П’ятниця
18-08-17
21:24

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Мага Віра. Сторінка 263




ДЕНЬ 46

1. "Учителю, що означають Ваші слова "Не будь в боргу перед народом?"
- Побратиме, тобі народ дав кров свою, кості свої, мозок свій, душу свою. І дав тобі народ почуття національної спільнотности, щоб ти знав, що твій народ — твоя родина.
Учу я, що достойний син народу повинен віддати народові все, що йому дав народ. Достойний син народу не є в боргу перед народом, бо він живе для народу і з народом, і в ім'я народу.
Коли ти утратив почуття національної спільнотности, ти хворий. І одні люди тобі співчувають, інші — звуть тебе злочинцем. Чому? Бо ти від народу отримав все, що в тебе є найкраще і найдорожче, а народові ти нічого не хочеш дати. Ти тікаєш від народу, цураєшся його і кажеш "Аби мені добре, аби я мав що їсти-пити; мені добре жити — багатію і до справ національних байдужію".
Хто до національних справ (до справ життя народу) байдужіє, той занепадає (духовно і тілесно спотворюється), втрачає ті цінні властивості, які дістав у спадщину від своїх предків.
2. "Учителю, як розуміти Ваші слова "Святість співпереживання"?"
- Ми щасливі, бо ми зріднені в Рідній Українській Національній Вірі. У нас спільна радість. У нас спільне горе. У нас спільні успіхи і спільні невдачі — ми люди високої національної спільнотности. Ми не можемо (такий склад нашої душі) бути вільними людьми тоді, коли наша Вітчизна в неволі.
Ми не можемо багатіти, збіднюючи брата рідного. Ми не можемо веселитися, зажурюючи брата рідного. Ми люди святого співпереживання. Ми ощасливлюємося тоді, коли ощасливлюємо брата того, який потрапив у біду. Не всі ті, що з нами, мають ці високі душевні якості, та ми прагнемо кращати. Ми прагнемо вільно самі себе вдосконалювати.
Є щодня в нас радощі й клопоти; ми йдемо з квітами і дарами до хати побратима і посестри, в яких народилася дитина. Їхня радість — наша радість. Ми йдемо із співчуттями і дарами до хати побратима і посестри, у яких родинне горе. Їхнє горе — наше горе. Ми вміємо всюди і завжди самі собі помагати і словом щирим, і ділом добрим, така наша рідна віра — таке наше життя.
3. "Учителю, чому ми, рідновіри, кращі люди України? Що в нашій душі, в наших мислях краще?"
- Усім думаючим людям відомо, що ми, рідновіри, кращі люди України тому, що ми толерантно ставимося до всіх релігій світу, які проповідують любов людини до людини. І ще чому ми кращі люди України?
Тому що ми (така наша віра, такі наші навики) не підпорядковуємося чужим духовним силам і ми не жебраємо в них спасіння, прощення, милостині. Ми не жебраки!
Наша воля вільна і наша мудрість вільна, бо ми не підпорядковуємо нашу волю чужій волі і нашу мудрість чужій мудрості.
Ми (таке наше беззастережне переконання) вважаємо, що "Біблія" — жидівський твір, створений жидами для жидівських духовних справ. І ніхто в світі нас не переконає, що в "Біблії" говориться про справи Українського Народу на користь Українського Народу. Саваот — Мойсей — Ісус — великі жидівські святощі і нікому не дозволено їх ображати.
Арабський "Коран" — самобутня священна духовність арабського народу, і Аллах, і Могамет — велич арабського духа, і нікому не дозволено їх ображати. Латинські догми корисні латинам, грецькі канони корисні грекам, москвинський комунізм скріплює Москвинську імперію.
Ми творимо закони рідної мудрости, ми визнаємо закони рідної віри — у нас сам по собі природньо і вільно твориться комплекс вищої вартости. У нас самі по собі природньо і вільно творяться навики будуючі, навики, корисні для Вітчизни. Ми не хочемо багато, ми хочемо мати те, що мають всі великі й достойні народи.
Ті українці, які свої добрі почування, свою добру душу, свій добрий розум підпорядковують ворожим силам України (чужим релігіям і чужим ідеологіям), мають комплекс меншої вартости. Як він у них постає?
У них є гнітюче переконання, що вони перебувають під Римом, під Москвою, під грецькою ортодоксією; вони не є самі собою. І ми, рідновіри, не повинні з них кепкувати навіть тоді, коли вони нас ображають і глузують з нас. Ми, як кращі люди України, повинні й їх зробити кращими. Ми повинні їх облагороднювати нашою вірною братньою любов'ю.
4. "Учителю, Ви навчаєте, що "Людина повинна людині дарити добрий настрій"". Як це робити?
- Стрінувшись з доброю людиною, думай: "Хочу, щоб ця людина була щасливою, стрінувшись зі мною. Не зажурю її грубими словами". Як це робити? Дуже просто. Розмовляючи, вживай гарні слова, вкладай у слово душу свою, почуття світлі. Бо слово без душі — колосок без зерна.
Даруй людині добрий настрій. І пам'ятай: ти своїм виглядом, інтонацією слова, теплим усміхом, чемністю і тактом створюєш між людьми думку про себе.
Очевидно, є негідники, які майстерно грають ролю порядного чоловіка, але гра навіть добре виконана, ніколи на людей так сильно не діє, як непідкупна справжність. Нещирість людьми пізнається по одному слові, по інтонації мовлення. Інколи вистачає малої дрібнички, щоб пізнати гру (вдаваність) нещирої людини.
5. "Як же людям дарувати добрий настрій, коли в мене в самого завжди настрій поганий, і сам я не знаю чому?"
- Є люди, які сумні ходять навіть тоді, коли немає причин сумувати. Є люди, які ходять веселі навіть тоді, коли немає причин веселитися. Скажи мені, з якими людьми ти хотів би їхати в дорогу?
Та людина, яка має вигляд завжди похнюплений, своєю присутністю гнітюче впливає на людей, від такої людини люди стороняться. І кажуть: "Може й добра людина, та все понура, мовчазна, а коли й говорить, то тільки про справи безнадійні, не бачить у житті світлих кольорів. І навіть тоді, коли їй хтось розповідає про справи успішні, веселі, вона до них ставиться з підозрінням". Або кажуть: "Людина добра, але інших людей ущемлює постійними докорами, в'їдливою прискіпливістю, і створює поганий настрій".
Побратиме, той, хто навчився подобатися людям, багато навчився. Не легка ця наука і не для всіх вона доступна. Та той, хто збагнув таїни її чарівности, ніколи не буває бідною людиною, в його житті багато сонця, приятелів, приємних вражінь, радісних днів.
А радісні дні це ж здоров'я, а здоров'я — вірний друг життєвого успіху, довголіття. Сумні, завжди похнюплені і ніколи нічим незадоволені люди не мають доброго здоров'я (злі настрої шкідливо впливають на їхнє здоров'я).
6. "Як же я можу бути лагідним, коли я в клопотах, я б усіх бив, рвав би, як мотузку? Такі почуття, я думаю, кожній людині властиві?"
- О, побратиме, і тигр стає лагідним, як з'їсть козу. І кози, добре знаючи ці риси тигрячого характеру, без страху пасуться біля тигра, та в слушну хвилину (керуючись інстинктом самозбереження), вони швидко зникають. У зголоднілого тигра лагідности немає.
Благородна людина та, яка є благородною і в щасті, і в нещасті. Особливо у клопотах умій володіти своїми почуваннями. Не проявляй грубіянства, бо грубіянство збільшує клопоти. Ніколи не втрачай поваги сам до себе і до побратимів своїх. Коли навіть великі клопоти не захмарили твого обличчя, і воно й у клопотах лагідне, натхненне, значить володієш ти шляхетною душею і добрі люди ніколи не залишуть тебе.
7. "Учителю Леве Силенко, справа наша тяжка; всі знають, що вона дуже тяжка, наші люди привикли до ватиканського ярма, звикли стояти на колінах перед біблійними жидами і просити, жебрати у них спасіння, і ці звички рабські звуть "рідною традицією", "правдивою вірою", і дихають на Вас, Учителю, ненавистю, принижують Вас гірко, безсердечно. Що робити, щоб тяжка справа легшала?"
- Я ніде не казав, що моя духовна, наукова, організаційна справа тяжка. Для мене не те тяжке, що тяжке, а те, що не властиве інстинктові тіла мого.
Праця тяжка, невимовно тяжка, але корисна для мого народу, дає мені душевну радість, велике натхнення.
Там, де є душевна радість, тіло самонаснажується невичерпними силами. І я готовий її (працю, корисну для народу) виконувати до останніх хвилин мого життя. І коли не матиму сил ходити, лазитиму; коли не матиму сил лазити, лежатиму, і, лежачи, виконуватиму ту працю, в ім'я якої я живу, інакшим я бути не можу.
Лінивство, втеча від праці тому, що вона тяжка, справа небезпечна для людини. Той, хто лінується думати, стає розумово слабкою людиною. Мільйони "частинок", які втілені в клітинах мозку, гинуть тому, що вони не навантажені працею.
Праця тяжка легшає, коли ти її щодня пробуєш виконувати так, як тобі дозволяють твої сили. Я вже говорив, що для мене не існує легкої чи тяжкої справи — головне: справа корисна для народу чи ні? Коли вона корисна, ми її повинні, не шкодуючи сил, виконувати, щоб сили наші міцніли, щоб ми були світлоносними людьми світу!
8. "Учителю Лев Силенко, мені моя добра мати передала, як спадщину роду нашого, сміх. Розумний сміх. У нашій хаті всі сміялися. І люди казали "там живуть щасливі люди". Жили ми в недостатках. Та ніхто не мав нахилу до понурости, нарікань на долю, ніхто ні в кого не просив співчуття.
Батько завжди розповідав веселі історії. У селі люди любили нас за нашу веселу вдачу. І сьогодні, коли я оповідаю про гірке дитинство, то ніколи не оплакую його; не сумую, що мав полатані штани — латка на латці; сміюся, пригадуючи слова мами "штани старі, а латка нова, а в сусіднього хлопчика — штани нові, а латка стара".
І сьогодні я сміюся з горя в горі. А дехто каже, що треба оплакувати убогість, хіба це поможе? З убогістю треба боротися, а не зітхати над нею, як п'яниця над порожньою пляшкою".
- Побратиме, понура цивілізація поклала печать на обличчя людські. Понура цивілізація, принижуючи природу, вбила в людині ті найсвятіші прикмети, які властиві тільки людині. Вона вбила сміх, вона принизила людину. І людина почала недужати.
Немає радости, значить немає здоров'я ні душевного, ні тілесного. Тварини не вміють сміятися. У тваринному мозку немає "центру сміху".
Ваша родина жила в недостатках. Та мала вона здорове тіло і здорову душу — великі скарби мала вона. І тому в хаті вашій дзвенів сміх. І коли у хаті дзвенів сміх, здавалося вам, що весь світ сміється разом з вами. І небо, і сонце, і трави, і квіти — все сміється у вашій розсміяній здоровій душі. І Дніпро сміється у здоровій оріянській душі Тараса Шевченка. "Зареготався дід наш дужий, аж піна з вуса потекла".
Волелюбна благородна веселість — це властивість людей, сильних духом, це властивість людей, певних у свої сили, у своє "я". Відрікатися сміху, веселощів можуть тільки християнські монахи та душевно хворі люди. Не попадаймо під їхній вплив заразливий. Уміймо й їх зробити веселими, бадьорими. Уміймо прогнати тьму журби з їхньої приголомшеної душі.
9. "Але ж завжди мати усмішку — не легка справа? Треба мати серйозне лице, а не усміхнене. Сміх — несерйозність".
— Ні, я не кажу, що обличчя завжди повинне бути усміхнене, натхненне, осяяне. Не всім це щастя дане. Але кажу: людину, яка має веселу вдачу, легше в горі розвеселити, ніж людину, яка має понуру вдачу — в щасті, в достатках.
Серйозне лице не означає, що людина має поганий настрій. Усміхнене лице не означає, що людина має добрий настрій. Я кажу, що люди, які без важливих причин мають злий настрій, не повинні його (злий настрій) ширити між ближніми. Я кажу, що добрий настрій — цілюща сила життя людського.
"Чого сумуєте, сидячи під квітучою яблунею? Квіти — радість", — говорю я до чоловіка здорового, добре відживленого, з свіжим обличчям. А він мені відповідає: "Сам не знаю, чого сумую. Щойно пообідав, були смачні вареники і я об'ївся, дихати тяжко, і тому й невесело".
"Чого веселі такі? А як нога, заживає?" — питаю я чоловіка, який лежить у лікарні, він утратив ногу тоді, як горів завод. Безногий відповідає: "Вчора тут був лікар і сказав до ранених: "Хто сумуватиме, в того рана не швидко заживатиме". Та я веселий не з наказу лікаря. Читайте, що мені син написав: "Татку, учителька в школі сказала: "Малюйте, що хто хоче". І я тебе намалював з однією ногою. Учителька мене поцілувала в ніс і сказала, що я маю великий талант. Чуєш, татку?"
З журби постають майже всі хвороби. Неспокій, побоювання, турботи — вороги людського здоров'я. З поганого душевного настрою починає хворіти шлунок, потім появляється виразка, рак.
В океані злоби, незадоволення, заздрости, захланности, неспокою — початок всіх хвороб, які переслідують людей заможніх. І бідних. Від душевного пригноблення вмирає багато людей. Від душевного пригноблення щороку, наприклад, в США десятки тисяч людей кінчають життя самогубством.
Довготривалий поганий настрій (негативні емоції) — зневірення, утрата надії, лютість, розпачливе збайдужіння, боязнь є тими невидимими "бацилами", які несуть людині хвороби серця, високе тиснення крови, психічні недуги.
У мозку людини є "центр радости" і є "центр смутку". Постійно подразнюючи "центр смутку, можна так затьмарити людину, що вона не добре орієнтуватиметься в оточенні, утратить вольовість.
У родині Рідної Віри плекаймо радість. Уміймо любити світлі кольори, квіти, музику, танці, приємні пахощі, свіжість. Уміймо один одному обрядово дарити добрий настрій — шкодуймо самі себе.
Уміймо любити дотепний сміх. Сміх — найкращий у світі лік, і тому ніколи не задушуй сам в собі сміху. Є старинне прислів'я: "смійся, бо скиснеш". Сміх зміцнює здоров'я, продовжує життя, краще працює серце в людини, яка вміє щиро сміятися.
Сміх — щастя. Щастя і нещастя в людині. Немає в світі такої людини, до якої б ніколи в житті не стукало в хату щастя. Та є люди, які не здібні бути щасливими, вони в хату щастя не пускають. І нарікають на світ, на погоду, на сонце, на людей, на життя, що не мають щастя.
Побратиме, признаюся тобі, я не люблю тих людей, які постійно мають (навіть без серйозних причин) пригноблений настрій, вигляд понурий, вдавано заклопотаний, найменші дрібниці їх виводять з рівноваги. І на світ вони дивляться, бачачи тільки темні кольори, справи підозрілі, непевні. Я стараюся не потрапляти під вплив таких людей, щоб вони не псували мені настрою.
У моїй душі завжди повно сонця, і я несу людям сонце та деякі люди за це клянуть мене, й інколи буває гірко на душі, дуже гірко, хочеться плакати, щоб полегшало. Та я в цей час починаю думати про сонячні дні, про веселих людей, про духм'яні степи святої України, і про чисте блакитне небо. І так з душі сам проганяю сутінки, і я сам до себе усміхаюся, в думці кажу "все буде добре". Явища, які мене пригноблюють, я поборюю, бо знаю: пригноблення притуплює гостроту мислення.
Ви вже помітили, що я, чуючи, як побратим злісно докоряє побратимові, відповідаю "все буде добре". Вислів "все буде добре" не є властивістю мого розуму, а — душі. І здається мені, що коли я, вмираючи, матиму свідомість, то останні мої слова будуть: "Любі люди, все буде добре".
Постійно незадоволена людина чинить злочин сама проти себе і проти ближніх своїх. Постійно незадоволена людина не має світлої душі і тому вона не здібна сміятися. Ніхто в світі не вмів так сміятися, як предки наші (оріяни). Вони, діти квітучої розсміяної природи, були квітучими і розсміяними. І "Веди" пишуть про це. І їхні потомки (косаки) уміли в горі і з горя сміятися. Вони були людьми великої душевної енергії.
І ми, рідновіри, залишивши понуру чужу релігію покори і смутку, страху й неволі, несімо в душі сонце. В найтяжчі хвилини, на полі борні, в горі, у в'язниці, в часи недуги -хай буде на наших устах, хай буде в наших серцях наша богатирська усмішка волі, усмішка життя і віри!


[10-01-23][Все для туристов]
Спасательная служба (0)

[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Маврикій: острівні визначні пам'ятки (0)
[09-07-30][Відпочинок і поради]
Навіщо ми їдемо у відпустку? (0)
[09-07-30][Відпочинок за кордоном.]
Австралія: Стара в'язниця Мельбурну (0)