| Середа 24-05-08 20:16 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Мага Віра. Сторінка 22242. Вожді народу українського, щоб здобути в своєму народі стабільне
довір'я і ним користуватися в час перемог і лихоліть, повинні не
мавпувати чужі релігії, чужі соціяльні й політичні твердження і не вести
свій народ до чужих мавзолеїв і вівтарів (до мавзолеїв і вівтарів
Ватикану-Юдеї, Візантії, Московитії).
Вожді Народу Українського, натхненні Рідною Українською Національною Вірою — велетні Духа і Дії. Вони вміють самі себе поневолювати (вони самі собі наказують бути невсипущими, достойними духом і тілом). Вони з погордою ставляться до особистих матеріяльних пишнот. Вони вміють карати зрадників народу, щоб здраствувала воля народу, і вони вміють в себе (в хвилину безвихідну) свідомо відбирати життя, щоб не бути в полоні, щоб бути світлим носієм звання достойного воїна Вітчизни.Вони з погордою ставляться до особистих матеріяльних пишнот. Вони вміють карати зрадників народу, щоб здраствувала воля народу, і вони вміють в себе (в хвилину безвихідну) свідомо відбирати життя, щоб не бути в полоні, щоб бути світлим носієм звання достойного воїна Вітчизни. Народ, в якого сини і дочки втратили вольовість, приречений жити в неволі. Плекання вольових Українських Людей справа така складна, що жодні ідеї її за тиждень здійснити не можуть. Треба свідомо творити роди вольових людей (аристократів духа і чину). І з них зачати могутній стан, який би своїм життям (наявними життєвими прикладами) учив співвітчизників волі вольової, практичного мислення і вів їх по шляхах національних утверджень. Коли її (тобто, вольовість) свідомо почати плекати між невольовими людьми (між людьми, які скалічені рабськими навиками), то щойно друге, третє покоління збагатиться чуттям вольовости і впровадить у життя новий характер народу. 43. Ми повинні все, що добре (корисне для наших життєвих успіхів), плекати свідомо — свідомо і практично думати про рідні святощі, про мудрість оріянської волі, свідомо і наполегливо втілювати в життя науку Рідної Української Національної Віри. Коли свідомо набутий навик (наприклад, щоденна Молитва до Дажбога, щоденна праця на славу Вітчизни) увійде у світ нашої підсвідомости, ми станемо достойними синами і дочками Вітчизни по своїй природі (по складу свого характеру). У почуваннях наших, в уяві нашій, у радощах і смутках наших, в щоденній борні за життя відчуватиметься велич Українського Богатирського "Я" сама по собі, відчуватиметься без наказів, без умовлень і прохань. Бо вона складатиме сутність свідомого, несвідомого і підсвідомого буття нашого. І в цьому буде притаєна наша непереможня сила! Між рунвістами є певна частина таких, які чудом (великим Дажбожим чудом!) успадкували дар вольовости від предків (оріян). З родин, обдарованих талантом вольовости, плекається новий вольовий тип Української Людини. Рунвістом не може бути той, хто каже "почав був добру справу та й лишив її, бо думав, що вона легка". Алмаз тому є алмазом, що він діє там, де потрібна твердість. Є рунвіст-алмаз і є рунвіст-глина. І кожний з них сам ці свої властивості характеру демонструє. 44. Рунвіст — алмаз, це людина оріянської шляхетної гідности, втілення оріянської вольовости і світлої величі. Її ніхто не зневірить. Її ніхто не купить і не продасть. Ніхто не вторгнеться у святиню її палких переконань. Ніхто (жодні сили!) Її не перекличуть з фронту РУНВіри на фронт чужовір'я чи якоїсь плагіятської секти рідновірів. Її ніхто не вмовить діяти проти Об'єднання Синів і Дочок України (організованих визнавців Рідної Української Національної Віри). 45. Ніхто рунвіста, який є алмазом народної душі, не використає для того, щоб він чинив в ОСІДУ РУНВіри заколоти, розколи, чад зневірення, паніку, ідіотизм збайдужіння, охлялости. Алмаз завжди алмаз: і в золотих палатах і на смітнику, на волі і за ґратами, у годину похвал і зневаг. Він — Людина РУН-Віри. Вороги України Його бояться. Вони знають Його алмазну національну мораль, його непохитну вольовість. Вони знають, що він не дозволяє, щоб чужинці розпоряджалися Його життям і Його смертю. 46. Рунвіст-глина, це людина (коли на неї поверхово глянути) ніби й добра, улеслива, вміє особливо успішно влаштовувати для себе вигідне життя і цим хвалитися. І має замашки всезнайки, на словах — щира, на ділі — обмежена скупістю, хворобливим індивідуалізмом. Він глина, з якої чужі обставини і споживацький спосіб життя виліплюють козлики. І спритні люди можуть його використати так, що він те, що сьогодні обожнює, завтра обкидатиме болотом. Присягу, яку він сьогодні врочисто складає, завтра її зрадить і в оправдання він буде мати сотню "аргументів". Він казатиме: "Я за РУНВіру тому, що це добра справа, готовий боротися. Але я охолонув, бо все не так, як я хочу. Я б для РУНВіри багато зробив, але маю багато приватних справ і тому можу тільки давати поради під псевдонімом. Ніхто не бере до уваги моїх порад і я дуже обурений. Я проста людина, отже, я — народ і хай керманич слухає мене, як голос народу, а ні — значить ОСІДУ не має демократії". "Та й взагалі, коли є РУНВіра, то ОСІДУ непотрібне! ОСІДУ — це організація, то хто ми тоді: партія чи віра? Ми ж віра, а не партія і ще скажу, що Квитків ОСІДУ не треба і статуту не треба. Бо всякий статут то поневолення". "Взагалі, кожний може мати свою РУНВіру і свої бюлетні видавати, щоб була свобода преси. І духовних провідників не треба, політикою займатися не треба, бо ми віра, а не політична визвольна справа". "І членських вкладок не треба, бо то виглядає, як у комсомолі, пожертв складати не треба, бо то нагадує парафію. Святиню будувати не треба, бо на те треба гроші, а ми їх не маємо і невідомо чи й матимемо. Кожний хай молиться в хаті, коли хоче і як хоче. Отже, як переконуєтеся, я за РУНВіру і за повну волю в ОСІДУ, і тому я не підтримую Лева Силенка. І ще хочу сказати таку думку, що РУНВіру не відродив Лев Силенко, РУНВіра була й п'ятсот років тому в Україні і тоді ми всі були греко-православними. І Сковорода, Шевченко, Франко завжди проповідували віру в єдиного Дажбога, про що й написано всюди в їхніх книгах. Отже, я ширю волю слова". 47. Справді, є воля і воля. Є воля, яка веде в неволю. Є воля, яка обороняє і будує волю. Є воля мудра і є воля глупа. Є воля вільна і є воля рабська. Є воля організована і є воля дезорганізована. Є воля рідна і є воля чужа. Є воля слова, яка людей єднає для святої мети і є воля слова, яка людей роз'єднує і розслаблює. Є воля, яка глумиться з духовного порядку, з рідної віри і мудрости, і є воля, яка звеличує чужі віри і їхніх шаманів. Є воля, яка вчить раба звати рабство волею, о, слово "воля" — це вогонь, який одних гріє, а інших -перетворює в попіл. Справа не у слові "воля", не у принадних криках про волю, а в тому, хто який вкладає зміст у слово "воля". Наприклад, москвини, вторгнувшись на землі України, вклали в українське слово "воля" москвинський зміст і тому така воля стала для українців ярмом. Є воля Ватиканська, Греко-Православна, Мусульманська, Буддистська, Німецька, Москвинська — ці волі маніфестують свої творіння, добрі вони чи злі — не має значення. Вони чужі для українців тому, що в них немає змісту Українського "Я" (немає в них ні почувань, ні помислів, ні вболівань, ні радощів, ні інтересів українських). 48. Ми — рунвісти. Ми — духовні воїни РУНВіри. Творчу силу, яку нам дав Датель Буття (Дажбог), ми звемо Мудрістю Оріянської Волі. Ми не сироти Людства! У нас є свої розуміння волі, своя мораль волі, своя етика волі, своя душа волі, своє минуле, сучасне і майбутнє волі! Ми ніколи і ніким не хочемо бути визволені і ощасливлені! Чужинці не сміють нам нашу волю давати, нам нашу душу дарити, нам нашу Вітчизну святити, христити, комунізовувати. І нам наших дітей не по-нашому вчити. Воля — наша Рідна Духовна Мати. Вона нас родить. Вона нас творить достойними людьми і вона нас поневолює законами самопоневолення, щоб наша воля мала силу! 49. Гасла, препаровані чужинцями — "братерство двох народів" (українець — вівця, москвин — вовк), "слов'янські брати" (українець -Авел, москвин — Каїн), "соціялістична справедливість ленінська" (земля — українська, а пшениця, яка на ній росте — московська, голод — в Україні, а політика — в Москві), "ленінська національна політика" (на вулицях Києва — мова москвинська, в Москві — пам'ятник Шевченкові), "правдива релігія" (юдеєць Ісус, син юдейського царя Давида) — правдивий Бог України, грек і римлянин -правдиві творці "Божих законів", а українці — біблійне плем'я Яфета, яке в поті чола має орати, сіяти, жати і "творців Божих законів" годувати, і юдейському Богові Саваотові (імператорові неба й землі) душу довіряти. 50. Ми, рунвісти, покликані небом і землею всі ці гачки (підступні гасла, кинуті в море Українського Народу) виловити і жбурнути їх тим, які звуть себе "душехватами Ісуса", "чекістами Лєніна", "шамбелянами папи римського", "чоломниками Візантійщини"! 51. Ми натхненні й організовані Мудрістю Оріянської Волі. Ми володіємо духовним аристократизмом самопоневолення, ми достойні сини і дочки України. Зміст нашого життя і нашої смерти, наше минуле, наше сучасне і наше майбутнє мають самобутній зміст нашого "Я" (зміст нашої душі, нашого розуму, нашої волі), ми — внуки Дажбожі!
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |