| Четвер 24-05-09 03:33 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 28011. "Учителю Лев Силенко, Ви кажете — народ у свою віру вкладав свою
мудрість і свою любов, і так утверджував свою духовну суверенність. Той,
хто відбирає в народу його рідну віру, той втручається в мудрість і
любов народу?"
- Мудрість і любов — це особлива (законами життя освячена) моральна незалежність народу. Тільки народ має право розпоряджатися своєю мудрістю і своєю любов'ю. Той, хто втручається у мудрість і любов народу, порушує святість його Суверенности. Князь Володимир з варягами (найманими вояками) і греками — (зайшлими архиєреями) грубо втрутився у Духовну Суверенність України (Руси). 12. "Учителю, ми маємо осуджувати князя Володимира?" - У "Мага Враті" я пишу: "Володимире, тату, Ти святим став, а люд Твій — рабом". Діти судять тата? Ні! Не осуджуймо нерозважного тата свого, ми його діти. Коли ми розважні діти, розважно виправмо татову помилку, відроджуючи і по-новому осмислюючи рідну віру України (Руси). 13. "А коли ми не виправимо помилки тата свого?" - Коли ми не виправимо помилки тата свого, тому що вона задавнена, або тому, що ми не здібні її виправити, ми самі себе приречемо на многовікове рабське існування. Той, хто каже, що він хоче бути кращим за тата свого, славить себе і славить тата свого. Людина тільки та йде вперед, яка має жадобу покращувати суть свого "я". Щоб діти могли виконати ті завдання, які перед ними поставило життя, вони повинні бути освіченішими і мудрішими, як їхній тато. Життя — рух, вічний рух ознаменований самовдосконаленням. Життя каже людині: мудрість перетворюй у премудрість, краще перетворюй у найкраще, славне перетворюй у преславне. Поступаєш так — значить ідеш вперед. Не поступаєш так — стоїш на місці. 14. "У тварин немає віри. Чи можна погодитися з думкою, що віра родиться там, де є людина?" - Віра родиться там, де є Хотіння обожнювати Красу, обожнювати Любов, обожнювати Правду, обожнювати Мудрість, обожнювати Волю, обожнювати Подвиг. Народ своє Хотіння вільно розвиває і вільно облагороднює. І, як духовне завершення Хотіння, в народі постає його Віра. Я кажу — Хотіння (світле Хотіння) є дією, народженою Дією (Дателем Буття — Дажбогом). 15. "Що казали ті кияни, які вмирали за рідну віру?" - Олег Віщий і Святослав Перший — наші володарі. Ми любили пам'ять про них. Вони (предки наші) нам дали у спадок чарівну мову. І в ній слова "Бог", "молитва", "святість", "рай", "безсмертя", "любов", "правда", "віра". Вони нам дали наш образ: вони — це ми, ми — це вони. Вони нам у спадок передали багату землю. Вони нам дали рідну дорогу життя, щоб ми не блукали по чужих дорогах. І сьогодні нас учать греки у Києві в церкві, щоб ми своїх прародителів зневажали, бо вони, віру свою маючи, не хотіли від греків віри приймати і відважувалися на Візантію рать свою посилати. Ні, нам совість не дозволяє рідних прародителів зневажати! Краще достойно вмерти, ніж недостойно жити. Честь дорожча за життя! 16. "Українців віри грецько-православної у церкві переконують, що вони були дикунами, і тільки в 988 році грецькі попи поробили їх культурними людьми. І тому вони (українці грецького православія) із вдячности зобов'язані (ось вже десять століть!) грецьке православіє любити більше, як самі себе, більше, як матір-Україну". - Персія (Іран) — країна великої історії і культури. І мала вона рідну віру (науку Спітами Заратустри). Віра Заратустри — віра світла і добра. Мечем і вогнем було персів (іранців) у сьомому столітті навернено на віру Могамета. "Ви, перси (іранці), були дикунами. Тепер, маючи пророка Могамета, ви стали культурними людьми і ви повинні любити Могамета більше, як самі себе, більше, як свою матір". Князь Святослав визнавав рідну віру України (Руси). Коли йому казали, щоб він прийняв грецьку ортодоксію, він відповідав: "Коли я прийму чужу віру, моє військо сміятиметься з мене". У війську України (Руси) було устійнене переконання, що той, хто зраджує віру батьків своїх, зраджує совість свою, сам себе осмішує. Хто не зраджує, той лицар, той є сам собою. Князь Святослав був лицарем. Він казав — гідність — душа воїна. Він ворогам казав: "Готуйтеся, іду на Вас!" Його батьківська віра учила його бути лицарем. Сьогодні археологи ствердили, що в 988 році Україна (Русь) була країною великої історії і барвистої хліборобської культури. 17. "Учителю Лев Силенко, Ви проголосили реформу дохристиянської (рідної віри) України (Руси). Ви кажете, що ніхто не має права рідну віру руйнувати. Коли вона (рідна духовна культура) має хиби, її треба світлими почуваннями душі і високими мислями удосконалювати. Удосконалювати, а не руйнувати. Ви кажете, що синові народу розум даний не на те, щоб він зраджував рідну віру народу свого, а на те, щоб він її боронив, облагороднював своїм благородним життям і славив своїми світлими подвигами. Здійснюючи реформу рідної віри України (Руси), Ви проголосили нові основи монотеїзму. Скажіть, що таке Бог у Вашому визначенні?" - Слово "Дажбог" значить "Датель Буття". У санскриті слово "да" значить "дати", а слово "бгу" значить "буття". У слово "Дажбог" я вкладаю визначення основ монотеїзму, проповідуючи Рідну Українську Національну Віру. Індуси кажуть Брагма, перси (іранці) — Агура Мазда, жиди — Ягве (Саваот), араби — Аллах, латини — Девус. У Рідній Українській Національній Вірі я кажу: "Дажбог — Основа Першооснов Світу". Дажбог — Світла Духовна Сила, яка сама себе наснажує. Дажбог — Світла Духовна Сила, яка сама себе освітлює. Дажбог — Світла Духовна Сила, яка вічно діє в світі несвідомого і свідомого буття, свідоме перетворюючи у несвідоме, несвідоме — у свідоме. Свідоме і несвідоме буття тому є буттям, що воно створене і кероване Духовною Силою (світлою Енергією). 18. "Без Дажбога світ не був би світом?" - Без Дажбога (без Світлої Духовної Сили) немає Минулого, Сучасного і Майбутнього. Коли б не було Дажбога (Світлої Енергії), атом перестав би бути атомом: космос став би кладовищем, властивості і форму якого людський розум ніколи не буде спроможний уявити. Космос у атомі, і атом у космосі. Космос діє за законами атома. Атом діє за законами космосу. Життєстверджуюча рівновага в Сонячній системі, де живуть люди чарівної плянети Земля, керована Дажбогом. 19. "Як виникли і розвинулися визначення, "що таке Бог" у релігіях Оріяни (України-Руси), Сумерії, Єгипту, Вавилону, Персії, Юдеї, Греції, Риму? І як виникли і оформилися поняття про непорочне народження Ісуса Христа і Христове воскресіння?" - На ці питання я даю відповідь у працях "Заратустра, Бог і Біблія", "Будда, Бог і Євангелії", "Різдво Світла Дажбожого", "Великдень Світла Дажбожого", "Совість Історичної Науки", "Діяманти з Храму Світової Історії". 20. Точиться між філософами (вже майже три тисячі літ) непримирима боротьба за визначення, що було первинним — Дух чи Матерія? - Дух і Матерія — Ровесники. Первинною була Дія (Наддуховна і Надматеріяльна Дійсність), ім'я їй — Дажбог. Дух і Матерія — Ровесники. Вони є Діями Дійсности Дажбожої. Дажбог творить гармонійність між Духом і Матерією. Ровесники (Дух і Матерія) взаємозалежні і взаємотолерантні. Ніяким філософам не вдасться їх розсварити. 21. "Звідки походить життя?" - На питання "Звідки походить життя?" дадуть переконливу відповідь ті, які матимуть дані сказати, звідки походить півдуховна і півматеріяльна пульсація сили (енергії), і чому в атомі діють суперечливі сили — сили, які самі від себе залежні? Я кажу: першооснова, з якої виникла загадкова основа початку життя, прибула на Землю з Космосу, з незвіданих таїн світлої Дії (Дажбога), і в сприятливих умовах розвинулася. Еволюція керована діями Дажбожими, її треба вивчати, щоб знайти відповідь на питання, які хвилюють людину. Перші моделі основ початку життя ніколи людиною не будуть знайдені. Невгамовний людський розум створить десятки нових теорій про основи початку життя, та всі вони будуть тільки теоріями. Життя на плянеті Земля появилося більше, як три мільярди років тому. Не можна казати, що воно неземного походження, або — земного. Вік життя (на Землі і в Космосі) людиною ніколи не буде визначений. Космос старіший як плянета Земля — молода дочка Космосу. Життя — Вічність, життя в Космосі було проявлене ще перед виникненням нашої Сонячної системи. Людина прагне вникнути у таїни Космосу, де є життя старіше, як земне. І немає значення — увінчаються її прагнення успіхами, чи ні. Головне, що під час цих прагнень людина розвиває і вдосконалює сама себе. 22. "Учителю Лев Силенко, коли у Вашому визначенні Дажбог — архітект світу, то скажіть, на яких основах побудований світ?" - Дажбог — Датель Буття дав буттю форму, вагу і дію, і поділив буття на Три Першооснови. Є народження рослини, є життя рослини і є будучина рослини. Зернина, впавши з колоска на землю, вмирає — не вмирає — вона проявляє себе в новому колоскові. Є народження людини, є життя людини і є будучина людини. (Людина, вік свій проживши, проявляє своє життя в житті нової людини, у житті дітей народу свого — усі діти племени споріднені між собою). Є народження Сонячної системи (упорядкованости), є існування Сонячної системи і є будучина Сонячної системи. Народження Сонячної системи, існування Сонячної системи і будучина Сонячної системи — замкнене коло. Ми, вірні Рідної Української Національної Віри, ознаменовуємо форму, вагу і дію, ознаменовуємо Вічну і Нероздільну Триєдиність Світобудови знаменом Дажбожим, блискавицею Трисуттям (Тризубом). Кожна з Трьох Первооснов по-своєму загадкова і велична. Вони нероздільні. Вони взаємно самі себе звеличують і самі себе вдосконалюють. 23. "Учителю, Ви проповідуєте знання про Бога. Учора сектантський пастор сказав мені, що він проповідує знання Бога. Чи це те саме?" - Ні. Знання про Бога і знання Бога — два різні поняття. Знання про Бога творить людина. І чим в людини (чи в народу) вища культура розуму і вища культура душі, тим вищі в неї знання про Бога. Знання Бога ніколи не будуть людині відомі і зрозумілі. Тільки Бог знає те, що Він знає. Наприклад, є знання про Космос і є знання Космосу: який вчений (віруючий чи невіруючий) відважиться сказати, що він знає знання Космосу. Людина ще живе в епоху свого дитинства. І коли б їй сьогодні були передані знання Космосу, вона б загинула: її розум і її емоції не витримали б раптового надлюдського навантаження. Людський мозок затаює в собі могутні сили. Людина в майбутньому буде ними поступово (без раптового і надмірного навантаження) користуватися. Той, хто каже, що він проповідує знання Бога, справді проповідує не знання Бога, а свої знання про Бога. Але коли він вважає, що жидівський пророк Ісус є його Богом, то він може казати, що проповідує знання Бога. 24. "Чому християнська віра не поробила німців рабами, а нас, українців — поробила? Хіба німці (англійці, або французи) віру християнську прийняли не так, як українці?" - У оповіді "Українська Духовна Революція", та в оповіді "Україна (Русь), архиєреї грецької ортодоксії і татаро-монгольська орда" я даю, перечислюючи історичні події, відповідь на ці питання. Тепер візьму тільки один приклад. Німці прийняли християнську віру від римлян, увійшовши як завойовники до Риму. Німці зручно підпорядкували християнську віру державним німецьким інтересам. Українці, від греків прийнявши грецьку ортодоксію, себе підпорядкували грецьким інтересам, грецькій облудній церковній політиці. Хрещення України (Руси) стало для греків знаряддям духовного поневолення України (Руси). Хто поневолює твій дух, той робить тебе рабом. Грек-митрополит пам'ятає походи Олега, Ігоря, Святослава. І він всією душею ненавидить Україну (Русь). І він тепер, як верховний духовний провідник України (Руси) — ставленик імператора і патріярха Візантії, має мету: при допомозі віри Христової зробити з українця-русича смиренного раба грецької віри православної. Князь, щоб у Києві поговорити з греком (митрополитом — верховним владикою охрещеної України-Руси), йде з тлумачем. Грецька мова стала в Києві мовою святою. Мова ослов'янщених болгар стала в Києві мовою церковною. Мова українська (русичівська) стала в Києві мовою третьорядною, холопською, поставленою в принизливе становище. (Якщо мова — душа народу (і так є — бо немає мови, немає народу), то тоді хрещення скривдило душу народу. Образило гідність і розум народу. Чужу мову (грецьку, болгарську) в Києві хрестителі проголосили "мовою Божою, святою, церковною", а українську мову (душу народу) хрестителі поставили в становище мови приниженої, знеціненої, холопської, о, жорстокі архиєреї, не маючи національної моралі, ви хрещення проголошуєте справою принесення культури, світла, Божої істини в Україну (Русь), і не бачите тяжких ран, які завдало хрещення душі Українського народу). Щоб українець (русич) мирно жив у православній покорі, жив без віри в себе і без національної мети, треба знищити, треба спалити всі святощі рідної віри України (Руси). Він (українець-русич), утративши рідні святощі, всиротиться. Не знатиме, хто він, ким і чому поневолений. Він буде в неволі стогнати. Він буде нарікати на долю. Він буде сміло й по-анархічному бунтуватися, але він ніколи не покращить долі своєї, бо душа його контрольована греком-митрополитом "всея України (Руси)". Українці прийняли віру християнську від лютих ворогів. Віру прийняли, а волю — утратили. І, як тільки піднімуться, як пробуджені велетні, щоб волю здобути, зразу треба йти на сповідь, і грек-митрополит у Києві їх висповідає, і вони знову вертаються до ярма. Що є? Їх переконано, що віра православна — головна ціль для християнина. У них приспана національна ціль, до якої б вони могли свої могутні сили спрямувати. Духовний раб, утративши здібність бути собою, каже: "Коли для греків грецька православна віра є доброю, то й для українців вона добра. Коли для римлян римська католицька віра є доброю, то й для українців вона добра. Коли для москвинів цар москвинський добрий, то й для українців він добрий". Виходить так: коли грек каже українцеві, що грецька мова свята, а українська мова — холопська, і, коли для грека так вигідно, то чому українцеві має бути невигідно, греки і українці — люди однієї віри грецько-православної. Духовний раб, обиватель, "торжествуючий хам", легкодухий "хохол" — каже: "Хоч горшком назви, тільки в піч не саджай". Він не зносить Рідної Віри, він любить бути там, де надійний хліб, чарка, панахида, парахвіяльні мироносиці. Він уникає національних обов'язків, бо вони непоплатні. Він боїться смілого українського духа, бо з ним боряться москвини, попи, нігілісти, і він не хоче псувати з ними відношення. Він каже: "Коли іншим християнська віра помагає, то чому нам — ні? Мій син у Москві комуністом, поплатну працю має. Коли москвинам комунізм добрий, то й для мого сина — добрий. Коли мій син не знає української мови, то й не треба, безпечніше життя матиме". Така дрібнокорислива, низькопробна, пристосуванська, заробітчанська мораль у цього ворога Рідної Віри. Він сміється, що в жида є жидівська віра, і дивується, що "всі" є християнами, а жид не хоче бути християнином. Чому жид не хоче бути нежидом? Він сміється, що в жида є жидівська віра, і дивується, що "всі" є християнами, а жид не хоче бути християнином. Чому жид не хоче бути нежидом?
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |