Середа
18-11-21
14:13

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Мага Віра. Сторінка 150




31. Серет. У санскриті слово "сирет” значить — ріка, біг води, струм, а "саріт” — вода текуча, а "сарітам вара” — стрім вари. І сьогодні в Індії індуси ріку Ґанґес також звуть Саріт. Саріт — ім’я божества, яке рухає води у ріках, творить течію. Брагман, священнодіючи, каже: "Саріт вара Ґанґес”, що значить — течія води Ґанґесу. (Між іншим, слово "брагман” не є для нас дуже чуже. Санскритське "браг” (бріг) значить — брати, берегти, обережність. "Бріг ятіс” (у "Магабгараті”) значить — бережена ясність, беруче опромінення. З слів "бріг” і "ман” виникло слово "брігман” (брагман). Уже знаємо, що слово "ман” (санскритське) значить — маніння, манення (думання, приманливість, розум), "стурбую ваші мани, хай прилинуть потішити мене” (Леся Українка); "Вона ману навела на мене” (І. Нечуй-Левицький); "От нехай лиш побачу, що він тут ману пускає та книжки людям читає” (М. Коцюбинський). Санскритське "маня” — думання, і звідси англійське "мін” (думати, мати в гадці, міркувати), і "мінінґ” (вот іс юр мінінґ); і звідси староіранське (авестійське) — "манста” (роздумування, дослідження)).
І ми, оріяни (українці-русичі) на протязі тисячоліть ріку звемо Сірет чи Серет. Ми "саріт” перетворили у "серет”. Румуни "Сірет” перетворили на "Сіретул”; англійське слово "стрім” (струм, потік) споріднене з словом "серет”.
32. Псел. Особливо поширене в санскриті слово "пасу” ("паса”) у значенні — полювання, доглядання, пасти. "Паса” ("пасу”) має значення — скот; місце для скоту (пасовище) і пастушество (випасання). І плем’я оріянське, яке на берегах моря жило, маючи стада великої рогатої скотини, звалося Каспаси; санскритське "кас” значить "рухатися”, "косити”. Від імени племени Каспасів походить назва моря — Каспійське. (Каспаси — ім’я Скитського племени).
Сучасне наше слово "паша” (споріднене з "паса”) прийняло значення — їжа для скотини. Санскритські слова "пасупалана” (трав’яні луки), "палана” (зелена долина, луки, поляна), "пасупала” (загорода для скотини), "пала” — паліччя, палки, які творять огорожу), "пасіла” (місце пригоже для полювання), "пасіка” (мисливець) нам зрозумілі без детального пояснення; правда, слово "пасіка” тепер має нове значення. Ріка спочатку мала назву Пасіла, потім — Псіл, Псел. Назва "Псьол” неграмотна.
33. Снів. У Індії автобусом я прибув до річки, яка має назву Сона. І появилося в мене питання — чи Сона назвою споріднена з річкою Снів? І почалися мої досліди.
Ми сьогодні кажемо "спати”, наші предки (трипільці) казали — свапна, свап, суптва, свапта, супта, супате, супті. Санскритське "супті” значить — спати, сопти. У "Авестах” — ксап; латини казали — дорміре; англійці кажуть — сліп, а німці — шлафен.
Предки наші мали споконвічний (життям обумовлений) обряд життя: перед тим, як іти "супті”, вони здійснювали "сна”. Що це значить? Санскритське слово "сна” значить — снащення, обадьорення, снащення водою. І особливо літом (у час стомлюючих робіт) вони перед тим, як іти "супті”, мали "сна” (обрядове, особливо жартівливе, радісне миття тіла — вони водою звільнялися від тілесної і душевної втоми). І після "сна” (снащення) вони промовляли "волану” ( воління, молитву). І річку, яка тихо тече під гаями, вони звали Сона, Снана, Сна, Снів.
Санскритські слова "снана”, "снея”, "сна”, "сная”, означають — митися, купатися, оснащуватися, оздоровлюватися. З назвою ріки Сна (Снів) споріднене латинське слово "санітас”, яким визначається санітарний стан спільности. У "Авестах” слово "сна” (і про це варто знати тим іраніологам, які, не знаючи історії Української мови, доводять, що назви рік українських — іранські) значить — мити одежу, прати. І назва ріки Сян, і назва ріки Сена, на березі якої стоїть красивий град Париж, і назва ріки Снів — мають один корінь.
34. Кубань. Коли українець, який живе у Флориді, сказав, що він кубанець, емігранти з Куби спитали його, коли він прибув з Гавани? Треба казати Купань. Санскритське слово "купа” значить — джерельна вода, джерело, воно складене з "ку”, що значить — котра і "па” — пити — вода, яку можна пити, свіжа добра вода. Біля "купа” (джерела) наші предки мали величні свята Купала: молодь і дорослі люди сходилися біля купа (джерела, струмка, ріки), і мали "ла” (леління, гуляння, лагіднення, милування, родичання). Треба казати Купанські косаки, а не Кубанські.
Сула. Є в санскриті такі слова "сутапа” (дуже тепло); "судуракара” (дуже зле чуюча). (Санскритське "дур” значить — дурнота, і звідси — "дурасіта” (дурне сидження, поводження), "дураукта” (дурне говорення), "дурадару” (погане дерево), "дурбала” (слабуватий)). "Сутану” (дуже тонка), "сулоліта” (дуже лелійна, граюча, мила), "сулалата” (дуже миловидна, принадна), "сулу” (дуже забавна), "сула” (дуже лелійна, мрійна, граюча). Пісенна назва річки не випадкова.
Наші предки були бадьорими дітьми бадьорої природи. І вірили вони, що природа уміє говорити, душу має. І вірили, що чим краще людина знає таїни природи, тим легше і щасливіше їй живеться. Вони свідомість брали для себе з свідомости Всесвіту. Їхня свідомість була злагоджена з ритмікою життя природи, і тому була свідомістю здоровою, радісною, правильною.
35. Тетерев. Санскритське слово "тітірі” значить — тетерка, тетерук, тетеря. Ріка, на степових берегах якої живуть тетері, має назву Тетерів. Санскритське слово "тітірі” споріднене з нашими словами — отетерілий (переляканий), отетерілий вигляд; отетеріти (розгубитися), отетерів (збентежився).
Удай. Санскритське слово "удан” (вода).
У "Рик Ведах” слово "уданя” значить — водяна, водяниста, а санскритське ім’я Удая значить — Той, що у воді живе, Водяник. Санскритські слова "удапіті” (вода для пиття), "удастока” (водостік), "удаплава” (вода пливуча), "удапрут” (вода прудка) так зберегли свою первісність, що й сьогодні для українця зрозумілі.
Уж. Назва ріки Уж немає нічого спільного з вужом. У санскриті слово "юшні” значить кип’яча вода, юша, юшка, а "іша” — їжа, а "юші” — юшка, навар. З слова "юші” (юшка) походить назва ріки Уж.
36. Хорол. У санскриті слово "хура” значить — копито, а також — перегляд кінських копит перед перегонами, тобто перед початком їзди на "ашвах” (лошатах, конях). "Ашва хуралі” — кінські перегони, а "хуралі” — назва місця, де виробляються луки і стріли, і де відбувається їзда на конях із стрілянням з луків.
Санскритське "хур” споріднене з санскритським "чур” і "кшур”; санскритське "чураті” значить — чухрати. А "косура” (від "кшур”) — косу різати; робити косу — здійснювати обряд переводу юнака в стан косака. Обряд переводу юнака в стан косака здійснювався на святах Купала і Хурала. І на святі Хуральському здійснювалися обряди ратних змагань: косаки показували військову хуралність, літаючи на конях. З слова "хуралі” походить наше слово "харалужний” (загартований, відважний, бойовий; харалужні мечі — гартовані, бойові). "Гремлеши о шеломи мечи харалужними!” ("Слово про похід Ігоря”). Хуралі, Хорол, харалужні — мають спільний корінь.
37. Рось. "По Роси і по Сулі гради поділиша” ("Слово про похід Ігоря”). Рось і Ірпінь пливуть на землі племени Полянів, де стоять гради Київ, Вишгород, Ярополч, Звенигород, Звижден, Красн, Заруб, Канів, Богуславль, Трипілля. Назва ріки Рось споріднена з назвою ріки Роски (на Волині) і з назвою ріки Русава (лівобережна притока Дністра).
Санскритське слово "расаная” значить — буде дощ, росить, а "расмі” — росяно, краплисте. У "Рик Ведах” слово "раса” многозначне — вода, роса, ріка, напій. У "Магабгараті” слово "раса” значить — діючий напій, хмільне пиття, напій здоров’я, вода життя. У "Магабгараті” оповідається про ріку Раса, яка обпливає Небо й Землю. У санскритських анналах оповідається про божественну ріку Раса, "Раса кула в Кусадвіпа”. Санскритські слова "расата” (росиста, соковита), "расасир” (напій, зроблений з сиру), "расака” (навар з м’яса, росіл) по-рідному й сьогодні звучать для нас, хоч вони й вважаються словами, взятими з мови, якою тепер не говорять ні в Европі, ні в Індії.
38. На берегах річок, в очеретах осідала роса, як мед у сотах. І наші далекі родичі збирали росу, вважали її цілющою водою небесною. Росу мішали з медом і кобилячим молоком, і нею годували дітей, і особливо дівчаток, щоб вони мали лиця ясні, як весний світанок на Росі. Дитина росла на росі, росою лагіднена, вона — росса (благородна).
Санскритське слово "расала” значить — їство, приготовлене на росі, овочах, меді й ягодах, а "расика” значить — ніжна дівчина, росиста (як ягода соковита). Знаємо, що слово "дівчина” походить від імени бога Дива (Деви, Деуса), і має значення — божественна, дивотна, чарівна. Санскритські слова "дара Діва” значить "дівчина божественна”; у нас первісне слово "дара” забулося, лишилося — діва, дівчина.
Санскритське слово "расана” значить — дівчина приманлива, чарівна. Діва русана (расана) живиться росою, яка на квітах вранці, як сльози, блищить; вона русалка (росою ніжена, олелієна). Русалка збагачується натхненням, п’ючи "расин”. Санскритське слово "расин” значить — сік з квітів, ягід і меду. Русалка є "расазна”; санскритське слово "расазна” значить — дівчина, знаюча красу квітів і знаюча дії напитку, зробленого з роси і квітів. Вона знає таїни леління (кохання), вона вміє "з крови макових пелюсток і роси творити кров вічної молодости і краси”.
39. І вірили наші далекі родичі, що людям, животині, лісам, полям дає життя не звичайна вода, а — "расасвара” (роса небесна, вода, що краплями падає з неба). І вірили вони, що на Сварзі (на небі) є "рая Раса” (ріка Раса), і там, у світлі раю (ріки Раси) живуть душі Первородительки Лель і Первородителя Оря. Лель і Орь — росси, росси — внуки Дажбожі. Внуки Дажбожі народжені трьома святими життєдайними силами (Сонцем, Землею і Водою), і життя їхнє ознаменоване світлою Триєдиністю (тризубом), і народжені діти їхні освячені святою водою — звідси "свята вода, свята роса, свята Русь”.
Гіттітське слово "маза” значить "мати земля”, а "лю маза” — "люди матері землі”; "лю” вживалося гіттітами і сумеріянами у значенні "любленці” (вибранці, благородні), а "лю дана” — любов’ю дана (людина). Тільки там, де на "маза” (на матір землю) йде "расасвара”, можуть жити люди, вони — раси, роси, чи, як пише "Слово про похід Ігоря” — русици, русичі. У "Виласа Книзі” читаємо — русишть, рускень, рушь, русище, руси, русе, руште.
Санскритське слово "русат” значить — різати хліб на полі, рушати стебло, колосисті палі, а "русата” значить — жнива, косовиця. У "Рик Ведах” слово "рісанті” значить — скубти колосисті стебла, а слово "рус” значить — наступати, русати (рушати). Санскритські слова "рісанті” і "русанті” мають спільне походження: "рус” — руш, рух і "анті”, "аті” — іти, рух іде; "русанті” — рушати. Також у санскриті (і особливо у "Рик Ведах”) слово "русат” значить — ясний (білий, як роса, росяний, русий). Санскритське слово "русатпасу” значить — ясна, світла, велика рогата скотина. Наші родичі (трипільці) світлого оленя звали "руса”. І сьогодні в Індії слово "руса” значить — світлий олень.
40. Старе індо-европейське слово "роса” (руса, руша) зберегло первісне многозначення. Наприклад, греки слово "росісті” вживають у значенні — світлі, русі; вони цим словом називали усіх русявих людей (людей Руси (України), Скандинавії та інших північних країн). Латини казали "руссус” у значенні — ясний, червонявий, рудий; французи і англійці слово "руссет” вживали у значенні — жовтаво-рудий, світло-рудий.
Є в "Рик Ведах” імена славних царів — Русама. Русана — ім’я світлокосої жінки бога Рудри. Треба згадати, що у санскриті "с” переходить у "ц”, і звідси — "роцана” (білі хмари), "роцака” (опромінений), Роцана — ім’я божого сина Вішни і Роцана — ім’я бога Індри (Ману Свароціша); "ману” — ман, розум. Санскритське "Ману Свароціша” значить — Розум Небесний (Сваржий).
Володимир Даль (автор пояснювального словника москвинської мови) зазначує, що він чув прадавню легенду, що "Русь — це чудотворіння ріки Дніпра”. Є дослідники, які вважають, що слово "Русь” споріднене з рікою Рось. Їхні припущення правильні, та вони не були обґрунтовані, і тому лишилися за бортом історичної науки. Їм не було відоме значення слова "рось”.
41. Хліборобська культура може постати і розвиватися тільки там, де земля має "рос”. Коли йде "раса свара” (роса небесна, дощ), то буде "рус” (руш), тобто — урожай, будуть жнива. Не знали наші далекі родичі, як творяться хмари дощові. Вірили, що по Сварзі (небі) тече ріка Рось, і вона, як пишуть "Рик Веди”, землю "росить”; земля, маючи "рус” (воду), родить "біжя”; санскритське слово "біжя” значить "зерно”, "збіжжя”. У старокельтській мові слово "рус” значить "вода”.
Санскритські слова "рус” і "руш” також значать — рух, дія, а слово "рошана” — рухати проти, тобто — серпувати, а "рошакті” — рухливо (зворушено) ректи, говорити. І далі -санскритські слова "рос”, "рош”, "рус” у Прамові індо-европейській означали — роса, вода, напій, руш, рух, рухливість; росий, русий, світлий, ясний, білий.
Слово "русий” (прикметник) виникло з слова "роса” так, як "малиновий” з "малини”. "Стіл посередині круглий, застелений малиновою скатертиною” (М. Вовчок).
Оріяни часів Трипільської культури були першими русами, з їхнього роду походять кімеріяни (сумеріяни), гіттіти (скити), етруски, іранці (перси), кельти, ахеї, латини, балти, тевтони. Слово "рос” (рос, рош, руш, рас) на різних землях у різні епохи збагачувалося новими значеннями.
Наприклад, старі ханаанці (ще перед приходом на їхню землю гебреїв) були підлеглі гіттітам-завойовникам. Вони звали гіттіта "рош” у значенні "голова”, "зверхник”, "наказодавець”. З Ханаану слово "рош” (рос, роши) проникло в Єгипет. Єгиптяни звали гіттітів "росами”, і також звали їх єгипетським словом "гиксоси”, що значить "володарі земель”.
42. Пророк-рабін Езикіел попереджав гебреїв, кажучи їм, щоб вони міцно трималися рідного способу життя, бо, як кара Саваотова, прийде князь Рош з Маґоґ землі, і їх покарає. Маґоґ — син Яфета, "сини Яфетові — Ґомер, Маґоґ” (1 кн. Мойсея, 10, 2). Яфетове плем’я на думку пророка-рабіна Езикіела живе у Кімерії (Ґомерії-Маґоґії). Земля Ґомерія (або, як ми кажемо Кімерія) знаходиться між Дунаєм і Доном.
Езикіел пише: "І надійшло до мене слово Господнє, таке: Сину чоловічий! Поверни твій вид проти Гога в Маґоґ-землі, проти князя Рошського”, "...пророкуй, сину чоловічий і промов до Гога: Так говорить Господь Бог: Чи так воно? того часу, як люд мій Ізраель розживеться безжурно, ти про це дізнаєшся, і вирушиш ти... з найдальшої півночі, ти й многі народи з тобою, сама кіннота, величезна ватага й безліч війська” (Езикіел, 38, 2, 14).
У часи Езикіела не було країн з назвами Франція, Британія, Греція, Рим, Германія, Україна (Русь). Езикіел називав Україну (Русь) Ґомерією (Кімерією). У "Біблійному Словникові” (Вільяма Сміта, видання 1948 року, Філядельфія) на стор. 375-й визначено, що "Маґоґія репрезентує важливу Скитську расу”. Вільям Сміт (на стор. 375-й) пояснює, що слово "Маґоґ” значить "Країна Божа”, а слово "Ґомер” (на стор. 221) у нього значить "Досконалість”; він пояснює, що з цього слова й походить слово "Кіммерійці”, і зазначує, що кімерійці споріднені з родиною Кельтів. Отже з Маґоґії (країни Божої) прийде князь Рош і князь Ґоґ. Вільям Сміт пояснює, що слово "Ґоґ” значить "Гора”.
43. Пророк-рабін Езикіел слово "ґоґ” створив з сумеріянського слова "кур”, що значить "гора”, "зверхник”, "князь”. У санскриті слово "ґур” значить "гора”; у часи писання "Слова про похід Ігоря” в Україні (Русі) слово "кур” вживалося побічно з словом "гур” у значенні "гора”. Земля Тмутороканського князівства межувала з узгір’ям Північно-Західного Передкавказзя. У "Слові про похід Ігоря” читаємо, що "Всеслав князь... іс Києва дорискаше до кур Тмутороканя”; тут слово "кур” "Баян” уживає у значенні "гур” (гір). І Митрополит Іларіон (Огієнко) переклав "Князь Всеслав... з Києва до півнів доскакував Тмутороканя” — переклад неуважний.
Вільям Сміт (на стор. 572-й) пише, що Рош, про якого пише Езикіел, це ім’я одного з великих Скитських племен. Історики Джонсон, Уеллс, Латам, Стейн вважають, що ім’я Русь означало українців ще з часів Трипільської культури. Ім’ям Русь у часи Трипільської культури звалися хлібороби — у часи Трипільської культури на Наддніпрянщині жили хлібороби-скотарі і скотарі-кочівники. Вони хоч і були людьми одного роду, та вели між собою жорстокі війни за ріки, ліси, пасовища.
Слово "раса” (рос, рус, руш), як слово прамови Індо-Европейських народів, проживши більше як п’ять тисяч років, майже зберегло свої первісні значення. Наприклад, в українців (русичів) — роса, руш, руса, Русь. У англійців слово "руш” (чи "раш”), яке, очевидно, походить від слова санскритського "раса” (роса), є синонімом їхнього слова "тір” (сльоза), і також воно значить "рух” (рушання), а слово "руссет” (у французів і англійців) значить — русий, світло-рудий, ясний. Щойно згадував, що в Індії сьогодні рід світлих оленів (русих) зветься "руса”, що старі греки звали того грека, який мав світле волосся "росісті” (русий, світлий), і всіх жителів ґіпербореї (півночі), тобто українців (русичів), тевтонів (скандинавців) греки звали "росісті” — русяві, світловолосі.
44. Київська Русь — назва, придумана не щоб принизити Русь, а щоб звеличити її. Багатьох чарувала слава, краса, велич Руси. Слава Руси по світах рокотала. Її черленні щити, Її мечі харалужні, Її золоті шоломи, Її красния діви, Її вої "хоробри аки тури”, Її злотостременні вершники, Її славен град Київ многі князівства чарували. Усі вони хотіли ім’ям Русь "блюсти”. Новгородці, щоб і себе звеличити ім’ям Русь, створили назву Новгородськая Русь.
Кияни, щоб слава Русі не пропала, визначили, що дійсною Руссю є Київська Русь. Наслідуючи відважних новгородців, почали й інші князівства до свого імени добавляти ім’я Русь. І почалося — чия Русь? Яка Русь? Угорська Русь, Біла Русь, Чорна Русь, Червенська Русь, Галицька Русь, Литовська Русь, Карпатська Русь: очевидно, всі ці назви штучні. Взоруючись на них, москвини й собі зазіхнули на славу імени Русь, і, живучи на болотистій, бідній землі ріки Москва, вони проголосили, що є й Московська Русь. І історик С. М. Соловйов утвердив, маючи підтримку жандармів, що є Русь Московская. Якщо є Русь Московская, то може бути й Русь Ленінградская, Русь Казанская, Русь Урало-Фінская, Русь Мордвинская, Русь Сибірская.
45. Є одна Візантія і є один Рим. Немає Константинопольської Візантії, Нікейської Візантії, Кримської Візантії. Немає Капуйського Риму, Сицілійського Риму, Флорентійського Риму. Є одна Україна (Русь)! Вона (тоді, як західно-европейські народи шукали нових земель за океанами), покоряла фінські племена, Чудь, Водь, Весь, Мер’я (Мар’я), Мещера, Черемиси, Мордва. Вона на землях рослих, суворих і відважних фінських племен ставила гради (княжі палаци, оточені оборонними спорудами і охоронені княжими дружинами (військами). Я не оправдую ці завоювання предків моїх. Ніхто не має права неруські землі звати Руссю!
Колоністи, які прибули з України (Руси) на північні землі Фінських племен, давали своїм градам імена — град Ярослав, град Володимир на Клязьмі, град Суздаль, град Москва на Москві. І вони, щоб відсепаруватися від України (Руси), й творили назви "Русь Московськая”, "Русь Ростово-Суздальськая”: такі назви ображають почування Чудів, Водів, Весів, Мерів, Муромів, Мещерів, Черемисів, Мордвинів, Башкірів, Чувашів, Удмурів, і вони з відразою ставляться до гимну "СССР”, в якому співається, що всіх їх "навєкі сплотіла Велікая Русь”, тобто — навіки поневолила Чувашів, Башкірів, Мордвинів, Удмурів, Фінів, Карелів, Естонів, Латвійців, Литовців, Марійців, назвавши (для глуму перед світом) покорені землі "савєтскими республіками”.
Русь Московськая не має жодних політичних і моральних прав вважати себе продовженням історії України (Руси). Русь Московськая має політично-моральне право вважати себе продовженням прославленої історії Татаро-Монгольської орди не тому, що на територіях, на яких вона панує, пливуть ріки Бариш, Унжа, Кострома, Уфтюга, Чагода, Піжма, Клязьма, Алатир, Москва, Ірґіз, Кама, які своїми назвами пов’язані з тюркськими мовами, а тому, що найвизначніші історики Московитії Карамзін, Безтужєв-Рюмін, Соловйов та інші твердять, що Москва — "продукт могутньої Татаро-Монгольської орди”. З твердженнями цих істориків знайомтеся, читаючи другу частину оповіді "Україна-Русь, архиєреї грецької ортодоксії і Татаро-Монгольська орда”.


[09-11-01][Все для туристов]
История родного города - Яремче, Яремча, Яремчи. (0)

[09-07-31][Відпочинок за кордоном.]
Чилі: острів Великодня (0)
[09-08-31][Відпочинок і поради]
Кращі шашлики для відпочинку на дачі (0)
[09-07-30][Відпочинок за кордоном.]
Камбоджа: національна кухня (0)