Як тільки сніг притрусив гори, так і заговорили снігові гармати, загарчали ратраки, зарипіли троси витягів. Відкриття сезону на головних гірськолижних курортах Карпат офіційно відбулося 24 листопада: на траси вийшли перші лижники і рейдери, діти з санами, тітоньки зі сноутюбами. З гаражів випустили на цілину снігоходи. Пригадували рельєф улюблених схилів, «смакували» новинки. А їх цього сезону не бракуватиме.

Скельну терасу Передкарпатської височини над річкою Бистриця поблизу Івано-Франківська називають Вовчинецькими горами, або Стінкою. Потішити душу та око незвичними ландшафтами може кожен, вирушивши пішо чи краще велосипедом сюди — у ландшафтний заказник «Козакова Долина». Чим же можуть здивувати ці невисокі (якихось 300 метрів над рівнем моря), зовсім доступні пагорби? У північній околиці Івано-Франківська, що впирається у Вовчинецькі гори, в гущавині дубово-грабового лісу розташоване печерне язичницьке капище, де проводили ритуальні дійства давні жерці. Сліди перебування людини в цьому масиві датуються добою неоліту¹. Отже, намагатимемось детальніше ознайомити із місцевістю цікавою та дещо загадковою.

Січень сіє сніг... Сплять усі кольори, і світ навкруги чорно-білий. Село — неначе з гравюри. Гарно, але так хочеться бодай трішки кольору. І ось тобі, мов на замовлення, мерехтить на воротах щось барвисте. І на тих воротах, і на он тих... Це «йорданські хрестики» — шедеври народного фітодизайну — цвітуть на Водохрестя¹, коли ніщо не цвіте, та ще й пахнуть...

У переддень, чи, швидше, в передвечір Старого Нового року (тобто 13 січня) значна частина українців «маланить». Свято Маланки, що поєднало в собі язичницьку традицію та християнське вшанування святої Маланії, за формою цілком відповідає дефініції «карнавал». З тією лиш різницею, що має воно обов’язкових персонажів — скажімо, власне Маланку, а також більш чи менш замінних Козу, Ведмедя, Діда, Бабу, Василія, Козака, Солдата й інших. І ще одна визначальна риса цієї перебирії: виконавці ролей, а в першу чергу «лідери» — хлопці. От і ходить Маланка–він від хати до хати, від квартири до квартири, відвідуючи дівчат, розважаючи, веселячи, жартуючи, а часом і бешкетуючи. Адже персонаж уособлює господиню-невдаху, над якою для того й сміються, щоб не дати їй увійти в дім — не в карнавальній містерії, а направду. Щоб у домі ладналося, велися добро й статки.

«Карпати. Туризм. Відпочинок» уже писав про яскраву й дотепну перебирію — вашківську Маланку, яка відбувається щороку 14 січня у мальовничому буковинському селі Вашківці за сорок кілометрів на схід від Чернівців. Та ви гарантовано отримаєте не менше задоволення, якщо першого або 14 січня здолаєте півсотні кілометрів на південний схід від обласного центру та потрапите в обійми Маланки румунської. Маланкові вітання належать до особливо захопливих і цікавих обрядів народної культури румунів Буковини. Особливо яскраво цей давній ритуал проходить у селі Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області та сусідніх Чудеї, Їживцях, Нижніх Петрівцях.

Якщо порівнювати з гірськими лижами та сноубордингом, то доводиться визнати, що ковзанярство нині значно менше розпопуляризоване. А тим часом ще декілька десятків років тому на території СРСР воно було однією з улюблених форм активного відпочинку. І все ж ситуація міняється: відкриття катків на гірськолижних курортах, льодових арен у містах дозволяє прогнозувати новий спалах зацікавлення ковзанами. Катання на ковзанах не лише приємне, естетичне, а й дозволяє зміцнити здоров’я. Ковзанярство як відпочинок менше пов’язане з ризиком отримати серйозні травми, ніж, скажімо, гірськолижне катання. Воно не вимагає спеціальної фізичної підготовленості — тобто годиться для дітей, молоді і навіть літніх людей. Але у тих, хто захоче вперше «вийти на лід», неминуче виникнуть питання щодо спорядження. Спробуємо відповісти на них.

Від польського кордону до Києва вогонь із Вифлеємської печери, де народився Христос, шестеро тернопільських пластунів доставили за чотири дні. Полум’я в свічках та гасових лампах хлопці везли до столиці на багажниках своїх велосипедів.

Містерія Святого вечора, мабуть, одне з найтаємничіших і найінтимніших дійств у циклі календарних релігійних свят. У Карпатському регіоні, особливо в селах, вона й донині супроводжується великою кількістю ритуалів, обов’язкових атрибутів. Сама атмосфера створюється ще задовго до того, як родина сідає за святвечірній стіл.

Справжній зимовий похід у Карпати — це пробивання стежки по пояс у снігу, важкий рюкзак, мороз і вітер, короткий день, розбиття табору в некомфортних умовах, дефіцит дров і довгий нудний вечір. Та не лякайтеся — якщо ви пішли в мандрівку зі справжніми друзями, то все це видасться не таким уже й неприємним, а побачите ви чудові краєвиди, сонячні ранки та місячні ночі. Завжди знайдеться хтось, хто розвантажить ваш наплічник, якщо йому легше йдеться, поділиться одягом, якщо ви змерзли, закриє від вітру, допоможе розбити табір, натягати дров, зварити смачну вечерю і вже тоді — цікаво, змістовно і, можливо, співоче провести вечір. Тому, збираючись зимою в гори, дуже серйозно поставтеся до підбору команди. Потім уважно сплануйте маршрут і подбайте про спорядження та комплектацію наплічника.

Якщо б оголосити конкурс краси серед звірів Карпат, то, очевидно, гран-прі здобув би олень. І напевне це був би самець у розквіті сил (тобто в років сім-десять) і десь так у вересні-грудні, коли його голова розкішно увінчана рогами. Та насправді побачити красеня в горах, в дикій природі шансів небагато. Цей естетичний дефіцит деякою мірою можуть компенсувати відтворюючі, мисливські, вольєрні господарства і природні парки. Знаючи про спосіб життя оленя в природі, його повадки та характер, можна подивитися на нього, скажімо, у вольєрі, а решту доведеться «домалювати».

Зима... Особлива пора, коли гори скидають з себе зелений камуфляж і демонструють зовсім інші, позбавлені зайвих деталей ландшафти. Знайомі місця постають у новому ракурсі, легкі влітку дороги перетворюються тепер на важкопрохідні, а затяжні спуски — у веселу розвагу. Пропонуємо здійснити одноденну подорож зимовими Карпатами по хребту Бескид до гори Явірник. Масив Боржави, пасмо гір, що починається від гірськолижного спуску Писана Криниця, витоки річок Стрий та Опір — все це можна споглядати в одному місці...