В
березні цього року в районі гори Близнеця під лавиною загинули
відпочиваючі-лижники, що приїхали сюди із Чернівців. Ось як і чому так сталося.
...Найтрагічніше в цій історії те, що це був
не збіг фатальних обставин, які інколи, як відомо, сильніші за людину, це був
ланцюг, який почався з легковажності й нехтування елементарними правилами
поводження в горах... А гори такого не люблять.
Отож, після кількаденного відпочинку, коли
до поїзда на Чернівці залишалося дві години, група з восьми туристів вирішила
ще раз проїхатися схилами та вдихнути на повні груди гірського запаморочливого
повітря. Але катання знайомими трасами вже не надихало — хотілося чогось
особливого, незвіданих і незайманих снігів. І знехтувавши всіма знаками
застороги та загороджувальною сіткою, зігнорувавши застереження інструктора,
який попереджав про небезпеку сходження лавини, група рушила туди, де ніхто не
катався — на зворотній бік гори Стіг. Вони були молоді, середній вік —
приблизно 30 років, мали чудове дороге спорядження і весь світ лежав перед
ними. Це тривало доти, поки гірськолижники не зрозуміли, що заблукали:
прекрасний рай став чужим, незнайомим і небезпечним.
Потім,
коли відтворюватимуться всі події цього трагічного катання, з’ясується, що
група обговорювала, яким маршрутом рухатися далі. Було два варіанти. Перший —
вниз. Другий — вибиратися нагору. Як каже Олег Ковтун, якби вони пішли низом,
нічого би не трапилося: трохи б довше йшли — довелося б долати приблизно 20 кілометрів — але
безпечно і без проблем вийшли би на Косівську поляну, а звідти — рукою подати
до цивілізації. Але — молодість та обмаль часу, і буквально у вольовому порядку
приймається рішення скористатися швидшим, але важчим шляхом — підніматися
нагору. Вони йшли, вгрузаючи у високі сніги, тримаючи лижі в руках, «підрізали»
лавину і спровокували її сходження. Все відбулося за одну мить: згори впала
величезна спресована маса снігу, і туристів буквально утрамбувало у схил. Їх потім
так і знайшли — з піднятими на рівні плечей руками...
Тим, що йшли крайніми, пощастило двічі.
По-перше, на них впав край лавини, так званий язичок, тобто їх накрило не
десятиметровим шаром снігу (якби це трапилося, загинули б усі), по-друге, серед
них виявився один, який мав досвід перебування у надзвичайних ситуаціях і знав
як діяти. Він встиг, почувши шум, викинути догори руку... Ця рука, подовжена за
рахунок палиці, врятувала йому життя. І на щастя, її довжина була менша, аніж
товщина снігу, яка його накрила. Чоловік рукою зробив собі отвір, забезпечивши
доступ повітря, і почав поступово викопуватися зі снігу. Коли йому це вдалося
остаточно, почав відкопувати товариша, який знаходився найближче від нього.
Вдвох вони звільнили третього, і хоча потерпілий вже був без свідомості,
завдяки їх грамотним і правильним діям вони надали йому допомогу і врятували...
Решту п'ятьох відкопали з-під снігу
закарпатські і прикарпатські рятувальники через декілька днів. Якби не
врятовані, які вказали місце трагедії, їх би знайшли тільки влітку, коли б
зійшов сніг...
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
;){kind=link}
;){kind=link}
