Вечер в Карпатах

Новак: Ідею зустріти Новий рік на Говерлі я виношував майже три роки. Коли вона, так би мовити, дозріла, я звернувся до Аскара, з яким неодноразово бував у гірських походах. Йому вона одразу сподобалася, а згодом до нас приєдналися інші.

Новак: Идею встретить Новый год на Говерле я вынашивал почти три года. Когда она, так сказать, зрелая, я обратился к Аскара, с которым неоднократно бывал в горных походах. Ему она сразу понравилась, а впоследствии к нам присоединились другие.

Novak: To meet an idea on Goverli I matured New Year almost three years. When it, so to say, mature, I appealed to Askara, with which repeatedly was in mountain hikes. It at once pleased to him, and afterwards other joined in with us.

Коляда під вікнами

Ци дома, дома, сам пан господар?

Ой дай Боже!

Ой ми-ж бо знаємо, господар дома!

Він сидит собі по конец стола,

По конец стола йиворового.

Йа на тім столі три кубки стойи,

  Коляда под окнами

Ци дома, дома, сам господин хозяин?

Ой дай боже!

Ой ми-ж потому что знаем, хозяин дома!

Он сидит себе по конец стола

   under windows

Ci at home, at home, mister owner?

Ouch give goodness!

Ouch mi-zh because know, owner at home!

Спочатку були лише зорі. Зірок було так багато, вони були настільки всюди, що зорі були всім. Я ще не знав, що таке небо, тому те, як були зорі, було півкруглим. Ще не існувало далеко i близько, але одна зоря була ясніша i більша. Повітря було нічим. Був лише запах, i пахнути могли лише зорі, бо більше нічого не було. Тому зорі пахли морозом, присутністю далекої води, протягом лісу, білістю снігу i чорними вигинами саду, білими тінями на білій заледенілій дорозі, малесенькими острівцями оголеного каміння, латками затверділої жовтої глини i ослабленої трави, купою горіхового листя з-під снігу, слідами на стежці i далекими псячими голосами. Потім додалися старі дошки, стогін морозу, невидиме дихання худоби, лунке скрипіння дверей. Тоді стало тепло i м'яко. Але темно, бо зорі залишилися лише у прямокутнику вікна. Через скло, завітражоване морозом, зірки пахли вже інакше — сіном, пучками калини, медом, шерстю, ялинковим галуззям, яблуками, буковими дровами, перегрітими кахлями, притишеними голосами... Таким був світ, коли у мене з'явилася здатність його пам'ятати. Таким є мій найперший спогад, перший спогад, який не лише фіксує визначальний стан світу, але i є ознакою усвідомленої присутності у існуванні часу, у триванні.

  Спочатку были лишь зори. Звезд было так много, они были настолько везде, что зори были всем. Я еще не знал, что такое небо, потому то, как были зори, было полукруглым. Еще не существовало далеко и близко, но одна заря была более ясна и большая. Воздух был ничем. Был лишь запах, и пахнуть могли лишь зори, потому что больше ничего не было. Поэтому зори пахли морозом, присутствием далекой воды, в течение леса, белостью снега и черными изгибами сада, белыми тенями на белой оледенелой дороге, маленькими островками обнаженных камней, заплатами затвердевшей желтой глины и ослабленной травы, кучей ореховых листьев из-под снега, следами на тропинке и далекими псовыми голосами. Потом добавились старые доски, стон мороза, невидимое дыхание скота, звонкое скрипение дверей. Тогда стало тепло и мягко. Но темно, потому что зори остались лишь в прямоугольнике окна. Через стекло, завитражоване морозом, звезды пахли уже иначе - сеном, щепотками калины, медом, шерстью, елочным галуззям, яблоками, буковими дровами, перегретыми изразцами, замедленными голосами... Таким был мир, когда у меня появилась способность его помнить. Таким является мое самое первое воспоминание, первое воспоминание, которое не только фиксирует определяющее состояние мира, но и является признаком осознанного присутствия в существовании времени, в продолжении.

   there were only sunsets. Stars were so many, they were so everywhere, that sunsets were all. I did not yet know, what sky, that is why that how sunsets were was half-round. Did not yet exist far and close, but one sunset was more clear and greater. Air was nothing. There was only a smell, and sunsets could smell only, because nothing was anymore. Therefore sunsets smelled a frost, presence of distant water, during the forest, by the whiteness of snow and black bends of garden, by white pls on the white frozen road, little aits of bare stone, patches of hardening yellow clay and hyposthenic grass, heap of nut leaves from under snow, tracks on a path and distant dog voices. Old boards, moan of frost, invisible breathing of cattle, ringing squeak of doors, were then added. Then became warmly and softly. But darkly, because sunsets remained only in the rectangle of window. Through glass, by a zavitrazhovane frost, stars smelled already differently - by a hay, pinches of viburnum, by honey, by wool, fir-tree galuzzyam, by apples, bukovimi firewoods, overheated tiles, slow voices... Such was the world, when for me ability of him appeared to remember. Such is my most first flashback, first flashback, which not only fixes the determining state of the world but also is the sign of the realized being in existence of time, in continuation.

На Гуцульщині широко поширена воскова техніка розпису яєць за допомогою спеціального писальця. На півдні Поділля, Буковині застосовують техніку «краплення» — капання воском на яйце. На Прикарпатті, Волині поширені техніки «шкрабання», «крашення», звідси і назви писанок — «крашанки», «галунки», «мальованки». Крашанки з’явились значно пізніше від писанок. Їх варять і фарбують у природних барвниках. Крашанки їдять. Писанки ніколи не варять і не їдять, «аби не вбивати живу силу зародка». Їх дарують і зберігають як священний талісман.

На Гуцульщини широко распространена восковая техника росписи яиц с помощью специального писальця. На юге Подолья, Буковине применяют технику «крапит» - капель воском на яйцо. На Прикарпатье, Волыни распространены техники «шкрабання», «крашения», отсюда и названия писанок - пасхальные «яйца», «галунки», «малеванки». Пасхальные яйца появились значительно позже от писанок. Их варят и красят в естественных красителях. Пасхальные яйца едят. Писанки никогда не варят и не едят, «чтобы не убивать живую силу зародыша». Их даруют и хранят как священный талисман.

On Gucul'schini the waxen technique of painting of eggs is widely widespread by special pisal'cya. On the south of Podillya, the technique of «kraplennya» - dripping snow a beeswax is applied Bukovina on an egg. On Prikarpatti, the technicians of «shkrabannya», «dyeings», are widespread Volini, from here and the names of pisanok are easter «eggs», «galunki», «malevanki». Easter eggs appeared considerably later from pisanok. They are cooked and dye in natural dyes. Easter eggs eat. Pisanki never cook and does not eat, «that not to kill manpower of embryo». They are granted and keep as a sacred talisman.

Існує нескладна арифметична формула, скористатися якою до снаги і середнячку-п'ятикласнику загальноосвітньої школи.

   несложная арифметическая формула, воспользоваться которой к силе и середняку-пятикласснику общеобразовательной школы.

   simple arithmetic formula, to take advantage of which to force and to serednyachku-student of the fifth grade  of general school.

На Великдень мешканці Українських Карпат та Прикарпаття не лише славлять воскреслого Христа, а й влаштовують ігри й забави, сенс яких криється в язичницьких віруваннях. Танком та співом наші предки прощалися із зимою, вітали весну, у формі ігор спілкувалися з силами природи, просячи в них доброго врожаю, щасливої долі, здоров'я на увесь рік. Поливаний, волочільний понеділок, гра в «Жука», «Коструба», гаївки — подекуди ці ознаки язичницького свята весни можна спостерігати й нині.

На Пасху обитатели Украинских Карпат и Прикарпатья не только воспевают воскресшего Христа, но и устраивают игры и забавы, смысл которых кроется в языческих верованиях. Танком и пением наши предки прощались с зимой, приветствовали весну, в форме игр общались с силами природы, прося в них хорошего урожая, счастливой судьбы, здоровья на весь год. Поливаний, волочильний понедельник, игра у «Жука», «Коструба», гаивки - кое-где эти признаки языческого праздника весны можно наблюдать и в настоящее время.

On Easter the inhabitants of Ukrainian Carpathians and Prikarpattya not only glorify rosening Khrista but also arrange games and funs sense of which is covered in heathen beliefs. Our ancestors said goodbye a tank and singing with the winter, welcomed a spring, in form games socialized with forces of nature, asking in them a good harvest, happy fate, health on throughout the year. Polivaniy, volochil'niy Monday, game for «Beetle», «Kostruba», gaivki - here and there these signs of heathen holiday of spring can be looked after and presently.

У липні 1015 року в Берестові під Києвом помер Володимир Великий. Спадкоємців у нього було багато — почалася боротьба за київський «стіл», яку князі завжди вели без особливих моральних принципів. Так, Святополк (в історії залишився під прізвиськом Окаянний) почав з того, що підіслав найманих убивць до своїх братів Бориса і Гліба. Згодом вони були канонізовані і стали першими християнськими святими Київської Русі. Після їхньої смерті своїм головним конкурентом на престол Святополк вважав древлянського князя Святослава Володимировича. Відчуваючи загрозу, той намагався втекти до Угорщини, але військо підступного брата наздогнало його на одному з карпатських лугів (урочище Святослав’є). Подальші події відобразив Нестор у своїй «Повісті временних літ».

В июле 1015 года в Берестовых под Киевом умер Владимир Великий. Наследников у него было много - началась борьба за киевский «стол», которую князья всегда вели без особенных моральных принципов. Да, Святополк (в истории остался под прозвищем Окаянный) начал с того, который подослал наемных убийц к своим братьям Бориса и Глеба. Впоследствии они были канонизованы и стали первыми христианскими святыми Киевской Руси. После их смерти своим главным конкурентом на престол Святополк считал древлянского князя Святослава Владимировича. Чувствуя угрозу, тот пытался убежать в Венгрию, но войско коварного брата догнало его на одном из карпатских лугов (урочище Святослав’е). Последующие события отобразил Нестор в своей «Повести временних лет».

In July, 1015 in Birch-bark Vladimir Velikiy died under Kyiv. Heirs there was much for him - a fight for the Kievan «table», which princes always conducted without the special moral principles, began. Yes, Svyatopolk (in history remained under a nickname Damned) began with that which sent the hired killers to the brothers of Boris and Gliba. Afterwards they were kanonizovani and became the first christian saints of Kievan Russia. After their death on the throne of Svyatopolk considered a drevlyanskogo prince Svyatoslava Vladimir the main competitor. Feeling a threat, that tried to escape to Hungary, but the army of insidious brother went after him on one of meadows of Carpathians (natural boundary of Svyatoslav’e). Afterclaps were represented by Nestor in the «Story of vremennikh years».

При підготовці цього етно-фолк-фестивалю «пахло смаленим». Два місяці — надто короткий термін, щоб зробити все в спокійній атмосфері, але організатори попрацювали не зле.

  При подготовке этого етно-фолк-фестивалю «пахло опаливаемым». Два месяца - слишком короткий срок, чтобы сделать все в спокойной атмосфере, но организаторы поработали не плохо.

   to preparation of this етно-фолк-фестивалю «smelled singed». Two months is too short space, to do everything in a quiet atmosphere, but organizers did some the work not badly.

Гірське життя чесне, в ньому немає найменшого відтінку паразитування. У своєму виживанні годі покладатись на здобутки цивілізації, це виживання треба круглорічно забезпечити собі самому. Садити овочі й фрукти та доглядати худобу, щоби не померти з голоду, заготовляти дрова, щоби не замерзнути, носити воду для усіх хатніх потреб, а взимку часто й для худоби. Мабуть, завдяки саме цьому досвіду я не маю схильності обурено обговорювати підвищення цін на комунальні послуги, а на ринку ніколи не торгуюся із селянками, які продають власну городину чи молочні продукти.

Горная жизнь честна, в нем нет наименьшего оттенка паразитирования. В своем выживании нечего полагаться на достижения цивилизации, это выживание нужно круглорично обеспечить себе самому. Сажать овощи и фрукты и присматривать скот, чтоб не умереть от голода, заготовлять дрова, чтоб не замерзнуть, носить воду для всех домашних потребностей, а зимой часто и для скота. По-видимому, благодаря именно этому опыту я не имею склонность негодующе обсуждать повышение цен на коммунальные услуги, а на рынке никогда не торгуюсь с крестьянками, которые продают собственную огородину или молочные продукты.

Mountain life is honest, there is not the least tint of parasitizing in him. In the survival there is nothing to depend upon achievements of civilization, this survival is needed kruglorichno to provide itself. To seat green-stuffs and fruit and look after a cattle, that not to die of hunger, provide firewoods, that not to freeze, to carry water for all of home necessities, but in winter often and for a cattle. Presumably, to due to exactly I do not have a sense this experience it is indignant to discuss a price increase on public utilities, and at the market never bargain with peasants which sell own gorodinu or chhanas.

У найновішому українському словнику іншомовних слів слова «сноуборд» все ще нема. Тим часом катання на дошці по снігу — сноубординг — в Україні набуває масового характеру. Залишається остаточно переламати стереотип: що це заняття суто екстремальне і під силу лише «підірваним», божевільним шукачам адреналінових «ін’єкцій». У світі сноубордингом займаються мільйони, і кожен поважний гірський курорт має спеціальні парки — з трасами, трамплінами і тому подібним. Там це розвага для широкого загалу і улюблене видовище. Втім, на гірськолижних спусках нашої країни вже можна побачити звичайних активних відпочиваючих, які не прагнуть крутити сальто з дошкою, стрибати з карколомних трамплінів і т.д., а просто їздять і отримують задоволення. Хоча це заняття полонить переважно молодих, кому недалеко за двадцять, а все ж з’являються і тридцяти- і навіть сорокарічні шанувальники сноубордингу. А в кінці 1990-х українців, що віддали перевагу одній дошці перед двома лижами, було — перелічити на пальцях.

  У новейшему украинскому словарю иноязычных слов слова «сноуборд» все еще нет. Между тем катание на доске по снегу - сноубординг - в Украине приобретает массовый характер. Остается окончательно переломить стереотип: что это занятие сугубо экстремально и по силам лишь «подорванным», безумным искателям адреналиновых «инъекций». В мире сноубордингом занимаются миллионы, и каждый почтенный горный курорт имеет специальные парки - с трассами, трамплинами и потому подобным. Там это развлечение для широкой общественности и любимое зрелище. Впрочем, на горнолыжных спусках нашей страны уже можно увидеть обычных активных отдыхающих, которые не стремятся крутить сальто с доской, прыгать из сногсшибательных трамплинов и так далее, а просто ездят и получают удовольствие. Хотя это занятие пленяет преимущественно молодых, кому недалеко за двадцать, а все же появляются и тридцяти- и даже сорокалетние почитатели сноубордингу. А в конце 1990-х украинцев, которые отдали преимущество одной доске перед двумя лыжами, было - перечислить на пальцах.

  still is the newest Ukrainian dictionary of foreign words of word «snoubord». Meantime rolling on a board on snow - snoubording - in Ukraine acquires mass character. Remains finally to break in two a stereotype: that it employment is especially extreme and it is in strength the reckless seekers of adrenalin «injections» only «undermined». Millions zaymayut'sya in the world of snoubordingom, and every worthy mountain resort has the special parkas - with routes, springboards and that is why similar. There it is entertainment for wide public and favourite spectacle. However, on the mountain-skier lowerings of our country it is already possible to see ordinary active holiday-makers which not aim to twist a somi with a board, jump from stunning springboards et cetera, but simply ride and enjoy. Although this employment captivates youths mainly, to whom not far for twenty, and however appear and tridcyati- and even quadragenarian admirers of snoubordingu. And at the end of 1990th Ukrainians which gave advantage one board before two pattens, was - to transfer on fingers.

Село Криворівня розкинулося поміж відрогів Буковецького хребта, неначе у велетенській чаші. Більшість будинків вмостилися «на рівні» — попри дорогу, вздовж річкової осі. Решта — видряпались нагору. Простір поміж ними ділять «накриво» вулички, загорожі, парканці.

Село Криворивня раскинулось между отрогов Буковецкого позвоночника, вроде бы в громадной чаше. Большинство домов умостились «на уровне» - невзирая на дорогу, вдоль речной оси. Остальные - выцарапались наверх. Пространство между ними делят «накриво» улицы, изгороди, парканци.

The village of Krivorivnya was stretched between the offspurs of Bukoveckogo of spine, as though in an enormous bowl. Most houses vmostilisya «at» level - without regard to a road, along a river ax. Other - scratched out upstairs. Space between them is divided «nakrivo» by streets, zagorozhi, parkanci.

Світові кутюр’є активно звертаються до фолкової тематики. Чому б і нашим модельєрам не звернути увагу на автентичний одяг мешканців Українських Карпат. Тим більше, що тут ще можна знайти такі взірці. І вони не просто красиві, практичні і цікаві. Вони наші, неповторні і мають всі шанси потрапити в модну течію. На сторінках журналу фахівець розповідає про карпатський одяг.

   кутюр’е активно обращаются к фолковой тематике. Почему бы и нашим модельерам не обратить внимание на аутентичную одежду обитателей Украинских Карпат. Тем более, что здесь еще можно найти такие образцы. И они не просто красивые, практические и интересные. Они наши, неповторимые и должны все шансы попасть в модное течение. На страницах журнала специалист рассказывает о карпатской одежде.

  kutyur’e actively speak to the folkovoy subject. Why and not to pay a regard to our designers authentic clothes of inhabitants of Ukrainian Carpathians. The more so, that here it is yet possible to find such standards. And they not simply beautiful, practical and interesting. They our, unique and must all of chances get in a fashionable flow. On the pages of magazine a specialist tells about the clothes of Carpathians.

В березні цього року в районі гори Близнеця під лавиною загинули відпочиваючі-лижники, що приїхали сюди із Чернівців. Ось як і чому так сталося.

  В марте этого года в районе горы Близнеця под лавиной погибли отдыхающие-лыжники, которые приехали сюда из Черновцов. Вот как и почему так произошло.

  March of this year in the district of mountain of Bliznecya holiday-makers-skiers which arrived here from Chernivciv perished under an avalanche. Here as well as why happened so.

Це, очевидно, найкрасивіша і найспокусливіша для рибалок риба Карпат. Щоправда, спокушає вона різних по-різному. Одних як потенційний товар, як джерело заробітку. Такі часто нищать рибу нещадно, і не без підстав викликають зневагу та антипатію в інших. Ті інші отримують кайф від цікавої, тонкої, інтелектуальної рибалки — спортивної...

  Це, очевидно, самая красивая и самая соблазнительная для рыбалок рыба Карпат. Правда, соблазняет она разных по-разному. Одних как потенциальный товар, как источник заработка. Такие часто уничтожают рыбу беспощадно, и не без оснований вызывают пренебрежение и антипатию в других. Те другие получают кайф от интересной, тонкой, интеллектуальной рыбалки - спортивной...

  obviously, most beautiful and tempting for fishings fish of Carpathians. True, it tempts different variously. One as a potential commodity, as a source of earnings. Such often destroy fish mercilessly, and not without grounds cause neglect and antipathy in other. Other get those kayf from the interesting, thin, intellectual fishing - sporting...

Є на Косівщині цікавий об’єкт для пішого туризму — скеля Писаний Камінь. Мандрівка до нього від Івано-Франківська і назад займе день. Похід не вимагає спеціальних підготовки і спорядження. А учасниками одноденної вилазки можуть бути і дорослі, і діти. Журнал пропонує детальний опис маршруту.

  Є на Косивщини интересен объект для пешего туризма - скала Писаный Камень. Путешествие к нему от Ивано-Франковска и назад займет день. Поход не требует специальных подготовки и снаряжения. А участниками однодневной вылазки могут быть и взрослые, и деть. Журнал предлагает детальное описание маршрута.

   on Kosivschini an object interesting for pedestrian tourism is a rock the Written Stone. Trip to him from Ivano-Francovsk and back will occupy a day. A hike does not require the special preparations and equipments. And the participants of one-day sally can be and adults, and to put. A magazine offers the detailed description of route.

Непевна природа Карпат може внести несподівані корективи навіть у добре організований масовий захід. Цьогорічний фестиваль екстремальних видів спорту «Гуцулія» виявився екстремальнішим, ніж усі сподівалися, зате ж і веселішим. Про що — репортаж одного з екстремалів.

  Непевна природа Карпат может внести неожиданные коррективы даже в хорошо организовано массовое мероприятие. Нынешний фестиваль экстремальных видов спорта «Гуцулия» оказался екстремальнишим, чем все надеялись, зато же и более веселым. О чем - репортаж один из екстремалив.

  Непевна nature of Carpathians can bring in unexpected korektivi even in a mass measure is well organized. The present festival of extreme types of sport of «Guculiya» appeared ekstremal'nishim, than all hoped, but and more merry. About what - one reporting of ekstremaliv.

З нашої публікації ви довідаєтеся, що можна побачити на фестивалі «Планета Драгобрат», яким щороку закарпатський курорт закриває лижний сезон.

  З нашей публикации вы узнаете, что можно увидеть на фестивале «Планета Драгобрат», которым ежегодно закарпатский курорт закрывает лыжный сезон.

   our publication you will know, that it is possible to see on a festival «Planet of Dragobrat», which annually a zakarpatskiy resort closes a ski season.

Коротка інформація не передає всієї специфіки. Її можна тільки відчути на собі. На жаль, а може й на щастя, творча група журналу «Карпати» не змогла вчасно приїхати у селище Ворохта, щоби взяти участь у цих пошукових роботах. Не зважаючи на телефонну домовленість, було під великим питанням: чи візьмуть рятувальники з собою в зимові гори журналіста й фотографа без альпіністських посвідчень. Запевнень про досвід у цьому випадку явно замало... Зізнаємося, що ілюстрації до цього матеріалу зроблені на учбових заняттях, які рятувальники влаштували у свій вихідний день (буває й таке) спеціально для нашого журналу.

Короткая информация не передает всю специфику. Ее можно только почувствовать на себе. К сожалению, а может и к счастью, творческая группа журнала «Карпаты» не смогла вовремя приехать в поселок Ворохта, чтоб принять участие в этих поисковых работах. Не ввиду телефонной договоренности, было под большим вопросом: возьмут ли спасатели с собой в зимние горы журналиста и фотографа без альпинистских удостоверений. Обнадежений об опыте в этом случае явно маловато... Сознаемся, что иллюстрации к этому материалу сделаны на учебных занятиях, какие спасатели устроили в свой выходной день (бывает и такое) специально для нашего журнала.

Short information does not pass all of specific. It can be only felt on itself. Unfortunately, and can and fortunately, the creative group of magazine «Carpathians» was not able in time to arrive in the settlement of Vorokhta, that to take part in these searching works. Not because of public-call agreement, was under a large question: whether rescuers will take with itself in the winter mountains of journalist and photographer without alpinist certifications. Givings a hope about experience in this case obviously not enough... Confess, that illustrations to this material are done on lessons, what rescuers arranged in the day (it is and such) off specially for our magazine.

Ми, люди, живемо фактично за декількома календарями: світським григоріанським, церковним (православним, католицьким чи ще якимось)… А навколо нас живуть тисячі дрібних і великих істот із геть інакшими — біологічними — календарями. Щоправда, ці не висять на стінах, тим не менше мають важливе значення. Інакший календар у гадюки, інакший — у форелі… Свій особливий — у карпатського бурого ведмедя.

Мы, люди, живем фактически за несколькими календарями: светским григорианским, церковным (православным, католическим или еще каким-то). А вокруг нас живут тысячи мелких и больших существ из прочь иными - биологическими - календарями. Правда, эти не висят на стенах, тем не меньше имеют важное значение. Иной календарь у гадюки, иной, - у форели. Свой особенный - у карпатского бурого медведя.

We, people, live actually after a few calendars: society gregorian, church (pravoslavnim, catholic or yet some). And round us thousands of shallow and large creatures live from away other - biological - calendars. True, these do not hang on walls, not less than an important value is had those. Other calendar for a viper, other, - for a trout. Special - for the brown bear of Carpathians.

Ця триденна акція, молодіжна альпініада, є випробуванням для новачків. Адже передбачає сходження на зимову Говерлу, на схилах якої навіть влітку блудять і бувалі туристи. А винагородою «чайникам» за сміливість — посвята в альпіністи. «Говерляна» придумана для тих, хто має мінімальний досвід пересування і життя у горах і прагне більшого. Натомість досвідченим альпіністам пропонуємо пригадати своє посвячення і подумки пройти його знову. Тепер з нами.

Эта трехдневная акция, молодежная альпиниада, является испытанием для новичков. Ведь предусматривает восхождение на зимнюю Говерлу, на склонах которой даже летом блудят и бывалые туристы. А вознаграждением «чайникам» за смелость - посвящение в альпинисты. «Говерляна» придумана для тех, кто имеет минимальный опыт передвижения и жизни в горах и хочет большего. Зато опытным альпинистам предлагаем вспомнить свое посвящение и мысленно пройти его опять. Теперь с нами.

This three-day action, youth al'piniada, is a test for novices. In fact foresees an ascent on winter Goverlu on the slopes of which even worldly-wise tourists bludyat' in summer. And by a fee «tea-pots» for boldness is dedication in alpinists. «Goverlyana» is thought of for those, who has a minimum experience of movement and life in mountains and wants greater. But suggest to remember the dedication experimental alpinists and mentally to pass him again. Now with us.

Є багато критеріїв, за якими туристи обирають той чи інший гірськолижний курорт. Схили, підйомники, ціни, сервіс, зручність під’їзду, імідж і так далі. Що поставити на перше місце, кожен вирішує самостійно. На питання «Чому саме Драгобрат?» двоє молодих лижників, які біля витягу сьорбали гаряче вино із пластикових келишків, відповіли коротко: «Бо тут класно!» Завзяті любителі гірських лиж збираються на Драгобраті, напевно, не тільки, щоби добре покататися та відпочити. Ця місцина має свою ауру. Виникає відчуття, що тут всі знайомі. Просто таки якесь «драгобратівське братство». Навіть ті, хто приїхав уперше, швидко стають своїми. Головне — щире захоплення гірськолижним спортом, а решта — не так важливо.

Есть много критериев, за которыми туристы избирают тот или другой горнолыжный курорт. Склоны, подъемники, цены, сервис, удобство подъезда, имидж и так далее. Что поставить на первое место, каждый решает самостоятельно. На вопрос «Чему именно Драгобрат?» двое молодых лыжников, которые около выдержки отхлебывали горячее вино из пластиковых бокальчиков, ответили коротко: «Потому что здесь классно!» Рьяные любители горных лыж собираются на Драгобрати, наверно, не только, чтоб хорошо покататься и отдохнуть. Это место имеет свою ауру. Возникает ощущение, что здесь все знакомые. Просто таки какое-то «драгобративске братство». Даже те, кто приехал в первый раз, быстро становятся своими. Главное - искреннее увлечение горнолыжным спортом, а остальные - не так важно.

There are a lot of criteria after which tourists elect a that or other mountain-skier resort. Slopes, lifts, prices, service, comfort of entrance, image et cetera. That to put at the first place, everybody decides independently. On a question to «What exactly Dragobrat?» two young skiers which near self-control sipped hot wine from plastic glasses answered shortly: «Because here class!» The zealous lovers of mountain pattens going on Dragobrati, probably, not only, that it is good to drive and rest. This place has the aura. There is feeling, that here all of acquaintances. Simply all the same some «dragobrativske fraternity». Even those, who arrived in the first time, become it quickly. Mainly is sincere fascination by a mountain-skiing, and other - it is important not so.