Вони відрізняються від нас у світосприйнятті, сприйнятті Бога і людей, у побуті, і навіть трохи в мові. Вони не прагнуть публічності, більше того — намагаються уникати її, дещо відгороджуючись від так званого світського життя не лише товстими мурами. І тим не менше, до них приходять, приїздять десятки, а іноді сотні людей на день. Лише з допитливості? Чи все ж таки, аби трохи долучитися до цієї душевної тиші, духовної цілісності, які зазнавали тут численних випробувань, аби знову відновитись і таки вистояти. Адже йдеться про монастир з майже тисячолітньою історією — Свято-Успенську Унівську Лавру. А знаходиться вона на Львівщині, на межі Перемишлянського та Золочівського районів, поблизу села Унів.

Давно не доводилося зустрічати в горах мандрівників, котрі не користувалися б ліхтарем. Достатньо уявити, як бідолашний «безліхтарний» турист у вечірній темряві на привалі намагається намацати потрібні речі. Вже й не казати про варіант, коли він навпотемки шукає стежку, шпортаючись, бреде темним лісом. Але нормальний турист завжди має при собі власне портативне сонце.

Словаччина має три улюблені дітища: гірські лижі, хокей і середньовічні замки, котрих у цій невеликій країні — понад 150. Саме відшліфовані часом сіро-жовті камені колись неприступних твердинь приваблюють улітку безліч туристів з усіх куточків планети

«Аліса задумливо дивилася на гриба… Нарешті вона обхопила його наскільки сягали руки і відломила по шматочку з кожного краю.» Льюїс Керол, «Аліса в країні чудес».

Привокзальна Івано-Франківська. Пилюка, концентрація відпрацьованих газів наближена до нестерпної, перейти через дорогу практично неможливо, хіба що в стилі екстрім маневрувати між транспортом. Симбіоз приміського автовокзалу із залізничним породжує натовпи людей, завантажених торбами, між якими (себто між людьми і між торбами) треба пропхатися до воріт на перон. Ще сотня кроків через колії і... Тепер вже дійсно нарешті. Зараз-зараз залізти у вагон, у жадане купе. Перевдягнутися у спортивний костюм і бехнутися на полицю....

Неділя, 9.00, Івано-Франківськ. В салоні мікроавтобуса: 18 екскурсантів, переважно молоді сімейні пари, екскурсовод Оксана Бурбело та представник турфірми «ОЛЕ-ТУР» Оксана Масляк. «Добрий ранок. Всі на місці? Поїхали.»

Історичний центр Львова перетинають кілометри підземних ходів, що залишилися з різних часів. Багатьох людей вони притягують до себе, мов магніт. Одні гадають віднайти там якісь міфічні скарби, інші прагнуть зануритися в атмосферу середньовіччя чи просто полоскотати собі нерви.

Приблизна довжина маршруту за картою 90 км, реально — в 2 рази більша. Основні пункти: Яблуницький перевал (921 м); полонина та гора Плоска (1352 м); гори Чорна Клива (1719 м), Браткiвська (1788 м), Гропа (1758 м), Дурня (1709 м); полонина Пантир; перевал Легiонiв (1065 м); хребет і ботанічний заказник Таупiширка; урочище Пекло біля підніжжя Малої (1818 м) та Великої Сивулi (1836 м).

Близько 35 мільйонів років тому на місці нинішніх Карпат був океан Тетіс. Товщі піску, глини та вапняку на його дні з часом зцементувалися і в результаті гороутворюючих процесів були підняті з морського дна на поверхню. Так народилися гори з м'якими формами рельєфу та чудовою природою.

Будинок, до якого всіх їх занесло цієї ночі, від недавнього часу носив назву «Корчма ”На Місяці» — саме так, з асиметричними лапками посередині, це писалося. Звичайно, тут не могло обійтися без передісторії, а навіть і цілих трьох передісторій, кожна з яких вимагає особливої пильності.

Як провести вихідні? За програмою «диван — телевізор — холодильник — диван»? У кожного свій смак. Дивитися або читати про те, де були та що бачили інші, звичайно, цікаво. А може краще зробити це самому? І зовсім не обов'язково зриватися кудись світ-за-очі — Україна велика та різноманітна. Сьогодні вашій увазі пропонується Дністровський каньйон — один з найцікавіших «турпродуктів» західного регіону.

Перші детальні мапи українських Карпат з'явилися в другій половині XIX століття в імперії Габсбургів. Після Франко-Пруської війни 1870-1871 років по всій Європі (крім Балкан, де ще з'ясовували стосунки Російська та Османська імперії) на 40 років запанував благословенний мир. Це був період колосального розвитку наук і мистецтв, будівництва, технічного і технологічного прогресу.

80 років від дня народження Параджанова. 40 років — з часу виходу на екран фільму «Тіні забутих предків». Це круглі дати 2004 року. Прив'язка до ювілеїв геть необов'язкова. Але й самі «Тіні» постали з ювілею. Ідею кінострічки до 100-річчя Коцюбинського підкинули з його музею, що в Чернігові.