Мага Віра. Сторінка 261
16. Не бійся старости, а бійся, щоб на старість у твоєму серці не
загніздилися гади зла. Мудрі люди, старіючи, стають добротними і
вибачливими. Глупі люди, старіючи, стають злими, заздрісними і
зухвалими. У злих стариків гірка незносна старість — вони злі, що
проминула їхня пустоцвітна молодість і вони нестерпні, що старість їхня
неврожайна. Старе вино розвеселяє старість, щоб скоротити її життя.
Благорозумні старики на старій скрипці грають молодіжні мелодії і мають
забудькуватість. Хто постарів не тому, що має старі роки, а тому що
боїться старости, вчинив самогубство.
17. Ніколи не скаржся, що не
маєш часу творити добрі справи. На нестачу часу скаржаться ті, які його
безтолково розтринькують. Марнотратство часу — зла вада мого народу.
Мій народ витратив багато золотого часу для справ маловажних, і цим
підсилив ворогів своїх. Важливо мати не лише час, а й вміння ним
користуватися. Час мають всі люди, та мудро його використовують лише
мудреці.
18. Не вмієш добре говорити, то навчися добре мовчати, і
глупість, як мовчить, то мудрішає. Коли ти цієї мудрости не збагнеш,
твоє життя переслідуватимуть духовні невдачі і тілесні хвороби. Ти
людина світлої благородности, бо за словесну образу не вимагаєш
вибачення — твоє благородство вище зневаги і вище вибачення. Справді,
хіба сміттям можна знецінити золото?
Людина, яка має дрібничкову
душу, не буде гніватися, коли ти зневажиш її народ, коли ж ти словом
образиш її духовну вбогість, вона витратить на суд останній гріш, щоб
лише ти перепросив її. Люди, які мають комплекс меншої вартости,
хоробливо образливі. Вони не маючи здібности здобути вартісну перемогу,
уважають пробачення перемогою. Вибачливість — вірний учитель мудреців.
Життя знає, що найчастіше ображаються ті, які ображають інших. Вони так
перейняті різними "особистими образами", що в їх зовсім немає часу
творити добро для приятелів своїх. Великі люди дозволяли, щоб їх словом
ображали малі, і тому вони ставали ще величнішими. Малий, образивши
великого, стає ще меншим.
