| Середа 24-05-08 18:10 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 204ДЕНЬ 28 45. Вони (жерці чужовір’я і їхні сліпі поклонники)
речуть: "До нечуваного досі в нашій історії доходить Лев Силенко,
заявляючи так: "Ми заявляємо, що Україна (Русь) освячена кров’ю її
синів! Грецьке хрищення України (Руси) ми оцінюємо, як всенаціональне
приниження””.
"Ні грек, ні москвин, ні жодний інший чужинець не достойний святити чи христити Україну (Русь)! Україна (Русь) сама по собі є святою матір’ю нашою”. "Наші поважні історики, археологи, етнографи, філологи повинні організувати науковий панель на високому науковому рівні, і на цьому панелі засудити Лева Силенка (Орлигору) і його історіософські міркування, і щойно це може спинити рух силенкізму” ("Батьківщина”, Торонто, Онтаріо). 46. "Трудно знайти в історії людства хоч би в малій мірі щось подібне до баламуцтва, яке сіє Лев Силенко” ("Наша батьківщина”, 15. 7. 1966 р., Ню Йорк, США). "У справах "нової правильної віри”, яку видумав Лев Силенко (Орлигора) я повний неук”, (Петро Волиняк, "Нові Дні”, ч. 210, 1967р., Торонто, Онтаріо). "На думку Лева Силенка "чужі віри” (він до чужих вір зараховує грецьке православіє, греко-католицизм, різні секти і комуністичний світогляд) не виховують українців в українському державнотворчому думанні” ("Народна Воля”, Скрентон, Пенсильванія). 47. "Доповідь Лева Орлигори пройшла в супроводі великої уваги слухачів, розбудила багато роздумів, піднесла самопочуття української людини. Єдине, до чого можна мати застереження, то не цілком ясне ставлення Доповідача до християнства” ("Америка”, Філядельфія, Пенсильванія). "Доводи історика Лева Орлигори стимулюють світлу національну гордість, показують велич наших предків, про яку досі не знав наш народ” ("Ля Палябра Укранія”, Буенос-Айрес, Аргентина, 30 червня, 1968р.). "Молодого і палкого історика-дослідника п. Лева Силенка (Орлигору) треба привітати, заохотити до дальшої праці та роздумувань і дослідів вже хоч би тому, що він належить до людей не тільки енергійних, але й думаючих” ("Українське Життя”, Чикаго, Ілліноїс). "Лев Силенко — зрадник СССР” ("Юманіте”, ч. 1379, компартія Франції, Париж). 48. "Лев Орлигора — це голос мільйонів таких, як він” ("Свобода”, ч. 56, 1959 р., Ню Джерсі). "Лев Силенко (Орлигора) — майстер воюючого націоналізму. Псевдонародний трибун” ("Жовтень”, ч. 7,1958 р., орган Письменників УРСР, Україна). "Дажбога проголосив Лев Силенко "Єдиним Богом України”, і тому він є антихрист, і всі на світі християни повинні про це пам’ятати”; "Лев Силенко проголосив Дажбога Єдиним Богом України, і проти того проголошення ніхто не запротестував. Означає, що всі згідні!” "Силенко так звану "Рідну Українську Національну Віру” (РУНВіру) зареєстрував у державних актах США”, "Антихрист Лев Силенко пропагує, щоб українці відкинули Христа, бо він, мовляв, "жид”, і не українець, а натомість, щоб українці взяли Дажбога. Багато українців є знеохочені до римської (католицької) і до грецької (православної) віри, і, шукаючи виходу, ідуть до Лева Силенка” ("Український Євангельський Шлях”, числа — 1, 2, 3, 5, 8, Бритійська Колумбія, 1971р.). 49. "Лев Силенко і його послідовники (силенкісти) твердять, що вони відкидають "Біблію”, бо "Біблія” — це твір написаний єврейськими письменниками, які писали про чужі для України духовні справи і обставини. І з цих міркувань вони відкидають і філософію Карла Маркса і ллють болото на всіх комуністів і чесно думаючих прогресивних людей. Донцов писав, що треба йти з "Христом проти диявола”, а модерний ідеолог Силенко і Христа не згадує, бо твердить, що "єврей не може бути Богом України”” ("Українське слово”, орган компартії Канади, Вінніпег). "Останнім часом деякі відділи УККА дають своє благословення чи хоча б моральну підтримку Левові Орлигорі в його формуванні поганської "української національної релігії”” ("Свобода”, Ню Джерсі); "Лев Силенко — красномовний диявол” ("Лес Летер Францес”, ч. 245, комуністичний журнал, Париж). "Лев Силенко бореться проти совєтського фашизму” ("Ню Йорк Гералд Трибуне”, число 20534). 50. "Ніхто не відбирає у Силенка-Орлигори ораторського хисту, про це знають і українці Клівленду, будучи на його промовах, але що вартий той хист промовця, коли він ширить філософію про... Дажбога” ("Вільне Слово”, 3-тє травня, 1969 р., Торонто, Онтаріо). "Правда” (орган компартії Совєтського Союзу), пишучи про Паризький процес Віктора Кравченка, засудила всіх свідків (в тому числі й мене), як "великих злочинців”. Адвокат Вурсмер (оборонець компартії Франції) на процесі Кравченка в Палаці Юстиції назвав мене "українським буржуазним націоналістом”. Президентові суду Дюркгеймові я сказав: "Я люблю Україну! Я готовий за Український Народ іти на ешафот!” Чорносотенний московський часопис "Посєв”, який голосить, що "нікакой України нє било і бить нє может!”, повідомляючи про процес Кравченка, не мав сили згадати слово "Україна”, і тому вклав в мої уста слова: "Я люблю Россєю! Я готов за россєйскій народ іти на ешафот!” "Посєвську” фальш я спростував в українських часописах "Неділя” (Ашафенбурґ), "Українська Трибуна” (Мюнхен), посилаючи їм, як доказові матеріяли, французькі часописи. 51. Дорогі мої побратими і посестри! Москвинські комуністи і їхні наймити, проголошуючи мене "ворогом народу”, "буржуазним націоналістом”, не можуть мене закатувати просто тому, що не мають можливости моє тіло схопити у свої криваві рукавиці. Їхні наймити на еміграції, покликаючись на "Посєв”, проголошують мене москалем, щоб викликати між українцями недовір’я до мене, і таким способом заплямити РУНВіру. У Вільному світі є багато моїх земляків, які знають мого тата, замордованого в таборах НКВД, знають мій рід, мого діда Трохима, моє село Богоявленське, в якому я родився. 52. Я потомок запорозького козака Сили. Сила спільно зі своїм приятелем (також запорозьким козаком) Усом очолював, найдальше на Захід віддалений, Запорозький кіш. Після зруйнування Запорозької Січі, цей Запорозький кіш був перетворений у селище Усівка. Козак Сила був тяжко ранений у поєдинку з москвинами. Його непокірні сини пробиралися на Кубань, вони були спіймані і закріпачені в селищі Богоявленське. 15 кілометрів від Усівки розташоване Богоявленське, в якому споконвіків жив рід Півняків (рід моєї матері Світанни (Олени). Москвини переіменували Усівку на Олександрію, вшановуючи ім’я свого царя. Архиєреї чужовір’я і їхні поклонники, архиєрєї московського комунізму і їхні поклонники, не маючи сили спростувати науку РУНВіри, поширюють проти мене обмови, пропагуючи їх у своїх часописах, анонімних листівках. І потім, покликаючись на ці листівки, речуть: "Читали, що пишуть про Силенка? І що говорять про нього. Він підозрілий”. 53. "Сатанинську роботу очолює безбожник, і згідно з окреслення слова Божого, антихрист Лев Т. Орлигора чи, пак, Лев Силенко. Орлигора-Силенко народився в Україні після комуністичної революції і виховався в безбожницькій атмосфері комуністичного Совєтського Союзу, "Так встану на них, говорить Господь Саваот, вигублю ім’я Вавилону до щенту, і сина і внука, Говорить Господь” (Ісая, 14, 22), і Лев Силенко у своїй науці не скривається, що його предки походять зі слуг диявола, читай Вавилон і Сирія, і там знайдете” ("Український Євангельський Шлях”). 54. Рунвісти "відійшли від православія.., заінкорпорувалися, що визнають науку Рідної Української Національної Віри. І для них не святі Євангелисти, і не Син Божий Ісус Христос, а їхній учитель Лев Силенко авторитетніший, мудріший, святіший” ("Вісник”, орган української греко-православної митрополії в Канаді, 15 квітня, 1961 р.). "Є правда, що Лев Силенко — людина динамічна, інтелігентна і талановита, але власне в цьому й горе, бо Лев Силенко відроджує нечестиве поганство” ("Батьківщина”, 20 січня, 1968 р., Торонто, Онтаріо). Коли б зібрати такі й подібні вирізки з журналів, часописів (у яких очернюється РУНВіра, і особливо моє ім’я, їх би не можна було помістити у трипудовому мішку. 55. Дорогі мої Побратими і Посестри! Не журіться — я непохитний, я — український граніт, такими були мої світлі предки, і таким я був, є й інакшим бути не можу. У стародавній Англії наклепників (злісних обмовників) вважали небезпечними людьми, їх хапали і вішали. Бо вони творили замішання між англійцями, розсварювали і позбавляли сил творити єдність і користь для Англії. Ми їх вішати не будемо. Ми їх ловитимемо на гарячому і прив’язуватимемо до стовпа ганьби, щоб вигибло в нашому народі це злотворне поріддя! Ми ніколи не дозволимо, щоб вони (майстри обмов і доносів) в нашу священну родину (в родину ОСІДУ РУНВіри) вносили своє наклепницьке сміття і ним завантажували дні нашої творчости. 56. Жерці чужовірних вівтарів, ви обвинувачуєте мене, що я вчився в школі СССР і тому "безбожник”, "антихрист”? Кривду мені ви робите болючу. Школи, у яких я вчився, не мали сил навчити мене любити "Лєнінську партію”, "атеїзм”, "грецьку ортодоксію”, "папу римського” та інші чужоземні правди, притранспортовані в Україну, мене мої непокірні предки виліпили з твердої глини. Я повірив (ця віра в мені буйно самопроявилася), що я згусток крови закипілої в серці України. О, яка це відважна, одержима і відповідальна віра! Я чую — в моїй душі хвилюється море народних пристрастей, в моїй душі чуються стогони мільйонів синів і дочок замордованих у катакомбах Московитії, Польщі, Німеччини, в моїй душі чується благородний плач Шевченка, в ній капають гіркі сльози Франка, в ній горить вогонь душі Лесиної. В моїй душі ввібрані ніжність і гнів народу мого, і я, підвладний цій всеперемагаючій силі, іду. 57. Я не сам іду — зі мною йдуть рунвісти (Побратими і Посестри мої) душею і тілом мені рідні, вони — апостоли РУНВіри. Я гнаний сьогодні. І буду гнаний, обмовлений і переслідуваний завтра. Я буду зраджений, зрадники були і завжди будуть у всіх арміях, партіях, розвідках, релігійних рухах, організаціях. Ми, рунвісти, повинні проявити спокійність, коли вони будуть і в ОСІДУ РУНВіри. Вони, зраджуючи нас (вірних синів і дочок України) старатимуться свою зраду оправдувати (а для оправдання кожний зрадник може видумати десяток "аргументів”, привабливо їх оздобивши). Нещасні лицарі зрад! Вони ніколи і ніде не були щасливими людьми, їх завжди історія викидала на смітник людства! 58. Немає на світі такої ідеології, віри, яка б не мала глупих і мудрих ворогів. І РУНВіра їх матиме багато. І чим більше вона їх матиме, тим безсмертнішими будуть її визнавці. І тим більше вони (її визнавці) матимуть відважних прихильників. Вороги будуть майстерно видумувати найпотворніші оповідання про РУНВіру. Головне — залякуватимуть її визнавців. І все це робитимуть з метою викликати між рунвістами взаємонедовір’я, посіяти зневір’я, охлялість. І таким способом знецінити РУНВіру і розпорошити ряди ОСІДУ. І знайдуться легковіри, які собі на горе, повірять ворогам і цим самі себе в очах побратимів знецінять і в очах дітей своїх себе знеславлять. Тільки ті Побратими і Посестри, які призначені Дателем Буття (Дажбогом) на великі випробовування — призначені бути богатирями Української Духовної Революції. Вони ніколи і ніде не стануть по стороні ворогів, ніколи не збайдужіють, вони — внуки Дажбожі! 59. Кожна ідея (і в тому числі й РУНВіра) тільки тоді буде жити, коли матиме динамічних, тактовних і відважних проповідників, проповідників, готових іти на муки! Найсвятіша ідея зів’яне, як квітка без води, коли її проповідники будуть мляві, лякливі, легковірні, скупі і самолюбні говоруни. Говоруни на словах ідею люблять. Вона на їхню думку добра і "на порі”. А на ділі від неї вони стороняться тому, що за неї треба сперечатися, боротися, страждати, її треба пожертвами підтримувати.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |