| Четвер 24-05-09 02:45 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 14921. Денапра — перша рая (течія) України (Руси). Сьогодні ми знаємо, що
Вона простягається на 2227 кілометрів. Якщо ми тепер кажемо "ріка
Дніпро”, і в цей же час вважаємо, що Дніпро — це він, а не вона (ріка —
вона), то це означає, що ми свідчимо, що від 988 року починаючи, наша
рідна мова жила в полоні приниження: вона була принижена творцями
церковно-слов’янщини; вона була принижена татарами; вона була принижена
ізуїтами, москвинськими фельдфебелями.
Рая Денапра — донька Паржяни (Пар’яни). (Про етимологію імен богів України (Руси) оповідаю у оповіді "Після Хрещення України-Руси”. Сьогодні я оглянув книгу "Нехристиянські Релігії”, видану в Ню Йорку в 1963 році Колумбійським університетом (Департаментом релігії). І був здивований, що не я одинокий тверджу, що Паржяна (Бог Ведійський) — це Перун (слово "перун”, як знаємо, монахами було для глуму створене з слова Пар’яна). У книзі "Нехристиянські Релігії” (на стор. 229) пишеться, що "бог Паржяна згадується у Ведах”, "етимологічно Паржяна є ідентичний з слов’янським богом Перуном”). 22. Паржяна живить свою доньку Дену (Дану) сваржою (небесною) варою (водою, дощем). Денапра — свята мати, вона живить рідних дітей (внуків Дажбожих) життєтворною (божественою) росою, її діти — роси. І тому роси (внуки Дажбожі), як у них народиться дитина, несуть її до святої матері Денапри святити (оснащувати росяним даром Дажбожим, росою). Варне (водяне) освячення дитини в оріян звалося "дана вар” (давання варові). Свята мати Данапра освячує сина дією "снана”, тобто, дією снащення, обадьорення”. Вона вістує, чи новонароджена людина "пан”, чи "поганда”. Знаємо, що санскритське слово "пан” значить "п’ять”. Людина, яка має п’ять досконалих чуттів (зір, слух, смак, нюх, дотик), пан. Соран Ефеський (він жив у Римі в кінці першого століття ери Христової) пише, що скити (роси) новонароджену дитину (після відрізання пуповини) на мить занурюють у воду. У розумінні Сорана Ефеського таке освячення дитини — прикмета "скитської дикости”. (Звичайно, купати дитину в холодній воді, щоб її загартувати, не можна). 23. У оповіді "Спасибі Вам, Мамо і Тату, спасибі за любов!” я згадую, що мене, як було мені три місяці, на мить занурили у крижану воду; і мати оповідала, що після такого освячення я весь став рум’яним і дуже жвавим. Є педіатри, які вважають, що скити тому могли проявити витривалість у найтяжчих обставинах, що були людьми загартованими освяченням. Слабі діти після миттєвого занурення у воду діставали судорги і гинули, як неповноцінні: тільки повноцінні родичі могли родити повноцінних дітей. Відомо, що в Спарті батьки несли новонароджену дитину до єрея на оглядини. Коли дитина не мала вад, її повертали батькам, а коли мала — її кидали у провалля. Греки вважають, що шляхом такого добору виплекався славний спартанський тип людини. У стародавні часи народи мали поняття жорстокости і дикости неоднакові, і тому греки звали скитів дикунами, а скити — греків. Греки влаштовували нічні гуляння в честь бога Деонисія — танцювали п’яні нагі дівчата, на виду родичів ділилися любов’ю з мужчинами. "Скити сміялися з греків за почитання Деонисія. Вони казали, що не годиться вишукувати собі такого бога, що каже людям шаліти” (Геродот, "Скити”). 24. Данапра в наших літописців — Днепр, Дніпр, Дніпро. Маючи на увазі старий спосіб писання — "бг” (бог), "Днпр” (Данапра), стає зрозуміло, чому існують невпорядковані вимови назви нашої славної ріки. Слово "дно” наші предки вживали у значенні "глибина”, і звідси й поняття — пішов на дно (потонув). Назви рік Дон, Дінець, Дністро, Дунай споріднені з словами "дена”, "дно”. Якщо у піснях наших співається "Ой, дунаю, дунайочку”, то, очевидно, тут слово "дунай” вживається у значенні ріки, а не назви Дунай. Могла Ярославна плакати біля ріки Десна, або біля ріки Сема, і міг її голос лунати по течії (по дунаю); "дунай” — течія ріки. "На дунаї Ярославлин глас ся слишить: "Полечу, рече, зигзицею по дунаєви”” ("Слово про похід Ігоря”), Якщо в оріян (арійців) Індії й Ірану слово "удан” значить "вода” чи "ріка”, то це не значить, що індуси чи іранці дали назви нашим рікам. Той, хто відважується доводити, що назва "Дніпро” іранська, бо іранці слово "ден” (дан) мають у значенні "ріка”, а "апр” — глибока, не знає, що "апр” — нетиповий іранський діялектизм. У мові "Авест” (у мові старих іранців) не "апр”, а "гафра” (гуфра) означає "глибока”. Будьмо послідовними: якщо сьогодні історики прийшли до одностайного твердження, що рух племен відбувався не з Ірану до Европи, а — навпаки, то тоді шукаймо корінь Прамови Білої раси не в Ірані, а на берегах Дніпра, і обґрунтовано про це пишуть визначні історики Л. Паретті, де-Санктис. 25. Будучи в Індії, я говорив у Департаменті санскриту (Делі університет), що чимало назв рік Індії українцям зрозумілі, а для індусів, які не знають санскриту, ні. Наприклад, ріки Індії Тапті (Тепла), Вара (Вара, Вода). І це можна сказати й про старі назви міст Індії, Мадгі (Медове), Паві (Повітряне), Семла (Земляне), Дева (Дивове, Боже), Васан (Весняне). У стародавньому Ірані (саме слово "Іран”, як я писав, має корінь "ір”, "ар”, "ор”, що значить "орати”, "плужити”) могли бути назви рік українсько-санскритсько-авестійські, та вони, після приходу до Ірану мусульман, забулися. Назви рік іранських Кизилузен, Зохре, і назви міст Аліабад, Ісфахан оісламщені. Бага, Бог, Буг. Знаємо, що санскритське слово "бага” чи "багу” значить — багатство, багато, багатий. У "Магабгараті” "багута” значить — багато, а "багусаста” — багато щастя. У "Магабгараті” славиться ріка Багудака; слово "багудака” значить — та, що багато дає води, їжі, а "багувара” — багатоводна. І річка Буг мала первісну назву Багу (Багата) не випадково. Риба йшла з моря у води Бугу на нерест. І в цій ріці завжди багато риби. 26. Ворскла. Уже добре знаємо, що санскритське слово "вар” значить — вода, ріка. З словом "вар” споріднені санскритські слова "варта” — дощова вода; "варшука” — дощіння; "варшака” — дощовий сік, вар; "варжака” — вар життя (вода життя). З слова "варшака” чи "варсака” оформилася назва ріки Ворскла. Десна. У "Рик Ведах” слово "десна” широко вживається у значенні — даюча. І слово це відноситься до явищ природи — ліс дає дрова, хмара — дощ, ріка — воду, рибу. Звернімо увагу й на такі санскритські слова (взяті з "Магабгарати”) — "десатана” — місце в полі, "десакала” — місце життя родини (родинного кола), "десажата” — місце життя, "десазна” — місце знане. Ірпінь. Слово "Ірпінь” створене з "ар” чи "ор”, що значить — рухати, плужити, приносити, величність проявляти, і з слова "па”, що значить — пиття, питво, і звідси санскритське "арпа” — приніс питва, і "арпана” — та, що питво приносить. Слово "па” у значенні "пити” чехи вимовляють, як "піті”, поляки — "піць”. Назва ріки Ірпінь сьогодні звучить таємничо, і тому дає нагоду тенденційно настроєним іраніологам (людям неприхильно наставленим до українців) компонувати теорію, що Ірпінь — слово іранське. Справді, не тільки у "Рик Ведах”, а й в "Авестах” слово "арпа” означає "принесення пиття”, питва, і воно належить до Прамови Білої раси, приписувати його тільки якомусь одному народові — справа неповажна. Староіранці (часів Спітами Заратустри) казали "хвар” у значенні "пиття”, "їжа”, а ми — звар, узвар, вар. Про те, що мова "Рик Вед” і мова "Авест” споріднені так, як мови українська і польська — знаємо. Ті, які вважають, що "Ірпінь” і "Арпана” мають малу фонетичну подібність, повинні пригадати, що "Урук” (назва сумеріянського міста) у "Біблії” переозвучений на "Ерех”. 27. Інгул. Будучи у Кашмірі, я звернув увагу на ріку, яка має назву Анула. Після дослідження назви цієї ріки, виявив, що "ану” значить — ідуча, падаюча, а "ла” — леліюча, граюча. "Анула” — Водограйна; Іде, граючи. Щоб краще відчути значення слова "Анула”, згадую такі санскритські слова — "анумарана” (падаюча в смерть, умираюча); "анупурва” (та, що перва); "анупад” (близько падаюча); "анупа” (пішов пити); "анупрагрі” (нагріта); "анупрагарана” (прогорена); "ануліп” (поліплена). І тепер звернімо увагу на санскритське слово "анугулі”, що значить — іде гуляння, весняне гуляння біля ріки, весняні стрічі. З слова "Анугулі” й постало слово "Анугул”, потім — Інгул, Інгулець. У нас сьогодні слово "гуляка” просто означає людину, що любить гуляти. Санскритське слово "гулака” вживається у значенні весняного гуляння, святкування і — відпочивання, "в садочку гуляє” (Т. Шевченко). Англійське слово "галідей” (галі) споріднене з санскритським словом "гулі” (гульня) чи "галі” (гуляння); по-староанглійському — "галіґ”, у німців — "гейлік”, очевидно, у значенні "свято”, "святість”. 28. Багато слів українських (через незнання їхнього життя) українці вважають грецькими чи латинськими. Треба не забувати, що Прамова Білої раси 20-ть тисяч років тому почала формуватися, 12 тисяч років тому вона вже була в своїй основі оформлена, 5-ть тисяч років тому вона була ознаменована Ведійською (Трипільською) культурою. І нею (цією Прамовою), вимандровуючи з просторів Наддніпрянщини, говорили Сумеріяни (Кімеріяни), Персіяни, Медіяни, Гіттіти (Гиксоси), Скити, Пелазги, Балти, Тевтони, Кельти, Латини, Ахеї, Етруски. Місце, де влаштовувалися святкові гуляння, славилися явища природи, мало назву Анугула, з Ангула — Інгул. Такі закінчення слів, як "ул”, "пр” (Дніпр), відхилені від архітектоніки властивостей української мови. 29. Прут. Прота. Пората. Геродот пише, що скити називали ріку Пората, а греки — Пиретон. Геродот неправильно передав звукобудову скитського слова "прота”, написавши "пората”. Санскритське слово "прота” створене з "про” і "ута” (проута), що значить — прота (проти ідуча, або — прудко ідуча). Ріка Прота йде проти Дунаю. Санскритське слово "прут” значить — прудко ідуча, прудка, сильна. Українські фармери сміялися, чуючи, що єрей, який був греком, їм у церкві говорив "лупіть матку Боску”, він слово "любіть” вимовляв як "лупіть”. І Геродот дав подібну вимову староукраїнським (скитським) словам. Самара. Ця назва ріки багатьох хвилює, нагадуючи Самару — місто, що знаходиться на захід від Йорданю, і парахвіянам нагадує бідну самаритянку. Семітське слово "самарія” значить "гірська вежа” чи "вежа на горі”. Ніколи не пізнаваймо історію життя слова, беручи до уваги тільки фонетичну подібність — таке пізнання неправильне. У "Рик Ведах” слово "самандра” значить — збирання води, ставок, озеро; вода, що прибула з неба. На шляхах тисячоліть загублений звук "нд” чи може "ґ” перейшло в "м”? Санскритське слово "саґара” значить "озеро”, і має похідні значення — поглинати, ковтати; ріка, що поглинає, тягне на дно. Самандра — Саґара — Самара. Не до кожного слова можна застосувати устійнені лінгвістами норми переходу одного звука в інший. 30. Сем, Сейм. У "Магабгараті” священна ріка має назву Сома (Сама). Санскритське слово "сома” має декілька значень. Наприклад, напій, настій на воді; один із славних ведійських богів має ім’я Сома; Сома -уосіблення напою з зілля. І звідси -"сома вара” (нектар з квітів, змішаний з варом); "сома каласа” (горня з сомою); "сома па” (пиття соми); "сома піті” (сому пити). У древніх оріян свято Соми бадьоре, радісне, божественне; воно нагадує свято Деонисія. Греки себе збуджували, п’ючи кров Деонисія (вино), оріяни — п’ючи нектар Соми. У "Рик Ведах” читаємо натхненні пісні, присвячені Сомі. Ввійдемо у храм таїни слова "сома”. Оріяни, прибувши з берегів Дніпра до Північної Індії, зраділи, що й на новій землі росте "сома”. На берегах рік України (Руси) завжди росли дикі коноплі. І скити, як пише Геродот, використовували насіння конопель для роблення пари у лазні. Конопляне насіння викликало почуття піднесене, радісне, сп’яніле.Ввійдемо у храм таїни слова "сома”. Оріяни, прибувши з берегів Дніпра до Північної Індії, зраділи, що й на новій землі росте "сома”. На берегах рік України (Руси) завжди росли дикі коноплі. І скити, як пише Геродот, використовували насіння конопель для роблення пари у лазні. Конопляне насіння викликало почуття піднесене, радісне, сп’яніле. Наше слово "сім’я” (залежно від наголосу) означає — сім’я (родина) і сім’я (насіння); у вужчому значенні — насіння конопляне. "Сома” — хмільний напій, зроблений з незрілого сім’я конопель, молока і меду. Іранці так, як і індуси (оріяни), слово "сома” вживали у ритуальних торжествах, і про це читаємо у "Авестах” і "Рик Ведах”. Сома — брагманський напій; у дев’ятій книзі "Рик Вед” 114 славнів (пісень) присвячено богові Сомі. Коноплі — рослина бога Соми. Є санскритські слова "Сома ґірі” — Сомова гора, "сомапіті” (сому пити), Сомакуля — назва ріки; у Маркандея Пурана, "Сома” — вода, нектар, лікувальна кислота. Ріка, на берегах якої росли дикі коноплі (сома чи сім’я), звалася Сома, потім — Сема, Сем. Назва "Сейм” звучить неграмотно. Напій, зроблений з сім’я, утратив на нашій землі вартість тоді, як був винайдений спосіб перетворювати мед у хмільне питво.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |