, щоб світ знав, що ми непереможні. Непереможність наша закодована в наших розуміннях життя і смерти, у філософії і культурі нашої любови до Вітчизни, в одержимості нашої борні за Її волю. Вітчизну нашу ми обороняємо, керуючись не партійними, соціологічними чи інтернаціонально-релігійними гаслами. Ми Вітчизну нашу обороняємо інстинктами самозбереження. Вітчизна — наші ноги, наші руки, наші очі, наш мозок, наші серця і почування. Вітчизна і ми — це корм і тіло, повітря і легені, краса і душа, право на життя і життя, колиска і дитина, материнське молоко і майбутнє дітей наших. Нещасний буде той, хто нас, внуків Дажбожих, на нашій рідній землі прагнутиме поневолити, щоб живитися нашою кров'ю (добротними плодами Вітчизни нашої). 3. Ми живемо законами не позиченої моралі, а рідної: вторжник, що увірвався зі зброєю залізною чи духовною на наші рідні землі зі сходу, півночі, півдня чи заходу, щоб нас поневолити, має віддати нам свою голову. Мораль така нам корисна і для нас вона свята. Ніхто не має права в нашу хату нести науку Ісуса, папи римського, Лєніна, грецької ортодоксії, щоб нею нас гнобити! Ми не хочемо підпорядковувати себе творінням чужоземного розуму. Десять століть ми були підпорядковані законам чужого розуму — законам чужоземної релігії. Тепер маємо наочні дані ствердити, що таке підпорядкування обезвладнило душу нашу і знецінило в світі наш світлий розум. Ми маємо свій розум. Ми маємо свою душу. Ми щасливі без чужого щастя. Ми розумні без чужого розуму. Той, хто повірить, що ми маємо в черепах ослаблений мозок не здібний для творчости, у грудях — заячі серця не здібні мати свою віру, викопає сам для себе могилу на нашій землі — ми нікому не дозволимо наше на наших очах ганьбити! Я йду, щоб підняти народ на вершини духовного і тілесного самоутвердження. Коли я йду до мого народу, щоб з ним синівську мову вести, Ісус, Маркс, Лєнін, папа римський і греко-православні жерці, повинні мовчати. Їхні мудрощі і їхні святощі, їхні щедроти і їхні чесноти — їхні, хай вони збагачують духовні скарбниці їхніх народів і не поневолюють духовне життя мого народу. 4. Побратими і посестри, ніколи плаксиво не жалійтеся нікому, що москвини прийшли в Україну і б'ють українців: кожний, хто йде в Україну, йде, щоб бити українців, щоб одружуватися з їхніми миловидними і ніжними дочками і цим ослаблювати моральну і тілесну субстанцію українську. Кожний йде в Україну, щоб бити українців, щоб їхніх жилавих і світлочолих синів навчити вбивати рідну матір, вбивати рідного тата в ім'я віри Христової, в ім'я віри Лєнінової, в ім'я повного шлунку, поплатних посад, сектантського фанатизму, споживацької філософії життя. Кожний йде в Україну, щоб брати з колиски українських дітей і вчити їх катувати Україну. Зі зброєю в руках іти пліч-о-пліч із загарбниками України (валуївцями, денікінцями), зі зброєю в руках іти пліч-о-пліч із загарбниками України (брежньовими, сталінцями, лєнінцями) — що це значить? Це значить, будучи українцем, спільно із загарбниками України душити в Україні українську мову, тримати в темноті українську національну свідомість, ховати від українців їхню правдиву історію і вчити їх такої потворної історії України, щоб у них не було віри в себе, не було пошани до предків своїх, творити в 21 році, в 33 році голод в Україні, катувати українців в концтаборах Соловків, Колими, Сибіру, Московитії. 5. Німці, англійці, французи та інші народи не хочуть стояти поруч з українцями. Достойні народи не можуть любити тих, яких вони вважають духовними, політичними і економічними рабами. Українці в їхньому розумінні "білі негри Европи". Сорок п'ять мільйонів людей, які живуть на найбагатшій у світі землі і звуть себе українцями, не мають ні своєї національної армії, ні своїх грошей, які б були визнані банками держав Евразії, ні своєї національної філософії життя. В їхній столиці Києві на вулиці не чути української мови. З такою національною грамотою українці (брати-чужовіри) хочуть у світі здобути симпатію, визнання, зазначаючи, що вони "також християни". Світ не любить тих, які самі себе не знають, живуть законами рабського розуміння життя, моралі, релігії. Рабство — ганьба. Світ — це природа. Світ живе законом: кожний народ, коли він хоче бути достойним народом, повинен сам на своїй землі боронити волю свого "я". Народ, який не здібний сам себе боронити, приречений на загибель. 6. Природа (все живе кероване законами природи) завжди стоїть по стороні сильних. Природа, наприклад, дає право не слабкому оленеві, а сильному і відважному започаткувати, стрінувшись з оленихою, продовження роду оленячого. Моралісти, отже, мають дані твердити, що природа неморальна, жорстока, потворна. Коли б природа стала по стороні слабкого тілом і розумом оленя (в ім'я "великої" моралі), оленячий рід став би млявим, і вовки швидко б його зжерли. Природа, щоб зберегти рід оленячий, стоїть по стороні сильних оленів. Тільки їм дає право продовжувати народження нових поколінь. Світ з любови до роду людського любить той народ, який володіє могутньою енергією нервової системи, організаційним талантом, вольовим і палким розумом. Слабкий народ викликає до себе жаль, співчуття. Сильні інколи дають йому в руку шмат хліба, але ніхто з них не хоче зі слабким народом ділити його слабість і слабнути разом з ним. 7. Відвідував я найменші країни світу (Ел Сальвадор, Коста Ріку). Мені було приємно, що сини цих народів вірять, що вони сильні. Вони гордяться своїми вітчизнами. Я не стрічав, щоб хтось з них говорив: "Ми слабкі", "нам треба возз'єднуватися з іншим великим народом", "наша вітчизна самостійно не може існувати". Український народ тілесно здоровий. Він сильний. Він розумом глибокий і красою лиця принадний. Але він слабкий вірою в себе. Він слабкий своїми слабими переконаннями (його душу приборкала і спотворила многовікова неволя). Щоб його душа пробудилася, налилася творчою енергією, святою вольовою вірою в себе, мають прийти зі світу рунвістів Рішителі Життя і Смерти, тобто ржіси. Народ, побачивши подвиги ржісів, самозвеличиться. Народ не може жити без великих синівських подвигів. Він подвиги обожнює і ними наснажується. Чим більші синівські подвиги, тим більша енергія і віра народу. Там, де немає великих синівських подвигів, народ стає кволим. 8. Я йду, щоб переконати синів України, що служіння народові і вмирання на полі бою за його волю — це не наказ, це не присяга, це не обов'язок, ні, це обряд Добровільного Священнодійства. Це вершина духовної і тілесної досконалости — завершення щастя, здійснення всіх мрій, вічний вінок Слави і Волі! Ржіс — найвища ступінь духовного і тілесного життя рунвіста. Ржіс — український камікадзе. Один ржіс знищить сотню злотворних вторжників. Він (ржіс) сам добровільно і врочисто зголошується у хвилину всенародної тривоги йти у Царство Духа Предків. Ржіс своєю тлінною тілесною кончиною нищитиме осині гнізда вторжників. Рунвісти такого озброєного Рішителя Життя і Смерти, тобто ржіса, обрядово проводжатимуть уквітчаного у вінок Безсмертя. Найкращі красуні внуків Дажбожих цілунками і співами проводжатимуть його як на велике Різдво Світла Дажбожого, у Святиню Безсмертя. Мати його буде проголошена Великою Матір'ю Волі і Слави. Ржіс обрядово (в натхненні Дажбожого священнодійства) своєю мудрою смертю майстерно і впевнено відбирає життя в сотні катів України. Піде слава по світу, що коли йде ржіс, то це значить іде той, хто сам себе прирік на смерть, щоб своєю смертю перемогти ту смерть, яку несуть Україні вторжники. 9. Ржіс — людина, яка йде між смертю і життям. Йому покірні сили живі і мертві. Він у священній борні згорає, стає райдужним прапором Волі, Віри і Слави. Його тіло перевтілюється у вічність. І стає під небом України серед степу широкополого вогняним мідяним монументом Священнодійства. Ржіс — людина, в якій втілені сили більші, як людські. Він діями своїми тривожить серця мільйонів, стає ідеєю мільйонів, його чинові кланяються почуття мільйонів. Не кожний рунвіст, не кожна рунвістка може досягнути тієї духовної і тілесної досконалости, яка завершується діями, що їх здійснює ржіс. Ржіс — легенда жива, з якої творяться закони, філософські системи, релігії, обряди, духовні революції, нові епохи, нові шляхи цивілізації. 10. Той, хто відчув, що він готовий бути ржісом, не обов'язково має звільнятися від земного життя: ржіс проявляє божественні свої сили у всіх сферах життя народу — на фронті, в розвідці, в мистецтві, в техніці, в праці. Він відрізняється від маси своєю одержимістю, цілеспрямованістю, відвагою, здоровими інстинктами народного самозбереження, самопосвятою, вищою за звичайне життя і звичайну смерть. Ржіс — завершення кращих духовних і тілесних сил нації, ржіс — це Дажбожий дар, який отримує не кожний, це дар Слави, Любови і Безсмертя. 11. Життєтворчий Дажбоже мій, мільярди років Ти ткав зі Світла чарівний оксамит — готував колиску для Розумного Життя. Чую, дехто каже мені: "Ніхто не готував, розумне життя само постало, маючи на це час і умови". Відповідаю: "Є час, є умови, а творця часу і творця умов немає? Є світло, а джерела, яке творить світло, немає?" Філософії матеріялізму й ідеалізму недосконалі тому, що вони не толерантні. Вони, самі себе вважаючи досконалими, ведуть між собою дику війну, їх треба роззброїти. Життя їх не оправдало. Немає абсолютної матерії, немає абсолютного духа, немає духа без матерії, немає матерії без духа. Оріяна (Первоукраїна) — Вітчизна племен оріянських (сумеріян, гіттітів, гиксосів, критян, скитів). Вони першотворці культури і цивілізації народів Білої раси, дарма, що тепер їхні духовні й матеріяльні скарби присвоюють собі інші народи. Чужоземні історики знають добре, що українці — це потомки сумеріян, гіттітів, скитів: Але з міркувань релігійної і політичної дипльоматії, не всі вони можуть глянути правді в очі. 12. Оріяна — Дажбожа колиска. Як творилося несвідоме і свідоме її єство. Чим вона принадна, чим вона квітуча, щедротна, багата і таємнича? Яка її історія? Як її читати? Часто рівнинні простори Оріяни були залиті морем. Сотні тисячоліть бушували хвилі морські там, де сьогодні бушують хвилі золотої пшениці і течуть солодководі ріки, і шумлять співучі гаї, мріють у степах могили і стоять гради Київ, Львів, Полтава, Харків, Одеса, Чигирин, Ялта, Трипілля та інші гради і городища. Милосердне небо і золото хлібодарного моря — який первородний, який божественний у Тебе, Оріяно (Первоукраїно), прапор — прапор Природи і Її щедротних дітей. І тоді, коли на хвилях моря іскрилося Сонце, а це було більше, як мільйон років тому, творилися гори Оріяни. Їх ми сьогодні звемо Карпатськими, Кримськими. 13. Красивішає обличчя плянети Земної ... Поступово море виходить з просторів Оріяни. І в ці часи, ніби як вітальний салют, посланий у космос, ніби як передвістя світове, яке повідомляє галактики і метагалактики про чудотворіння плянети Земної, заклекотіли надземні і підземні води. І вибухли в Карпатах вулкани, здригнулася десятикілометрова мантія Землі. І пролетіли над звільненими від моря просторами Дажбожої колиски (Оріяни) гураґани. Заклубочилися хмари. Загорілося небо від спалаху перших на Землі блискавиць. І свіжим озоном потекли хвилі життя. І стало тихо.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |