| Четвер 24-05-09 01:11 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 22814. І там, де було море, де були гори льодяні, появився чудодійний лес. І
погналася до Сонця буйна й соковита тропічна рослинність — могутні
дерева. Розкішні високі дактилеві пальми: і був тоді в Оріяні
(Первоукраїні) такий клімат, як тепер в Африці.
Простори покрилися могутніми лісами. І по головній артерії землі оріянської потекла солодка джерельна вода — народився Дніпро! І зі всіх сторін поспішно приєдналися до нього його діти — солодкі дзвінкі притоки. І зашумів над їхніми берегами густий очерет, і заколихалися пташині гнізда. І захвилювалися степи і узгір'я духм'яними травами, квітами, закосичилася земля гаями. І заспівало небо жайворонками, повідважнішало ширококрилими орлами, численним принадним пернатим світом. І ріки наповнилися рибою; ліси і степи — медами і ситими звірами. І Карпати покрилися кедровими і смерековими лісами, загомоніли стрімкими потоками, цілющими теплими джерелами. І сьогодні, як свідки тих часів, коли простори Оріяни були покриті водою, лежать на вершинах Карпат широкі кам'яні поля.І ріки наповнилися рибою; ліси і степи — медами і ситими звірами. І Карпати покрилися кедровими і смерековими лісами, загомоніли стрімкими потоками, цілющими теплими джерелами. І сьогодні, як свідки тих часів, коли простори Оріяни були покриті водою, лежать на вершинах Карпат широкі кам'яні поля. 15. Життєтворчий Дажбоже мій. Ти воістино квітучу (безподібну на плянеті Земній, безподібну в сонячних системах нашої галактики!) приготував колиску для улюблених дітей своїх — для нашої Первоматері Лель, для нашого Первотата Оря. І вони дали нам серце свого серця, душу своєї душі, образ свого образу, красу своєї краси. І відійшли вони у Святиню Вічности Дажбожої. І між їхнім "я" і нашим "я" тремтить сонячна струна сили спадкової. Їхня кров тече по жилах наших. Їхня чарівна мова дана нам, щоб ми розуміли самі себе, дана нам, як дар нетлінний і вічноквітучий, сьогодні радує душі наші, умудряє навики наші, єднає мислі наші. Слова, які ніжно і мудро видобули із симфонії Неба і Землі Первомати Лель і Первотато Орь — "тепа" (тепло), "гіма" (зима), "света" (світло), "іті" (іти), "піта" (пити), "дата" (дати), "вар" (вар, узвар), "сік" (сік, напій), "тема" (темно), "сісі" (груди), "сарпа" (серп), "трада" (труд), "лута" (люта, лютий), "поґанда" (погано), "жал" (жало), "вам'я" (вім'я), "парага" (порох), "така" (така), "яра" (яра), "пава" (повітря), "ід" (їда), "калюша" (калюжа), "руш" (рухати), "мага" (могутній), "нара" (наречена), "бгу" (буття), "да" (дати), "рос" (роса), "пас" (пасти), "дася мася" (десять місяців), "ваю" (віяння), "рик" (рик, мова), "дама" (дім), "двар" (двері), "пак" (пекти), "дасака" (десятка), "тата'" (тато), "мата" (мати), "дара" (дірка), "мріті" (смерть), "кеса" (коса), "рода" (рід, народ, народження) ми й сьогодні щодня вживаємо. А ці ж слова — найстаріші в світі слова білої людини! А вони ж були на устах тих оріян, які п'ять тисяч літ тому з Оріяни (Первоукраїни) прийшли до Північної Індії, започатковуючи історію Індо-Европейської культури і цивілізації. Вони ж (ці перші слова людини) були на устах сумеріян, які шість тисяч літ тому з Оріяни (Первоукраїни) прийшли в долину рік Тигру і Евфрату, на береги Пелопонесу, Криту, Малої Азії. Сьогодні весь світ гордиться плодами їхнього розуму — вогнищами їхньої брильянтної цивілізації і культури. Без них був би неможливий розвиток цивілізації Европи, Азії, Америки. Вони ж (ці тепер мною сказані санскритські слова) до сьогодні вціліли на устах синів і дочок України. Горять вони, як самоцвіти, як буйне світання мислі людської, у найстародавніших книгах плянети Земної — на клинописах Сумерії, Гіттії, у "Ведах", "Авестах", "Трипітаках". 16. Я знайшов ці самоцвіти у нетрях історії і радуюся ними, як дитина вимріяним дарунком. Показую їх всюди, ой, не топчіться ж, не топчіться ж по них, чужовірні вчені народу мого! Глузуйте з мене. Або речіть, що то не я, а ви їх винесли з нетрів історії, приписуйте мій тяжкий труд собі, але не топчіться, бо то, кажу вам, святі скарби мови рідної, то сердечний трепет історії нашої, о, невгамовна душе моя, чому ти така?! Мандрував я над берегами Евфрату і Тигру. І, стомлений мандрами, шукав прохолодь в тіні вавилонських руїн, під дактилевими пальмами Куту, Умми і Амари. Мандрував я над берегами Персіянського заливу, біля Башрагу, де, як оповідає "Біблія", кочував халдеєць Авраам. Пас він кози, страждаючи від безводдя і пекучих вітрів і живлячись в'яленим на сонці м'ясом, корінням, мушлями. 17. Мандрував я над берегами Тибру і Йорданю. Ні, жодна з цих рік не може рівнятися Дніпру. І кажу так не тому, що я син Дніпра, а тому, що жодна з цих рік не мають такого народження, такої біографії, як Дніпро. Дніпрові води творяться з підземних джерел, і властивості, якими розпоряджаються їхні складники, чудотворні. Вони мають добротний вплив на гени — основи людської духовної і тілесної субстанції. Безподібна міграція підземних вод Оріяни (України). Безподібна міграція повітря у поверхневому шарі її чорнозему, безподібна поведінка їхніх складників і розчинених у них елементів творять Оріяну (Україну) безподібною країною плянети Земної. Вона безподібна властивостями кругообміну тих сил, які сприяють проростанню зерна в землі. І безподібна вона компонентом тих сил. І тверджу це не тому, щоб звеличити Дажбожу колиску, а щоб поділитися з Вами, Побратими і Посестри мої, мислями: хто ми є, якою є наша Вітчизна і чим вона особлива? Коли я йшов літнього сонячного дня в чорній сорочці, мені було нестерпно гаряче. Одягнувши білу сорочку, я переконався, що сонце не дуже чіпляється мене. І в цю секунду в мене постала думка: грецька вбога біла (вапниста) земля, по якій я йду, прямуючи до Атен, має мало сонця. І дає вона грекам убогу їжу. 18. В Україні сонце лагідніше, як у Греції — але український чорнозем багатший на сонце, як ті чи інші простори Европи, Азії. Він (український чорнозем, як смола темний) притягає до себе сонце. Він жадібно п'є сонячну енергію. І її перетворює в сонячну пшеницю, у мед, в молоко, у вишневі сади, соняшникові поля. Він соками плодів своїх осонячнює кров і душу українську. Оріяна (свята Україна наша) — країна Доброго Харчу і Доброго Здоров'я. Її вишневі сади дають людині сік, багатий на залізо. Без заліза не може існувати людська кров. Її квітучі долини, луки, яри найбагатші в світі на лікувальні рослини. І не тільки тепер, більше, як дві тисячі років тому про це писали лікарі Греції, Риму, Сирії. 19. Тисячу двісті лікарських рослин росте в Україні. Їх вміливикористовувати наші предки. РікиУкраїни найбагатші в світі на цілющі мінерали, які добродійно впливають на нервову систему, на працю серця, нирок, печінки. І особливо на ці скарби багата зачарована Десна. Незважаючи на тяжкі невільничі умови, Україна вважається країною людського довголіття. На самій Винничині сьогодні живе більше, як три тисячі двісті столітніх людей. Оріяна (свята Україна наша) — країна цукру, пшениці, меду, заліза, самоцвітів, гідроелектрики. Науковці сьогодні ствердили, що сотні мільйонів жителів може мати Україна, не потребуючи ні від кого ні хліба, ні води. На дві тисячі кілометрів простягнулися її простори від Сходу до Заходу. Більше, як на тисячу кілометрів простягнулися її простори від берегів Чорного моря до лісів Півночі. 20. Оріяна (Свята Україна наша) — країна Пісні і Танцю. Немає на світі такого народу, який би мав багатшу народну пісню, багатші народні танці. Вона — країна невичерпних земних і підземних скарбів. Її земля казково могутня життєвою енергією. І тому Гітлер пробував принести в жертву богові війни два мільйони молодих німців, щоб навіки возз'єднати Україну з Німеччиною. І тому Лєнін — царський дворянин, очима косив у сторону України і речав до москвинів: "Ми хочемо Россію з країни злиденної і убогої перетворити в країну багату", і тому пам'ятайте: "Якщо український комуніст наполягає на безумовній державній незалежності України, його можна запідозрити в тому, що він захищає таку політику ... в силу дрібно-хазяйських національних передсудів" (Лєнін, том 2, стор. 624, 507, Київ, 1947 р.). "Можна запідозрити". І запідозрілих розстріляти — розстріляні сотні, тисячі українських комуністів, які прагнули мати "безумовну державну незалежність України". Поруч з ними розстріляні ті вірні сини і дочки України, які під національним прапором боролися за вільну Україну. Москвинського комуніста, який "наполягає на безумовній державній незалежності" Московії, ніхто не має права "запідозрювати", що він "захищає... силу дрібно-буржуазних передсудів". Чому комуністи не всі рівні перед комунізмом? 21. Тому (і я про це часто говорю), що є пани-комуністи і є раби-комуністи. Те, що згідно з Лєнінським вченням панам-комуністам дозволено, рабам-комуністам — заборонено. Лєнінізм — релігія Москви. Український комуніст, якщо він хоче бути добрим Лєнінцем, повинен Москву любити більше як Київ і відбирати в українців ті права, які москвинам дозволені. Український раб-комуніст зобов'язаний вірити, що тільки у "возз'єднанні України з Россією" "вільна Україна можлива, без такої єдности, про неї не може бути й мови" (Лєнін, том 20, стор. 14). Тобто, українець має право вважати себе вільною людиною тільки при тій умові, що на його шиї лежить ярмо московське, назване "возз'єднанням". Українському поневоленому люду Лєнін "дав" українську землю, щоб вона навіки належала українцям, а пшениця, яка росте на ній (в ім'я "возз'єднання України з Россією"), щоб перебувала в розпорядженні Россії. Бо Лєнін "дав"... землю. Українські принцеси зобов'язані бути щасливі, що Лєнін їх поробив монастирськими, тобто, колгоспними свинарками, щоб вони гордо плекали сало для жерців москвинського імперського комунізму і родили синів — живе гарматне м'ясо, яке використовує Москва для своїх імперських цілей під час бою на Далекому Сході — здійснює пляни царів, поширюючи свої землі за рахунок землі Китайського народу. І радіти зобов'язані українці, що тільки при такому "возз'єднанні України з Россією" "вільна Україна можлива, без такої єдности про неї не може бути й мови". І співати радісно вони зобов'язані, що ця філософія Лєніна, як пише київський москвинський україномовний журнал "Соціалістична культура" (число 1, 1972 р.), "стала життєвим законом для українського народу". Життєвий закон Лєніна, в ярмі якого зобов'язаний жити Український народ, ображає слух достойної людини. Я тверджу, що вільна Україна — це українська справа, лєнінці, геть заберіть свої брудні руки від землі моєї Матері-України, вона свята! 22. Є пани-християни, і є раби-християни. Те, що згідно з греко-римськими канонами дозволено панам-християнам (грекам, латинам), те, очевидно, заборонено рабам-християнам (українцям). І це тому, що раби-християни віру християнську прийняли: вони не були творцями християнізму. Вони є тільки сліпими виконавцями його (греко-латинських) догм. І про інакший християнізм (тобто, про християнізм такий, який би їм був корисний) "не може бути й мови". Я прийшов, щоб братам, які в ім'я чужих релігій, в ім'я чужих ідеологій, самі себе гноблять, сказати, що ні вказівки Ісуса, ні вказівки Лєніна, ні вказівки інших духовних агресорів не повинні стати "життєвим законом для українського народу"! Український народ здібний сам для себе творити свої життєві закони. Всі, спраглі волі і віри, ідіть зі мною! Ідучи зі мною, ви стаєте самі собою, ви пізнаєте самі себе. Ви єднаєтеся з силою Вітчизни рідної. В Ній закодоване ваше минуле, сучасне і майбутнє. Вона — душа і тіло Ваше. Вона — країна величних Чотирьох Симфоній плянети Земної. Їх ми звемо "Весна", "Літо", "Осінь", "Зима". 23. Вони (ці чотири симфонії) яскраві своїми барвами, теплозмінами, мотивами. Їхні вищі і нижчі акорди в душі оріянина (українця) проявлені. І тому вона така щедротна і довірлива, бадьора і спляча, ніжна і обурлива. Вона синхронізована з Небом і Землею. Вона створила сто тисяч народних пісень — у них втілені чари Душі Людської, в них проявлений аристократизм оріянина (українця), його лет і падіння, його туга за волею, його любов до життя і його перемога над смертю, і віра його Предків великих. Незвідану тривожність переживали предки наші. І особливо взимку. День коротшає — мерзне мати-Земля. Умирає рослинний світ. Відлітають у вирій птахи, ховаються в нори звірі. Сумують голі дерева. Лід сковує ріки. Тужно виє сніговій. Ніби Сонце покидає Землю. Вони (предки наші) дванадцять тисяч літ тому над берегами Дніпра підносили руки до Неба. Молитовно рекли: "Свар, а мріті! Свар, руд бгу!", що значить, перекладаючи із прамови, "Сонце, не вмирай! Сонце, роди буття!" Вони (предки наші) добрі діти Світу, щоб допомогти Сварові перемогти Тьму, розкладали в просторій сухій печері, маючи "дарава" (санскрит, дрова), багаття. Печера вистелена теплими хутрами. На високих сухих стінах висять снопики сушених квітів пахучих, там, де у черепку палає вогник, стоїть сніп, у шкіряних мішках — зерно, у глеках — вар, а оподаль купа сіна, біля нього лежить щойно народжене теля. 24. Юнаки і юнки навколо вогню творять "кала" (санскрит, коло). Вони "кала да" (коло дають, колядують). Вони руки молитовно підносять то до Сонця, то до вогню. Вони вірять, що вогнем, який горить у просторій, як двір, печері, вони помагають Сонцеві перемогти Тьму. Вони — діти Сонця, Його вірні помічники. Справді примітивна, тобто, початкова була в них віра. Марксисти твердять, що вона була "невмінням науково пояснити явища природи". Християни твердять, що вона була проявом поклоніння сонцеві, природі. Я тверджу, що крім "наукового пояснення природи", яким марксисти при кожній нагоді хваляться, є ще любов людини до природи, туга за нею, свідоме, несвідоме і підсвідоме її відчування. Без любови до природи у людини була б мало розвинена радість. Життя тільки там має вартість, де є радість. Хоч і примітивний, але ж який він був вільний, чарівний і життєрадісний отой світ віри предків наших!
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |