| Четвер 24-05-09 01:56 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 24760. Титул "кардинал — архиєпископ" значить "Головний Старший Наглядач".
Ті українці, що видали книжку "Маємо Кардинала", не розуміють, що їхній
земляк Сліпий не має титулу повновартісного кардинала. "Кардинал" і
"Кардинал-Архиєпископ" — не те саме.
Слово "прелат" складається з слів "пре" і "латус"; "прелатус" значить "перший парубок". (Латинське слово "консисторія" (консисторіум) значить "місце зборів". Кардинали сходилися на консисторіум, щоб почути папські розпорядження). Слово "патріарх" складається з слів "патрі" (отець) і "арх" (старший), в дослівному перекладі "отець старший". Етимологи вважають, що в первісні часи грецького племенного життя титул "патріарх" вживався у значенні "родоначальник". 61. Побратими і посестри мої, істинно кажу вам, народ, який має почуття родової гідности, ніколи і ні від кого не просить ні патріярха, ні матріярха. Батька не можна ні вибирати, ні призначати, ні жебрати, ні купляти. Він у родові, який має правильне моральне життя, є сам по собі, він — син матері-Природи. Там, де патріярх подарований, випрошений, призначений, здійснена кривда для народу. Призначений патріарх буде виконувати не свою волю, а волю тієї чужої духовної сили, яка його призначила. Знали таїну цієї сутности москвини, і тому вони в 1589 році самі собі в Москві вибрали патріярха, і цим вони самі себе звільнили назавжди від всіх чужих духовних авторитетів. Слово "митрополит" створене з слів "митро" (столиця) і "поліс" (місто), титул — "митрополит-архиєпископ" значить "столичний старший наглядач". Титул "протоієрей" складений з слів "прото" (перший) і "ієрей" (жрець), протоієрей — перший жрець. Титул "первоієрарх" створений з трьох слів — "перво" — перший, "ієрей" — жрець, "арх" — старший. "Іподіякон" — молодший прислужник, "діякон" — прислужник, "протодіякон" — перший прислужник. "Архимандрит" значить "старший оградник"; слово "мандра" (грецьке) значить "огорожа", очевидно, тут іде мова про монастирську огорожу. 62. Слово "митра" примандрувало до Риму з Персії. Греки пов'язку на голові звуть митрою. У старих римлян слово "митра" вживалося в значенні "жіночого чепчика", що у вигляді мішка спускався вниз, в якому були поміщені коси. Греки, взоруючись на юдейських рабінів (майстрів), створили "убор митрофорного протоієрея". Дехто цим убором особливо тішиться (він обцяцькований блискучими бляшками і камінчиками). 63. Знаємо — у духовно поневоленій Україні при парафіях (у часи Тараса Шевченка) були "дяківки" (парафіяльні школи). Є такі, які на основі цих "дяківок" пробують приписати церкві греко-православній ролю великого просвітителя народу Українського. "Дяківки" були створені для того, щоб спотворювати благородні дитячі душі закостенілою церковною догматикою. Щастя, що Тарас Шевченко не попав під злий вплив учителя (п'яного дяка). Тарас Шевченко самовизволився з тьми дяківської церковної алілуйщини. 64. Українські військові титули. Літера "з" в слові "козак" зайняла місце літери "с" тому, що в нашій мові існує неохайність — мова наша десять століть жила в неволі. Живучи у приниженні, вона не мала можности правильно самоутверджуватися. Українські військові титули такі старі, як стара історія Індо-Европейської раси. Та незважаючи на це, вони викреслені з европейських словників, або фальшиво пояснені. У санскриті слова "коса" і "сака" широко зарепрезентовані. Є в нашій чудовій пісні слова "руса коса до пояса". У наших предків довге волосся дівоче чи парубоче звалося "коса". Літом (на Купала) шістнадцятилітні юнаки врочисто — обрядово приймалися у стан дорослих. Юнак, якому була поголена голова так, що він мав тільки на тім'ї косу (довгий чуб), отримував титул "косака", або, як читаємо у "Рик Ведах", "кайсака". "Кайсака" має на голові, як глумливо у нас тепер кажуть, оселедець. 65. Гаутама Будда (він був оріянином з племени скитів-саків), маючи п'ятнадцять літ, вже був "кайсака" (козак): голова поголена та залишена коса (ознака зрілости і достоїнства). Всі оріянські принци мали на голові косу. Гіттіти, як знаємо з історії, мали звичай носити косу (оселедець) і в них 3750 років тому перейняли цю моду єгипетські фараони. Пару століть тому всі юнаки України так, як і Святослав Завойовник, носили на головах чуби (оселедці). Московський цар, щоб принизити українців і знищити цю ознаку національної окремішности, строго заборонив носити чуби (косу). У "Рик Ведах" слово "сака" значить "воїн", "друг", "охоронець". Сака має зброю, яка зветься, як пише Геродот, "сакіра" (сокира): він сака (січовик, член січі). "Іті сака" (санскрит) значить "ідуть січовики". У Північній Індії, як вже знаємо, була держава Сакия, сакиї були скитами. Їхні військові сокири були формою подібні на гуцульські топірці. Воїн Сакиї звався "кусака". 66. Слово "курінь" постало з слова "кула", "коло" (родинне коло). У санскриті слово "кулаяті" значить "курити" (диміти). Литовці кажуть "куренті". Титул "курінний" значить "володар родинного кола". Титул "хорунжий" постав від слова "корогва". Хорунжий був тією людиною, яка носила корогву. На корогві були намальовані син Юдеї Ісус або свята Марія. 67. Етимологи пояснюють, що слово "полк" походить від німецького слова "фолк" (народ). Вони вважають, що їхнє твердження правильне. І в такому випадку титул "полковник" мав би означати "народник"? Ще в часи дохристиянської України було в нас поширене ім'я "Ярополк". Очевидно воно не створене з німецького "фолк". Знаємо, що слово "яр" значить "ярий", "зрілий", "достойний". Ярослав — Достойна слава. Є в нашій мові дуже старі слова "толк" і "товк", і є такі вислови: "то дуже толкова людина, має в усьому толк", толк — синонім — ум, розум, мудрість; Ярополк — Достойномудр. Слово "товк" (товче, товкач, товкає) відповідає по змісту словам "наступ", "дія"; у цих словах варто шукати походження слова "полковник". 68. Від санскритського слова "кш"- постало слово "кошовий". І сьогодні в Індії каста військовиків зветься "кшатрия". У мові сумеріян слово "кіш" вживалося в значенні "постій", "намет". Руїни міста Кіш я ретельно оглядав у Сумерії (Месопотамії). І в Північній Індії було місто Кіш. Щоб легше відчути значення слова "кіш", варто згадати такі санскритські військові терміни: "кші" (провід, постій, таємне житло, об'єднана група людей), "кшіраджа" (провідник, принц), "кшетра" (простір), "кшатрия" (військовик). У мряці минулих тисячоліть притаєне первісне значення титулу "кошовий". 69. Є вчені такі, які доводять, що слово "отаман" складається з татарських слів "ата" (батько) і "томан" (десять тисяч). У тюрській мові слово "атаман" значить "старший пастух". У казахів, які є буддистами, слово "ата" значить "тато". І вже пробував один науковець-раб доводити, що слово "тато" походить від казахського "ата". Литовці кажуть "тетіс"; у санскриті, як я вже не раз говорив, слово "тата" значить "тато". Буддистські монахи принесли для казахів слово "тата", яке казахи й сьогодні вимовляють, як "ата". Слово "атаман" складається з слів санскритських: "ата" (аті), що значить "іти", "вести", "проводити", і зі слова "ман" (розум, мудрість). Наші предки слово "ман" вживали в значенні "манити", "проявляти мислення". Є в нас слово "манливий", що значить "той, що приваблює", "обіцяє успіхи". Є вислів — "він провідник манливий", тобто "притягаючий". У санскриті слово "атіман" значить "той, хто розумно веде"; в деяких козацьких станицях й досі говориться правильно — атаман. 70. Українські духовні (релігійні) титули. "Учителю, добре, що Ви щиро й просто пояснили, що таке титули і яка їхня історія. Тепер скажіть — які ж будуть духовні титули у Рідній Вірі, яку Ви відроджуєте і новими мислями збагачуєте її святу правду". Справді, ми точно не знаємо, які духовні титули мали провідники в дохристиянській Русі (Україні). Слово "волхв" дуже близьке до санскритського слова "вал", що значить "валувати", "кривуляти", "чарувати", і багато нам говорить санскритське слово "валана", що значить "волати" (мовити, молити). Брагмани вживають слово "валака", як "балака". В Індії поширене дівоче ім'я Балака, очевидно, в значенні "приємна", "мила", "ніжна словами". 71. Я вже писав, що слово "баян" наші предки вживали у значенні "поет", баян бає (пісні складає). "Віщун" (той, що передбачає); "чарівник" (той, що чарує, очевидно, при допомозі чарки, в якій є напій). "Светаді" (той, що священнодіє, священик). Не міг я з цих старих титулів створити нові титули. І не можу я впроваджувати чужі титули хоч би такі, як "єпископ" (наглядач). Мої люди, незважаючи на те, що вони випили дуже гірку чашу многовікового рабства, не терплять жодних наглядачів. 72. Душею чую, що мої рідні люди потребують рідного тата, який би їх любив так, як любить тато дітей своїх. І ділив з ними горе і щастя. І головне — учив їх віддано і терпеливо законів вільного життя, добрих манер, духовної довершености. Духовні тати Рідної Української Національної Віри мають п'ять таких титулів: ПРОПОВІДНИК — РУНТАТО (Заступник РУНТАТА). РУНТАТО (Рідний Український Національний Тато). АТАРУНТАТО (вертаючись знову і знову до санскритського слова "ата", я перечислю декілька слів, взятих з "Рик Вед" — "атаяса" (дуже ясно), "атавартула" (дуже вертливий), "ататапа (іде тепло), "атавак" (іти говорити), і особливо звернімо увагу на слово "ататата" (той, що робить сам себе досконалим). 73. ГЕТАРУНТАТО (у санскриті слово "гета", як я вже говорив, значить "зброя", "світло" "мужній хід"). У "Рик Ведах" є такі слова — "гетака" (той, що творить доцільність), "гетабаліка" (сильно, переконливопромовляючий). Наші далекі предки мали ім'я "Гета" (Гети, Хети, Гіттіти); брагман під час молитви каже "гетавідия" (достойновидючий). І в нашій сучасній мові (може в трохи іншому значенні) уціліло це протослово; є вислови: "стоїмо, як дужа гать", тобто, як мужня сила. У Івана Котляревського в "Енеїді" є слова "хоч гать гати". Слово "гет" в первісні часи означало "утверджуючий", "провідний"; великий Гіттітський володар (ровесник фараона Рамзеса Другого) мав ім'я Гетасила (Гатусила); очевидно, слово "сила" гіттіти вживали в значенні "скала", "непереможність". 74. МАГАРУНТАТО (вже не раз я говорив, що слово "мага", яке особливо велично зарепрезентоваие у "Рик Ведах", значить "могутній", "маєстатичний", "маґнус"). Дорогі Побратими і Посестри, ми тисячу літ жили у темряві чужовір'я, і коли б ми зовсім осліпли і спотворилися б, значить нас би вже не було. У нас була відібрана гідність; ми не мали права розвивати свою уяву. Ми не мали права ошляхетнювати свої почування. Ми не мали права розвивати свої мислі: були в ярмі греко-юдейо-латинських догм і канонів. Ми прогорювали десять століть і вижили — не зовсім зруйнована наша тілесна й духовна субстанція. Ми тепер повинні самовідродитися і самоупорядкуватися; ми повинні збагатитися знаннями; ми повинні всюди і завжди бути собою! Нам не потрібні ні чужі титули, ні чужі імена, ні чужі релігії, ні чужі авторитети, ні чужі землі, ні чужі ріки; нам потрібне наше — нам передане на віки і віки предками нашими, ми внуки Дажбожі, у нас все своє!
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |