 | Лев Силенко (27 вересня 1921, с. Богоявленське (Ратьківка), нині с. Олександрівка, Кіровоградська обл. — 25 листопада 2008, Канада) — пророк та засновник Рідної Української Національної Віри (РУНВіри). |
Вчився у Кременчуцькому бібліотечному технікумі.
З 1940 року проходив службу у Червоній Армії. Після початку радянсько-німецької війни Силенко восени 1941 р. потрапив у німецький полон. У 1947 р. свідчив про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні на процесі в Парижі. Навчався у Гальденберзькому університеті (Німеччина).
У 1953 прибув до Канади.
Проповідувати РУНВіру почав з 1964 року, 1979 року дописав книгу «Мага Віра» — священну книгу РУНВіри. «Мага Віра» — українське святе письмо, основною метою якого є реформування давньої політеїстичної віри Русів в монетеїстичну релігію сучасного зразка. Також включає в себе оригінальний погляд на історію України, описи древніх обрядів та традицій, молитви та релігійні вчення, нову філософію та світогляд.
У 2006 році переніс інсульт. Кошти на лікування допомогли дістати друзі Силенка — родина Чумаченків (звідки походить і дружина Віктора Ющенка — Катерина Чумаченко).
12 травня 2008 року повернувся до України, але у вересні того ж року внаслідок несприятливих обставин був змушений виїхати за кордон.
Помер в листопаді 2008 року в Канаді.
Лев Силенко заповів поховати себе за трипільськими звичаями: щоби тіло кремували, частину праху розвіяли над однією з найвищих круч над Дніпром, а на тому місці побудували Храм Дажбожий. А іншу частину праху щоб поховати в рідному селі й на тому місці зробити могилу.
Джерело: Вікіпедія
”Учителю, до вас прийшли”, — каже 46-річна Тетяна
Лисенко. Основоположник Рідної Української Національної Віри 86-річний
Лев Силенко сидить в інвалідному візку. Він у вишиванці, світлих штанах,
чорних босоніжках.
12 травня Лев Силенко повернувся в Україну зі США. За океаном він провів
більшу частину життя. Про його приїзд преса не повідомляла. — В Америці це не пройшло би непоміченим, — каже помічниця Силенка. — Адже
повернулася людина рівня Далай-лами. Лев Силенко належить до 100 інтелектуалів
світу, визначених Кембриджським біографічним центром. У ”Борисполі” його
зустрічали кілька сотень рідновірів. 
Тетяна показує товстий синій фоліант — книгу ”Мага Віра”. Це система поглядів на життя та світ, створена на українських стародавніх традиціях.
— Учитель приїхав назавжди, — розповідає. — Йому важко говорити після інсульту. Тому питайте мене. Але він усе чує й розуміє.
Живе Лев Силенко на Оболоні. Його чотирикімнатну квартиру рідновіри переобладнали в Духовне представництво пророка. Лисенко постійно перебуває поряд із Силенком.
— У лютому 2006-го в учителя стався інсульт. Лікувався в шпиталях у Вошінгтоні, — вимовляє на американський манір. — У вересні 2007-го лікарі сказали, що потрібна негайна операція вартістю до 40 тисяч доларів. Доба перебування коштує тисячу доларів без страхівки. Учитель її не мав, бо він громадянин Канади. Тому я зв’язалася з Катериною Ющенко.
Дружина президента допомогла покласти Силенка в лікарню ”Феофанія” під Києвом.
— Допомогли, мова навіть частково вернулася, — радіє Тетяна. — Лежав там два місяці. Його відвідував пан Князевич (міністр охорони здоров’я. — ”ГПУ”). Казав, що президент особисто турбується. Зворушливою була зустріч зі Софією Чумаченко, матір’ю дружини президента.
Тетяна Лисенко каже, що батьки Катерини Чумаченко в США сповідували Рідну Віру.
— У часописі ”Самобутня Україна” за кінець 1960-х є фото батьків і 7-літньої Каті, де вона читає вірші Вчителя на зібранні в Чикаго. Там рідновіри мали будинок для проведення Священних годин. Батько Катерини заповів поховати його за обрядом РУНВіри.
Президент особисто турбується
Силенко щось шепоче. Тетяна схиляється над ним. Перепитує. Бере товсту книжку ”Учитель Силенко”.
— Це я написала, — пояснює. — Це навіть коротко, бо багата біографія: війна, німецький полон, утеча з полону, табори переміщених осіб у Німеччині, Канада, Америка.
1953-го Лев Силенко перебрався з Німеччини в Канаду. Займався журналістикою, кінодокументалістикою, досліджував українську міфологію, релігію.
— Він був в Іраку, Пакистані, Греції, Туреччині, Тибеті. Працював у бібліотеках Лондона, Парижа, Тегерана… Всюду збирав матеріали про Україну. У Латинській Америці вивчав культуру ацтеків, шукав і віднаходив там сліди України. Відвідував дикі племена в Бразилії та Еквадорі. У 1970-х у Індії жив серед монахів-буддистів. Довів, що між санскритом і українською мовою багато спільного. Уклав перший українсько-санскритський словник.
— О, в нього все життя сповнене небезпек! На нього кілька замахів було. У 1960-х зняв у Канаді документальний фільм ”Годинник б’є 12” — про дії радянської агентури. Біля виходу з ресторану на нього напали двоє невідомих. У тяжкому стані потрапив до шпиталю Саскатуна.
А як ви опинилися в США? — цікавлюся.
— 1993-го полетіла як перший український журналіст, акредитований Держдепартаментом. Приїхала в Спрінг Глен робити інтерв’ю з Учителем.
Силенко запропонував журналістці стати його літредактором. Тетяна Лисенко у США отримала статус біженки. Спочатку працювала на радіо ”Голос Америки”.
— Згодом запропонували працю в Держдепі, — продовжує Тетяна. — Викладала українську для дипломатів. Учила мови Карлоса Паскуаля, майбутнього посла США в Україні. Зустрічалася з Кондолізою Райс, Збігнєвом Бжезінським, Діком Чейні.
1995-го Лев Силенко висвятив Тетяну Лисенко на священика — рунмаму Світославу.
— Звідтоді в мене рідновірське імя, — каже жінка. — Я виконувала обряд поховання Олега Кармелюка, голови ”Просвіти” Лас-Вегаса і тамтешнього рунтата. А ще й близького друга Джека Пеленса — голлівудського актора, українця Івана Палагнюка. 1997-го Учитель оголосив мене духовною донькою. Це означає, що маю право бути правонаступницею і продовжити його справу. Я кожної п’ятниці ввечері сідала за кермо й за 5 годин їхала 350 миль до нього в Спрін Глен. У вихідні він диктував мені листи, статті. Я писала, готувала, прала. Робила вареники, пекла пиріжки, варила борщ. Він любить усе українське. Коли Учитель тяжко занедужав, погодився переїхати до Вашингтона, до мого помешкання.
Розпитую про побут Силенка.
— Робив зарядку, мав дві невеличкі гантельки. Вранці натщесерце випивав склянку чистої води. Харчується скромно. Ніколи не їв ковбаси, м’яса. Хіба рибу зрідка.
Лев Силенко заповів поховати себе за трипільськими звичаями.
— Він хоче, щоби тіло кремували, частину праху розвіяли над однією з найвищих круч над Дніпром і на тому місці побудували Храм Дажбожий, — каже Тетяна. — А іншу частину праху — поховати в рідному селі й на тому місці зробити могилу.
2005-го університет ім. Вашінгтона у США висунув Лева Силенка на здобуття Нобелівської премії.
— Але ”Мага Віра” не перекладена англійською. Комітет вимагав перекласти хоча б кілька розділів. Здається, до 1 вересня 2006-го, — говорить Тетяна. — Але хвороба Вчителя вивела всіх із нормального ритму.
1921, 27 вересня — Лев Силенко народився в с.
Богоявленське Олександрійського р-ну Кіровоградської обл.
1940
— служить у Червоній Армії, восени 1941-го потрапив у німецький
полон
1947
— свідчив про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні на процесі в Парижі
1949
— навчався в Гальденберзькому університеті, Німеччина
1953
— на кораблі ”Стюарт” прибув до Канади
1979
— написав книгу ”Мага Віра”, оголосив про РУНВіру
2008, 12 травня
— повернувся в Україну
Павло ВОЛЬВАЧ
