| Середа 24-05-08 12:26 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 208ДЕНЬ 29 99. Учімося говорити переконливо, вмотивовано,
зрозуміло, точно, головне — недвозначно. І по-діловому. Уникаймо
пустоцвітної балаканини, зайвої словесної пишнотности, дешевої
кучерявости. Ведучи розмову про справи ділові, не відходьмо "в бік”
дрібничкових і малозначимих справ.
Не засмічуймо без потреб нашу мову чужими словами, які мають двозначність і сварять навіть мудрих людей, викликають між ними взаємне недовір’я. Мова наша багата, чарівна, її повністю вистачає для висловлення шляхетних почувань і помислів. Коли не вистачає відповідного слова, його треба створити, дбаючи про його красу, чуттєвість, гармонійність. 100. Дехто думає, що коли він покинув чужовір’я, то вже автоматично став рунвістом. Ні. Щоб належати до ОСІДУ РУНВіри треба не тільки покинути чужовір’я, а й ті рабські звички, які були прищеплені в чужовір’ї. Треба щодня опановувати науку РУНВіри і вміти її втілювати в щоденне життя. Треба навчитися відрізняти злі навики від добрих. Треба знати минуле й сучасне життя свого народу. І жити так, щоб принести свій хоч скромний дар для його майбутнього. 101. Посестра Божедара мені написала: "Учителю Силенко, мій син щонеділі в церкві попові підтримував кадило. Прочитавши "Мага Віру”, сказав: "Не хочу бути чужовіром! І до ОСІДУ РУНВіри належати не хочу. Піду сам у життя вільною людиною”. І пішов...”. Посестро Божедаро, не журіться. Ваш син далеко не піде. Він зумів свою душу звільнити з духовного ярма, але йому ніхто не сказав, що волю має тільки той, хто вміє її боронити. У сучасні часи людина без людей не може жити. Без РУНВіри (тобто, без свого духовного "я”) юнак порожній. Він в дорозі життєвих блукань не матиме сили на самоті бути собою і його обов’язково поневолять чужі організовані люди. Він в чужому морі втопиться, або (це залежить від особливостей його характеру) повернеться до українського організованого життя. 102. Коли я в душі виношував основи РУНВіри і леліяв про створення ОСІДУ, я був самітній. Самітній, як билина в полі. І моя душа була розбурхана, як море в бурю. І архижрець чужовір’я, будучи спостережливою людиною, після розмов зі мною, рік: "Таїш на душі дивний неспокій. Ти прийди до мене і я тебе заспокою”. І я йому відповів: "Ні, я прийти не можу до тебе. Твій спокій мене мучитиме. Я хочу сам себе своїм спокоєм заспокоїти”. Він пронизливо глянув мені в очі і сказав: "Вір мені і отримаєш царство небесне”. Я йому відповів: "Ні, я хочу вірою в себе прийти до царства небесного”. Він, квапливо перелистуючи "Біблію”, сказав: "Маєш розум збунтований! Віддай мені свій розум і я його заспокою”. Я відповів: "Коли я тобі віддам свій розум, то що ж мені лишиться?” Він відповів: "Тобі лишиться спокій”. Я сказав: "Спокій без розуму — смерть, а я жива людина. Іди геть від мене, біблійний душелове!” 103. Ми, рунвісти, ведемо священний бій за втілення в щоденне життя української людини світогляду Рідної Української Національної Віри. Кликати українців до РУНВіри — значить терпеливо переконувати їх, щоб вони були самі собою, щоб вони вернулися самі до себе. Це значить їм повертати їхнє "я” рідне й величне, вільне й горде, і за все це від їх чути погрози, обмовлення, нарікання. Ми, рунвісти, їм кажемо: "Встаньте! Не стійте на колінах перед юдейськими кивотами, які благоденствують, як святеє святих у ваших, але не своїх (греко-католицьких і греко-православних) церквах”. Ми віримо, що від нас залежить покращення Українського Світу, утвердження між українцями самобутної Української Духовности. Наш бій своєрідний і нечуваний досі в історії України. У священному бою не звертаймо уваги на те, хто і що говорить про нас. Вороги наші тому й є ворогами, щоб нас показувати у потворному вигляді і ширити між людьми ненависть до нас, обмовляючи нас, очорнюючи нас. 104. Чому вони вживають обмову, як зброю? Тому що вони вірять, що обмови (наклепи) діють на малі душі і роблять їх сліпими бунтівниками. І друге: тому, що в них крім обмов (наклепів) немає жодних поважних аргументів, якими б вони могли спростувати науку РУНВіри. Не прислухаймося до ворогів мудрих і хитрих, багатих і жорстоких. Коли ми будемо до їх прислухатися, ми не чутимемо самі себе і втратимо ритміку в нашому революційному поході. Найкращий слух має той, хто чує голос своєї душі. Слухаймо самі себе. Міцніймо силою своєю, вірмо в себе вірою своєю, ми здійснюємо віковічну мрію кращих синів і дочок України! 105. Народи Евразії переконані, що українці (п’ятдесятимільйонна нація) не мають держави не тому, що їхня земля багата і не тому, що вони не мають природніх кордонів, і не тому, що москвини — спритні володарі, а тому, що вони (українці), живучи в духовному рабстві, занедбали свої творчі організаційні здібності. Українці занедбали силу вольовости. Вольовість, як частина мозкової діяльності, закодована в мозкові — її можна розвивати і занедбувати. Стараймося, щоб ОСІДУ РУНВіри (як рух, що започатковує хід Української Духовної Революції) переконав народи Евразії, що твориться (шляхом нового способу самовиховання) новий тип Української Людини, Людини, яка здібна володіти сама собою і їй не потрібні чужі духовні чи організаційні авторитети! Хід нової Української Людини хай буде могутній комплексом активних дій! 106. Бідна нація не та, що має бідну землю, на якій її історія почалася, а та, яка має бідну національну свідомість. Нація без національної свідомости не вважається нацією. Вона не розпоряджається ні своїми мислями, ні своїми почуваннями, ні своїм тілом, ні скарбами землі своєї, її сини і дочки не мають почуття національного сорому. Вони не соромляться на рідній землі розмовляти чужою мовою (мовою зайдів-вторжників). Вони не соромляться вислужуватися перед зайдами-вторжниками і вмирати на фронтах за їхні інтереси, спритно приховані під кличами "соціяльної справедливости”, "братерства народів”. У них відсутня національна єдність. 107. Той, хто перший у церкві чужовір’я проспівав: "Боже, нам єдність подай”, хитро спрямував мислення українське на дорогу бездіяльности і бузувірства. Єдности ніхто нікому не дає. Вона не падає з неба, її не можна ні купити, ні вижебрати, ні вимолити. Я кажу Вам, мої Побратими і Посестри, що ЄДНІСТЬ — це мораль народу. Мораль народу, який віками розвиває свою самобутню духовність, твориться сама по собі. ЄДНІСТЬ народу твориться, як завершення народної моралі, сама по собі. Вона твориться так, як твориться родина. Вона живе в неписаних законах — в основі здорового характеру сина й дочки народу. Її (тобто, єдність народу) можна від народу відібрати тільки шляхом деморалізації народу. Народ без єдности — значить народ без національної моралі. 108. Що стоїть в основі національної деморалізації? Зрада народу освячена церквою чужовір’я, і поставлена, як нова ікона поруч Христа і названа — Йосафат Кунцевич, Феофан Прокопович! Інтелігенти, виховані в школах чужовірної церкви, бездумно служать вівтарям Риму, Греції, Московитії. Одні своє служіння оправдують тим, що хочуть бути такими, якими були їхні батьки, і не кращими! Другі тому, щоб мати вигідне, встатковане, безтурботне життя. Треті — тому, що їх з дитячих літ вимуштрували "со страхом і трепетом, сліпо й покірно служити”. Всі вони служать трохи вірячи і трохи не вірячи, що творять "Боже діло”. Їм приємно дивитися, що ходять їхні архиєреї пишні, як пави, поблискують у лакейських лівреях, мовляв, утихомирюйтеся — від самого батька (папи) Римського отримав ґирлиґу (жезл), щоб пасти вас, "рутенів” — стадо рабів "Господа Саваота — Бога Ізраелевого” (Єремия, гл. 16, вірш 9). 109. Вони не знають, що архиєреї чужовір’я зраду народу проголосили церковною святістю, щоб деморалізувати народ, паралізувати його духовні сили, звеличити в народі культ канонізованих зрадників, обласкати їх почестями, обдарити титулами, "науковими дипльомами”, орденами. Канонізовані зрадники народу обов’язково повинні сваритися "між собою: "чия віра краща”. Вони покликані розпинати (роз’єднувати) народ — четвертувати його добру душу й тіло. Вони, стоячи на чотирьох ворожих фронтах, пристрасно речуть: "Нам треба триматися греко-православної віри. Вона єдина правильна! Боже, нам єдність подай, і вмертви отих проклятих юніятів!” "Нам треба триматися Ленінської комуністичної партії, вона єдина правдива партія! Смерть українським буржуазним націоналістам!” "Нам треба триматися греко-католицької віри! Вона єдина правильна! Боже, нам єдність подай, і вмертви отих проклятих схизматів!” "Нам треба триматися святої Євангелії, вона єдина правильна! Кадило, кропило — знаряддя ідолопоклонного греко-римського поганства. Хрест — римська шибениця. Боже, нам єдність подай і спаси грішників” Один народ — на чотирьох хрестах розіп’ята його добра душа! Його блудні сини речуть, що їхня віра не їхня. Вони для душі своєї віру взяли з Риму, з Греції, з Московії, з Юдеї. Вони не здібні самі творити свою віру, шукаючи її у надрах душі народної; вони віру "взяли”... "Віру святу я візьму в Ілліча”, — пише поет Платон Воронько ("Вітчизна”, журнал, вересень, 1964 р.). 110. Вони, щоб бути канонічними, потопчуть автокефалію (жалюгідний прояв адміністративної незалежности). Вони впадуть на коліна перед Константинопольським патріярхом, який живе в Істамбулі (в Ісламському місті) на турецькому смітнику. Вони впадуть на коліна перед чужим авторитетом, бо... "блаженні вбогі духом, вони внаслідують царство небесне”, бо їм страшно жити "самосвятами”. Нещасні не знають, що великі люди (творці релігій) Зороастр, Будда, Конфуцій, Могамет були самосвятами. І Лютер, і Викліф, і Гус, і королі Англії (духовні провідники Англійського народу) — самосвяти. Їхній розум, їхні натхнення, їхня душа великі самі по собі. Покладіть корону на голову осла, і святіть його день і ніч, осел від цього ні помудрішає, ні посвятішає. Поета не треба проголошувати поетом. Великих людей не треба висвячувати на великих — вони проголосили самі себе учителями своєю наукою, своєю вірою, своєю духовною величчю.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |