П’ятниця
18-05-25
03:20

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Мага Віра. Сторінка 290




ДЕНЬ 51

1. "Учителю Лев Силенко. Я люблю дітей, мої діти — моє майбутнє".
- Діти можуть бути Вашим майбутнім. І можуть бути Вашою загибеллю. Хто родить дітей безкорисних для Вітчизни, той родить ганьбу. Там, де діти є ганьбою, батьки майбутнього не мають.
Якщо хочете, щоб Ваші діти були Вашим майбутнім, то повсякденно дбайте, щоб у них був рідний шлях життя. Дбайте, щоб чужий світ (прихильний чи неприхильний) не відкликав Ваших дітей від рідного світу. І не поставив їх проти Вас.
Синові і доньці по-батьківському кажіть: "Коли тебе рідні чи чужі люди обдаровують титулами, славою, скарбами, любов'ю, ненавистю, коли ти прощаєшся з другом чи недругом, думай про Дажбога. І живи так, як велять жити Сім Законів Правильного Життя.
Коли тебе погрозами, обіцянками, ласками, умовляннями запроваджують до секти, партії, клюбу, війська, банди, зради, далеких мандрів, думай про Дажбога. І живи так, як велять жити Сім Законів Правильного Життя.
Дажбог — твій рідний Бог. Дажбог — самооновлююча світла Сила племени твого. З Дажбогом ти є повноцінним Українцем — Українцем по походженню і по вірі. Відданість Дажбогові дає тобі самонаснагу. І право незалежно самовизначатися.
Хто принижує твою віру в Дажбога, той випробовує твоє вміння себе боронити. Випробовує силу твоєї духовної незалежности, вартість твоєї громадської чести. Ідучи рідним шляхом життя, не бійся переслідувань, в'язниць, голоду, холоду. Не бійся вмерти, щоб жив твій народ, щоб твоє "я" обезсмертнювалося в "я" України-Руси". Коли діти Ваші мають рідний шлях життя, діти — Ваше майбутнє!
2. "Чужинці вторгаються в Україну-Русь: на вістрях багнетів несуть ідеології, релігії, культури, закони. Несуть Українцям неукраїнський спосіб життя. Що їм казати?"
- Чужинці, лишіть нас для нас! Не ощасливлюйте нас грецьким православієм, католицтвом, москвинським комунізмом. І не рятуйте нас від нас. Не осправедливлюйте нас чужоземною справедливістю. Ми хочемо самі себе ощасливлювати, рятувати і осправедливлювати. Ми в своїй хаті самі робимо такі порядки, щоб у нас не було ні панів-експлуататорів, ні рабів-жебраків.
3. "Чужинці кажуть, що йдуть нас в нашій хаті мирити".
- Гляньте, в тій криниці вода каламутна. Чому? Чужинці туди жбурляють каміння. Вони каламутять воду в криниці нашій. Вони сварню між Українцями закорінюють і під'юджують, щоб Українців знеславити і ослабити. І потім над ними панувати. Повсякденно пам'ятаймо: достойні брати ніколи не погодяться, щоб чужі люди мирили їх у їхній хаті.
4. "Москалі — чужі люди", — учить Тарас Шевченко. Москалі, вторгнувшись в Україну-Русь, під гаслом "возз'єднання двох народів", розсварювали гетмана з полковниками, полковника — з полковником. І потім Москалі грали ролю суддів-миротворців. Хто хилився у сторону Москви, той був оголошений справедливцем і обласканий грамотами дворянськими. А хто ні — гинув з тавром церковної анатеми, з тавром "ворога народу"".
- З історії знаємо: політики білої і червоної Московитії — досвідчені професійні вбивці. Вони, сховавши під полою закривавлену зброю, біжать в народ і кричать: "Ловіть убивців!" Народ, хитро обдурений убивцями, хапає невинних людей. Убивці катують невинних. І кажуть: "Така воля народу". Невинні люди, не витерпівши москвинських (татаро-монгольських) способів катування, признаються у злочинах, яких вони не чинили. І гинуть.
5. "Чужинці (професійні душолови) ідуть в наші села й міста. Беруть хліб з наших гостинних долонь. І розчулюють наші душі оповіданнями про рай біблійний. Говорять так, ніби той рай є в їхньому розпорядженні: приєднуйся до секти, покажемо дорогу до раю, спасіння, прощення".
- Кажіть зайшлим і тим своїм людям, які попали під вплив зайшлих: "У нас є свій рай. Україна-Русь — наш земний і небесний Рай. Рай там, де душа добротна. Пекло там, де душа злочинна. У душі народу України-Руси є рай: українці не вторгалися на Кавказ, в Московію, Польщу, Чехію, Литву, Мадярщину, щоб на чужих землях умертвляти чужинців".
Славні чужинці, які побували в Україні-Русі, звуть її земним раєм. Згадаю достойного француза Оноре де Бальзака. Відвідавши нашу Вітчизну, він французам написав так: "Ви приїдете в Україну, цей Рай земний, де я запримітив уже 77 способів приготування хліба, все це дає високе поняття про винахідливість населення в комбінаціях найпростіших речей".
Єгиптяни, Греки, Юдеї, Латини, Німці знають: земний Рай там, де ростуть пшеничні паляниці, де земля медами і молоками текуча. Про те, що в земному Раю є 77 способів приготування хліба, не всім чужинцям відомо.
6. "Українців ніхто не родить: самі родяться, а от самі собі народити держави не можуть".
- Знаємо: людина родиться два рази. Українці тілесно родяться Українцями, а духовно — ні. І в цьому треба бачити їхню неспроможність відродити державу. Хто покликаний духовно родити Українця Українцем? Ватикан, Греко-православіє, Москва, Берлін, Пекін?
Коли чужоземні духовні сили родитимуть духовне життя Українця, Українець буде чужий сам собі. Українець в Україні не репрезентуватиме себе. Хіба такий Українець буде спроможний відродити державу?
Є народи, які до зубів озброївшись, підпорядковували чужі духовні сили (християнство і мусульманство) служінню своїм державним інтересам. Для одного народу віра християнська є матір'ю, а для другого — мачухою.
7. "Українці чужу матір називають рідною".
- Хто чужу матір називає рідною, той принижує себе і рідну матір свою. Пропагандивні гасла: "Греко-православіє — рідна мати наша", "Греко-католицтво — рідна мати наша", "Партія Лєніна — рідна мати наша" ображають душу Українського народу.
Скільки б ми чужих матерів не називали рідними, вони залишаться мачухами. Кожна мачуха по-мачушиному виховує сиріт. Українці, які є Українцями по походженню і по вірі, рідну матір називають рідною.
8. "Чужинці приходять в наші села і міста — учать нас моральности, добрим ділом займаються. Що їм казати?"
- Кажіть їм: Українці не хочуть бути по-чужому моральними. Українці, як народ здібний, мають свою мораль, притаманну своїй добрій вдачі. Так довго, як світ буде світом, Китаєць буде Китайцем, а Індус — Індусом. Пощо Індусам в Індії ширити китайські поняття моралі? Чи потрібно, щоб Араби в своїй хаті мали ізраельську мораль? Хіба можуть Японці відмовитися від японських понять моралі і прийняти москвинські?
9. "Чужинці хочуть волю дати українцям в українській хаті — що це означає?"
- Це значить, що Чужинці хочуть, щоб Українці в Українській хаті не мали Української волі. Маючи волю чужу, будуть її рабами. Рідна воля — рідне визначення волі. Народ, який рідного визначення волі не має, вільним не буває.
У Сімох Законах Правильного Життя оповідається про Українське визначення волі. Поет, який написав: "Праця єдина з неволі нас визволить, нумо до праці, брати!", не мав на увазі рабської праці.
Воля — вільна праця, праця для Святині Дажбожої, Вітчизни, народу, родини, особистого щастя. Праця для ворогів, які запроваджують неукраїнські порядки в Українській хаті, це рабство. Обминай працю, яка є рабством. Хто хвалить тебе за те, що ти ударно в рабстві працюєш, той узаконює культ рабства, обдекорованого орденами, медалями. Культ рабства приносить користь тим чужинцям, які експлуатують твою Вітчизну.
10. "З чого повинен народ у своїй хаті творити свою волю?"
- З вольового благородства. Чим благородніша нація, тим вона відважніше і пристрасніше відстоює свою незалежність. Воля до волі твориться з почуттів гордости. Чим в нації сильніше розвинене почуття національної гордости, тим їй легше єднатися і боротися, утверджуючи величність свого "я". Кожна нація має право мати визначене місце в історії Людства.
11. "Учителю Лев Силенко. Ви хочете дати народові волю?"
- Я показую народові дорогу до волі. Той, хто каже: "Даю волю народові", принижує духовні вартості народу. Повноцінний народ ставить справи волі вище всіх благ на землі!
Я кажу: володіти волею уміє той, хто має волю дисципліновану (виховану), в якій є культ рідного достойного провідника, культ державного життя. Бунтарська воля (воля для волі) — найкоротший шлях до рабства. Той, хто свавільне мислення вважає волею, є рабом. Свавілля — безконтрольність. Свавілець діє за власним переконанням, незважаючи на веління рідного провідника, і тому завдає шкоду громаді побратимів, і, оправдуючись, каже: як воля, так воля!
Хто бореться за волю, забувши про міць рідної держави, той будує на ріці взимку дім з льоду. І жде весни, щоб в домі потеплішало. Невпорядкована воля має трагічну долю: гинуть ті, які за неї боряться і вмертвляють її.
12. "З чого починати впорядковувати волю, щоб вона була міцною, творчою, славною?"
- Волю треба починати впорядковувати від впорядкування вдачі народу. Ми, українці, найстародавніші в світі хлібороби. Хлібороб -людина розумна, доброзичлива, статечна, має добре тілесне і душевне здоров'я. Стиль його життя робить його індивідуалістом і супереґоїстом. Він, як людина, залежить тільки від Ниви і Погоди. Підпорядкованість провідникові вважає приниженням особистої гідности.
Він (хлібороб) залюблений у тихе мирне життя. Оре, сіє, жне, молотить, меле: має хліб і до хліба. Щороку дає князеві данину. І жодних інших громадських обов'язків він не має. І ними мало цікавиться. Є в нього хотіння бути кращим за сусіда: мати кращу жінку, хату, гарніших дітей, корів, овець, мати багатший врожай, кращих коней, красивішого воза.

13. "Хлібороб любить мирне життя, бо всякі війни руйнують його господарство. Хіба хлібороби-трипільці мали мирне життя?"
- Археологи ствердили, що хлібороби-трипільці жили в селищах і городищах тисячу й більше літ, про жодні війни не чуючи. Вони вміли працювати, гуляти, пити, співати. Любили красу і розумілися в ній: виробляли незрівняної чарівности мистецькі вироби. Мали радісні святкові обряди. І віра в них була природня, бадьора, радісна. Їхніми володарями (вогнищанами-царями) були їхні рідні діди (патріярхи). І їм вони корилися так, як діти — татові. Діди були особливо поблажливі до внуків. Жорстокости не було тому, що вона була непотрібна. Рід з родом ділився хлібом і водою, зріднювався. Справді, це був Рай земний.
І в цьому Раю земному виплекалася добродійна, хазяйновита і водночас анархічна вдача, далекі відгуки якої можна відчути й у народних піснях: "Гей, я козак, звуся Воля, Українець з Гуляй-поля". Анархічна (недисциплінована) воля не витримала іспиту історії. Перед її носіями життя поставило сувору вимогу: змінити вдачу, або раніше чи пізніше стати рабами якогось чужоземного скверного племени такого, в якого вдача мисливська.
Я вже писав: життя мисливське вимагає від мисливців суворої дисципліни, культу провідника. Їхня воля строго впорядкована, відважна, спритна, вольова, цілеспрямована. І жорстока.
І коли ми, українці (хлібосольні орачі), не змінимо своєї вдачі сьогодні, то завтра не будемо здатні жити на волі навіть тоді, коли вона нам буде історичними обставинами подарована.
14. "Наш народ многостраждальний тому, що не має держави".
- Однією з причин многостраждальности нашого народу є його угодовське переконання, що можна жити добре й без держави: під опікою того чи іншого чужинця, жебраючи в нього трохи більше волі, ніж він дає.
"Чи є вихід з цього дому многостраждання?" Є: українці зобов'язані у своїх інтересах (і тільки у своїх!) поліпшити (шляхом самопізнання і самовиховання) свою вдачу. Самополіпшення вдачі — шлях успішного виходу з дому многостраждання.
15. "Чому християни перестають гріхів боятися? І виходить так: ідуть християни з Христом проти Христа?"
- Христос сказав: "Хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб", тобто — гріх. Розрив (розлучення) шлюбу у християнських країнах дозволений законом — значить у християнських країнах законом дозволено не визнавати моральної науки Ісуса Христа.
Якщо немає можливости науку Христову застосовувати в щоденне життя народу, то краще не бути християнином, ніж вважати себе християнином без науки Христової.
Так: москвинські царі (Петро 1, Катерина 2) ішли з Христом і перемагали ворогів своїх. Вони Христа зробили своїм прислужником. Вони по-ханському катували християн, і казали, що то "така воля Христова".
16. "Українці-християни справедливо обурюються, бачачи, що чужинці-християни їм в горі не співчувають. З обурення й постає нарікання.
- І безпорадність. Чужовір'я поробило Українців моральними споживачами: "Співчувайте нам, ради Христа! Лихі люди дуже б'ють нас у нашій хаті, забороняють нам свій хліб їсти". Горді (і часами суворі) чужинці не хочуть співчувати тим, які нездібні самі собі раду дати, які своїм синам не співчувають, а чужих синів обожнюють, перед іконостасами оплакують. У духовних рабів мораль рабська.
17. "Чому ми повинні шанувати минуле, обожнювати замучених синів Вітчизни? Віра Христова нас учить ворогам прощати і любити їх".
- То будьте ж послідовними: Авраам, Мойсей, Ісус, Маттей, Лука — це ж далеке минуле! Та ще й чуже. І ви його шануєте, обожнюєте. Юдейський цар Ірод, римський імператор Нерон — це ж далеке минуле! Та ще й чуже. І ви його ненавидите, клянете. І кажете, що віра Христова учить ворогів любити, підставляти ліву щоку, як б'ють праву?
Хто не цікавиться минулим рідного народу, не шанує кращих синів Вітчизни, той ще не є людиною. Людина без минулого не може бути сучасною. Коли в людині помирає минуле, тоді сучасне стає її могилою, а майбутнє — забуттям.
18. "Гріх там, де сміх": у Київських монастирях монахи не мали права сміятися. У церквах православія грецького очі єреїв сумні. Гляньте на ікони — обличчя суворі, холодні, пригноблені. Немає в них доброго настрою. Гріх — усюди гріх. "І людина родиться грішною". З цього й постає на душі осад пригноблення. Чи й у Святині Дажбожій прищеплюватимуться такі розуміння гріха й радости?"
- Людина родиться святою, безгрішною. Стаючи дорослою, вона сама (вільно, або невільно) вибирає дорогу добра або зла. "Гріх" і "Святість" релігії визначають по-різному. І тому: грішне — святе; святе — грішне, мати дві жінки — гріх, мати дві жінки — святість.
Знаємо: там, де добрий настрій, добре здоров'я. Плекаймо обряд шляхетної радости. Розумно казати: не псуйте мені настрою, я хочу правильно мислити, вночі добре спати, вдень радісно працювати.
19. "У Сімох Законах Правильного Життя велика увага присвячується хотінню, чому?"
- Там, де немає хотіння, немає людини. Що важливіше: Хліб чи Хотіння? Хліб перестає бути Хлібом, коли немає Хотіння його споживати. Майже всі хотіння є приємними, та не всі вони є моральними. У морального хотіння моральна приємність. Злодій хотів пограбувати банк — і йому вдалося: його приємність неморальна.
Хотіння їсти, працювати, спати, мати добре здоров'я, статеву приємність, гроші, дітей, гарний одяг, пошану в громаді, увіковічнення пам’яти про своє ім’я: усі ці хотіння правильні, якщо вони світлі, і здійснюються, не завдаючи болю ближчим своїм.


[09-10-14][Все для туристів]
Поляниця? (0)

[09-09-01][Відпочинок і поради]
Сливовиця - горілка буває смачною (0)
[09-07-30][Відпочинок за кордоном.]
Гороскоп і імена тижн (0)
[09-08-19][Відпочинок і поради]
Чоловік-Жінка-рибалка або, як сумістити несумісне (0)