| Середа 24-05-08 14:11 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 2990. Правда, що Сарґон був семітом (аккадом), але ім'я в нього
сумеріянське. Ім'я «Сарґон» означає «Сонячний король», або
«Сонцекороль». Семіти (аккади — найкмітливіше в ті часи семітське
плем'я) із сумеріянського слова «сар» («сар» значить «сонце») створили
ім'я «Сарґон». Сьогодні сумеріянське (староукраїнське) слово «сар»
українці вимовляють, як «цар».
І один із визначних володарів Сумерії мав ім'я Сар (Сарупак). Читаючи «Рик Веди», я помітив, що деякі оріянські володарі мали ім’я Сурь, брагмани словом «сурь» звали «сонце». В «Рик Ведах» ім'я дівчини «Сурка» означає «Сонячна», «принцеса», «опромінена». Ім'я юдейської родоначальниці Сарри позичене в сумеріян. 91. Яка в такому випадку історія слова «Авраам»? Історія ім'я «Авраам» подібна на історію ім'я «Сарра». Сьогодні українці вимовляють сумеріянське слово «абба» (в сумеріян воно означало «батько»), як «батя», «батько». У санскриті слово «бап» значить «батько». Джан М. Аллегро (широко відомий знавець біблійних скриптів, знайдених біля Мертвого моря) — викладач історії «Біблії» і гебреїзму в Манчестерському університеті (Англія) у книзі «Секрет Машрум і Крос» пише, оперуючи староарамейськими документами, що арамейці позичили у сумеріян слово «абба», вживаючи його в значенні «фадер». Від арамейців юдейці позичили слово «абба» і вимовили його, як «Абрагам» (Ебрагім). 92. Доктор Л. А. Ведделл, визначний ассиріолог, вважає, що «сумеріяни ранні арійці». Слово «арійці» особливо поширене в історичній науці; я замість слова «арійці» пишу «оріяни», є такі науковці, які обвинувачують мене, що я словами «оріяни», «Оріяна», «оріянська», створюю дезорієнтацію. Ні. Санскритські літери «а» і «о» подібні не випадково; в ранньому санскриті не було чіткого звукового межування між «а» і «о». Адольф Гітлер своєю антиарійською «арійською доктриною» так спотворив слово «арієць», що мені просто не зручно його вимовляти. Слово «оріяни» впроваджую в українську мову також тому, що воно в українській мові звучить рідніше, як «арійці». 93. Доктор Л. А. Ведделл у своєму порівняльному «Сумеро-Арійському словникові» доводить спорідненість між мовою сумеріян і раннім санскритом (ранній санскрит — мова трипільців, тобто, стародавніх українців). Він спростовує міркування тих науковців, які припускають, що сумеріянська мова «була сама в собі» і не мала вона жодного відношення до мов Індо-Европейської раси. Він обґрунтовано доводить, що сумеріяни були ранніми оріянами своєю мовою, будовою слова і самобутньою системою письма. 94. Беру декілька слів з «Сумеріяно-Арійського словника», і, для порівняння значення сумеріяно-оріянських слів, пояснюю їх сучасними українськими і англійськими словами: 95. Мова — живе древо мислі, воно постійно розкорінюється, удосконалюється і, залежно від історичної долі народу, хворіє, або пишається своєю самобутньою квітучістю. Візьмімо хоч би такий звичайний приклад. У часи Київської Руси (України) русичі (українці), а також ті, що були підвладні русичам (українцям) і власне тому вони і звалися «руськими», тобто, приналежними до русичів (українців), казали «птак», «шостак». Тепер нелегко кожному догадатися, що ці слова значенням відповідають словам «птах», «субота». Чому з «шостака» постала «субота»? 96. (Бог Ізраеля (Іакова) Єгова, як про це написали рабіни Езикіел-Ездра у «Торі» («П'ятикнижжі Мойсея»), за шість днів «сотворив» світ — рослини, тварини і двох людей (Адама і Єву), і сьомого дня пішов на «саббатс» (спочинок). Спочинок потрібний там, де є втома. Втома є там, де є слабість, недосконалість. Єгова мовою гебрейською сказав до гебреїв: «Суботу ж мою мусите держати, бо се знам'я між мною і вами в роди ваші,... і допильнуйте суботи, вона бо вам свята, хто опоганить її, того скарати смертю» (2 кн. Мойсея, гл. 31, 13—14). Неділя — значить не ділати, відпочивати. Ті, які впроваджували латино-грецький християнізм в Русі (Україні), щоб хоч частинно ожидовити українські назви днів, викинули слово «шостак» і впровадили «саббатс» (суботу). 97. І ще один приклад словотворення: слово «завтра» складається з слів «за» і «утро»; слово «уміти» постало з слова «ум»; «обережність» — від «берег». Слова, які мають закінчення «ти», «яти» чи «ати» в основному постали із старих санскритських слів, і коли я кажу, що українська мова — сучасний санскрит, то я маю на увазі такі основи. У санскриті, наприклад, є такі слова «ліп», «лат», «ум», «жв», «бу», «спа», «да», «пас», «пак», «па», «лад», «вар», «рик», «рад», «теп», «вид», «пла», «пис», «маг», «суш», «лел»; слова ці старі, як світ мислі на плянеті Земля. Вони були створені в Оріяні (Україні), тобто, в Правітчизні народів Індо-Европейської раси, п'ятнадцять, десять тисяч літ тому чи й раніше. І живуть вони й сьогодні в мові українській, прийнявши таку форму: ліп-ити, лат-ати, ум-іти, жв-акати, бу-ти, спа-ти, да-ти, пас-ти, пек-ти, пи-ти, пад-ати, вар-ити, рик-ти, рад-іти, теп-літи, вид-іти, плавати, пис-ати, мог-ти, суш-ити, лел-іяти. Українці філологи, які необізнані з санскритом, будуть, очевидно, апелювати до парафіяльної маси і особливо до «духовних панотців», щоб вони ставилися до моєї наукової єресі упереджено, бо вона «не визнана». І так вони вже й роблять, та я живу вірою, що прийде час — на чолі української філології стануть високоосвічені і вдумливі науковці і вони оцінять вартість моєї праці. 98. Ідемо далі. Сьогодні тяжко догадатися, що назва міста «Дрогобич» перекручена, в оригіналі (в архівах) стоїть правдива назва «Дрогобит»; закінчення «бич» звучить глумливо. Є переконання, що в Русі (Україні) був славний піснетворець Баян. «Слово про Похід Ігоря» пише: «Боян бо віщий, аще кому хотяще піснь творити, то розтікашеть ся мисію по древу, сірим вовком по землі, шизим орлом под облаки», «Бояне, соловію старого времени: аби ти сіа полки ущекотал,... летая умом под облаки». (Слово «облаки» сьогодні не можна знайти в українському словникові; відважуся зазначити, що коли слово «облако» означає «хмара», то значить від нього постало слово «блакить»). 99. Прізвища Баян, Троян, Стоян, Мовчан, Полян, Подолян старі й зрозумілі сьогодні нам. Наприклад, прізвище Баян постало від слова «бай». Слово «бай» в Дохристиянській Русі (Україні) означало «знахар», «волхв», «віщун», тобто, «той, що замовляє», «забаюкує»; з слова «бай» постали слова «байка», «байкар»; «бає» значить «рече», «каже». Святослав Хоробрий жив тисячу років тому. Він рідний нам тілом, вірою, почуванням, мовою, дарма, що слова, якими він користувався, як рідними, сьогодні для нас звучать не зовсім зрозуміло. Він казав «мись», а ми кажемо – білка, він казав «насада», а ми кажемо – човен, він казав «ркоша», а ми – сказали; він казав «смага», а ми — спрага; він казав «успе», а ми – заснув, він казав «аркучи», а ми – кажучи. Зараз, Ви читаєте сторінку Дажбожу, №29
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |