| Неділя 24-09-08 03:41 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 23ДЕНЬ 7 34. Стою біля руїн міста Ур. Ур — одне з найвизначніших
міст Сумерії. Воно було розташоване біля «уру» (вару, води) на березі
Персіянського заливу, біля гирла ріки Евфрат. Евфрат тепер тече іншим
руслом, він майже на п'ятдесят кілометрів відійшов від руїн Уру, круто
повернув на схід і з'єднався з Тигром. Тепер лежить більше як сто
кілометрів суходолу між Персіянським заливом і руїнами Ур. Суходіл —
мертві піщані простори.
Сумеріяни, мабуть, були свідками зміни клімату. Одні з них, рятуючись, ішли на північ, інші, споріднившись з семітами, втратили свою духовно-тілесну субстанцію. 35. Сто років тому дослідники, вивчаючи ассирійське письмо, прийшли до висновку, що клинописну систему не можна вважати найстарішою системою письма; вона мала якесь праписьмо, з якого розвинувся клинопис. Дослідник Жюль Опперт висловив думку, що творцями праписьма були сумеріяни (стародавні жителі Південної Месопотамії), але тому що ніхто про такий народ нічого не чув, вчені не віднеслися до теорії Жюль Опперта поважно. 36. В 1877 році французький консул Ернест де Сарзек на горбі Телло (біля Басри, на Півдні Месопотамії) викопав базальтову статую. Статуя зображала круглолицю людину, яка сиділа на стільці, тримаючи грамоту. Антропологи устійнили, що на статуї виразно відчуваються риси не семітської людини. Дослідники, розшифрувавши грамоту, повідомили, що вона написана письмом старішим, як ассиро-вавилонські клинописи. Грамоту, написану праписьмом, тримає цар Сумерії Ґудея; він був володарем 4500 років тому. На грамоті цій написано: «Так, як корова, яка звертає свій погляд на телятко, так Ґудея вклав усю свою любов у будову храмів». 37. Археологічні експедиції поїхали до Басри. Археолог Леонард Вуллей в піску знайшов сліди «загубленої великої культури і цивілізації»: сумеріяни були знайдені, були знайдені їхні 1500 знаків, з яких вони розвинули своє оригінальне клинописне письмо і яке було потім у них позичене вавилонцями, ассирійцями. 38. Сумеріянські клинописи (переважно глиняні таблички світлорудого кольору 10 на 20 сантиметрів) тепер хороняться, як духовна гордість Людства, в музеях Лондона, Чикаго, Філядельфії, Риму, Парижа, Багдада, Стамбула, Варшави. «Воскресла Сумерія» створила революцію в історичній науці, її письмена, як беззастережні документи, ствердили, наприклад, що основа біблійної космології (світознавства і світотворення) написана рабінами (авторами Першої книги Мойсея) за зразком тверджень Сумеріянської релігії. Сумеріяни вірили, що «Боги створили Небо і Землю», «Боги Землю відділили від Неба». І в перших скриптах Біблії написано, що «Елогим створили Небо і Землю», я вже зазначував, що слово «Елогим» означає «Боги». Сумеріяни вірили, що все, що на Землі, «народила Адма», тобто, Мама. В українців досі живе поняття, що «мати-земля родить». Слово «врожай» постало від слова «рід» (вродай — врожай). Слова «рід», «рода» особливо поширені в санскриті, вони мають в санскриті ті значення, що й сьогодні в українській мові. 39. Ґеорґ Сміт (1840-1876 роки) — охоронитель ассирійської колекції Бритійського музею в 1872 році прочитав на клинописній таблиці (привезеній до Лондона Остеном Генрі Лейярдом з бібліотеки царя Ассурбаніпала) оповідання про «світовий потоп». У «Світовій Історії Жидівського Народу», виданій в Ізраелі в 1967 році, на сторінці 257 (в розділі «Месопотамія і світ Біблії») пишеться, що 3-го грудня 1872 року Ґеорґ Сміт у своїй праці «Халдейський запис потопу» довів, що «Біблійне писання про потоп було базоване на клинописних джерелах». 40. На таблиці, прочитаній Ґеорґом Смітом, написано, що «дощ ішов шість днів і шість ночей», всі грішні люди потопилися, тільки праведник Утнапиштим (улюбленець Богів), який збудував декількаповерховий ковчег, урятувався. Коли повінь почала спадати, Утнапиштим послав зі свого ковчега голубку, але вона вернулася, бо не знайшла сухого місця. Утнапиштим потім випустив ворона. Ворон, побачивши, що вода спадає, полетів шукати собі домівку і назад не вернувся. 41. В 1914 році дослідник Арно Пебель в Історичному музеї у Філядельфії (США) прочитав на сумеріянському клинописі оповідання про «світовий потоп». В оповіданні зазначено, що «дощ ішов шість днів і шість ночей». Обґрунтовані беззастережні документи втвердили в науковому світі переконання, що «П'ятикнижжя Мойсея» скомпоноване на основі сумеріянських релігійних понять про «світовий потоп». Сумеріянське оповідання про «світовий потоп» передавалося впродовж тисячоліть від покоління до покоління, воно хвилювало і лякало людські уми, тривожило уяву й душу, ставало невід'ємною частиною їхніх релігійних понять. Воно було в трохи зміненій формі переказане ассиріянами (Утнапиштим), греками (Девкаліон), юдеями (Ной). Археолог Леонард Вуллей вважає (і його твердження сьогодні прийняті всіма археологами), що сумеріяни в долині Тигру і Евфрату пережили велику повінь («вода з'єдналася з небом і ніде не було видно землі»). Леонард Коттрел в книзі «Розшуки в Сумерії», виданій в 1965 році, цитує речення з сумеріянського оповідання про «світовий потоп» і потім на сторінці 128 пише, що «далеко пізніше жидівський поет запозичив сумеріянські традиції і в Біблії написав, що «Ной випустив крука і літав той сюди і сюди, закіль посякла вода на землі» (1 кн. Мойсея, гл. 8, 7). 42. Л. Спраґвей де Кемп у книзі «Стародавні Інженери» пише, що сумеріянський «Праведник Зюдзудра побудував ковчег, він сам урятувався і його родина від великого потопу, посланого Богами. І це оповідання розвинулося від народу до народу і так Зюдзудра став ассирійським Утнапиштимом, юдейським Ноем, грецьким Девкаліоном». Після потопу, як пише Л. Спраґвей де Кемп, «Впоперек напрямку течії (безодні, прірви) п'ять тисяч років тому ми бачимо сонцем обпалених сумеріян, що починають безконечні виснажливі дробіння рік і різні плянування для людського вжитку». Вони хочуть забезпечити себе від нового потопу. 43. В грецьких оповіданнях (мітах) Девкаліон – син Бога Прометея. Бог Зевс, розгнівавшись на людський рід, вирішив його знищити і тому послав на землю «світовий потоп». Бог Прометей, довідавшись про задуми Зевса, порадив своєму синові Девкаліонові побудувати ковчег. На дев'ятий день ковчег «сина Божого Девкаліона» і його дружини Пирри зупинився на горі Олімп. Від Девкаліона і Пирри після потопу постав новий рід людський. 44. Автори біблії, взоруючись на оповідання про Зюдзудру і Утнапиштима, впровадили в Першу книгу Мойсея думку, що «дощ ішов сорок днів і сорок ночей». Праведник Зюдзудра після потопу «приніс в жертву богам вола і вівцю». Праведник Ной «взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птиці та й приніс у всепалення на жертовник. І нюхав Господь любих пахощів» (1 кн. Мойсея, гл. 8, 20— 21). Біля «любих похощів» Ной «пив вино та й упився і лежав обнажившись у своєму наметі». Чому в наметі? Сумеріянин Зюдзудра був хліборобом, жив він у глиняній хаті (ліплянці). Юдеєць Ной був пастухом і тому він жив у наметі. Самуел Н. Крамер (співавтор «Світової Історії Жидівського Народу») в книзі «Із Таблиць Сумерії», виданій в Нью Йорку в 1959 році, пише, що не Мойсей, а Ур Намму — Перший у світі законодавець. Зараз, Ви читаєте сторінку Дажбожу, №23
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |