Вертеп
«Щось колядники з вертепом не
йдуть: Невже оминуть наш дім? Що ж то за свято буде?» — даремно бідкалася тітка
Рузя, виглядаючи у вікно на заздалегідь відкидану від снігу стежку до нашого
дому. Бідкалася даремно, бо це просто їй старенькій не було чутно, як на
сусідському подвір'ї дзеленчать дзвоники, а хор молодих голосів потужно веде:
«:Над верте-е-е-пом звізда я-а-сна на весь світ засія-а-ала». А за якийсь час
гурт перебраних із віфлиємською «звіздою» вже стояв у нас в сінях. Внесли в дім
дерев'яний макет стаєнки з худібкою, ляльковими новонародженим Ісусом, Дівою
Марією, Йосипом.
Пастухи, знявши овечі шапки,
вклонялися ґаздам. Високі, з морозу рум'янощокі Ангели зачіпали за одвірок
крильми. Пейсатий Жид наготував саквояжик, аби швиденько спакувати ковбасу чи
ще який смаколик — дарунок за добру колядку. А Чорт все поривався пропхатися до
хати та, якщо не потягти якусь дрібницю, то бодай штрикнути під бік молоду
ґаздиню:
Це вертеп. Або яселка, або бетлегем (від
Віфлиєму), або батлейка (в білорусів), або шопка (в поляків), або віклеїмул (в
румунів): Традиція вертепного дійства була поширена по всій християнській
Європі. Зараз, очевидно, збереглася не всюди. Але в Українських Карпатах — це
обов'язковий елемент Різдва. Втім, не лише в гірських селах, а й у великих
містах Прикарпаття колядники-вертепники тішать народ, створюють святковий
настрій, прославляючи Бога, а одночасно заробляючи копійчину.
Початково це народне театралізоване дійство
мало суто сакральний характер. У храмах розігрували містерії, п'єси релігійного
змісту. У такий спосіб священнослужителі розповідали пастві біблійну історію
про те, як в печері (вертепі), де тримали худобу, Діва Марія народила Христа,
як до новонародженого з дарунками прийшли царі-волхви, як цар Іудеї Ірод звелів
знайти Дитя Боже і знищити:
Згодом серйозна драма вийшла за межі
церковних мурів і перетворилася в народний театр. З'явилися нові персонажі —
Чорт, Жид, Циган, Дідо, Баба. Вертепники вже не лише переповідали біблійну
історію, прославляли Господа колядами, а й сміялися, жартували. Власне у
вертепі — макеті стайні чи церковці — розігрувалася лялькова вистава. Але потім
було не церковне дійство з участю переодягнених колядників. Вільне, веселе.
Зараз на Прикарпатті чи Закарпатті побачити театралізовану сакральну містерію,
мабуть, уже неможливо. А от народне дійство — зрідка з ляльками, а переважно з
участю переодягнених людей — зовсім не рідкісне. У різних регіонах, селах воно
виглядає по-різному. Окрім того, вертеп включають до свого святкового
репертуару професійні театри. До прикладу, таку виставу обов'язково щороку
показує своїм маленьким глядачам Івано-Франківський ляльковий театр ім. Марійки
Підгірянки. У нашому журналі ми використали фотографії ляльок, зроблених
художником цього театру Миколою Даньком.
Ангели:
« Ми йдемо з країв неближніх
і зайшли до сеї хижі,
бо хочемо показати
в Віфлиємі Божу Матір.
— Вона Сина породила,
в ясла в сіно положила,
воли мирно румигають,
Дитя паров зігрівають...
Пастушки (з пастирем):
— ...Ми вночі при стаді спали
і не чули, і не знали,
що коїться в небесах
і тих земних сторонах.
— Аж раптом серед ночі
протираєм сонні очі
й чуєм співи ангелів.
Спів величний, спів веселий.
— Всі ми скоро повставали,
ще й з собою дари взяли,
до вертепу поспішили,
щоб побачить дитя миле.
Тріє царі:
— Ідемо вітати новонароджене дитятко і
несемо йому ладан, миро і золото.
— Ідемо у Вифлеєм, у прекрасне місто,
там дитятко народила Марія Пречиста.
— Ми не знаємо дорогу, та ясна звізда нам
показує шлях до народженого Царя.
Ірод:
— Я, Ірод, з далекого Риму,
ходжу, шукаю маленьку дитину
і стратити її мушу;
аж ні — то віддам чорту душу.
Смерть:
— Ти царь Ирод? Ти не боїшся ні Бога, ні
людей, ні смерти? Дивися, яка я клонцата, зубата, пулата, носата, головата.
Лиши пусте говорити, та ходи зі мнов.
Чорт:
— Та я собі чорт, чорт,
та я собі гордий.
Лиш тільки мені є хиби,
що я собі чорний...
..Де я появлюся,
там мене вітають.
Дівчата за мною
перстеньки метають.
(показує на дівчину)
Видиш, як она позирає,
яке она красне личко має.
Біжу єй обняти!
Жид з жидівкою:
— Звідки, жиде?
— З Варшавки.
— Шо там несеш?
— Цімбальки...
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
