Історичний центр Львова перетинають
кілометри підземних ходів, що залишилися з різних часів. Багатьох людей вони
притягують до себе, мов магніт. Одні гадають віднайти там якісь міфічні скарби,
інші прагнуть зануритися в атмосферу середньовіччя чи просто полоскотати собі
нерви.
Однак вільного доступу у львівські
підземелля наразі немає. Непідготовлені люди, без спорядження та карт, могли б
легко загубитися у лабіринтах, потрапити під обвал або, навіть, підчепити якусь
заразу, збудники якої здатні очікувати свою жертву століттями.
Та все ж побувати нижче рівня
львівської бруківки без ризику для життя і шкоди для здоров'я можна…
Дорога до храму
На найдовшій вулиці середньовічної частини Львова
— Театральній — знаходиться костел Св. Петра і Павла, який належав ордену
єзуїтів. Збудований у 1610-1630 рр. італійським архітектором Джакомо
Бріано за зразком головного єзуїтського храму Іль-Джеза у Римі, він став першою
барокковою спорудою у Львові. На той час це була велетенська будівля, 41х22 м
та висотою 26 м.
Єзуїти прийшли до Львова наприкінці XVI ст.
І хоча львів'яни прийняли їх не зовсім гостинно (швидше, навпаки), з часом
зуміли утвердитися на новому місці. Переважно вони займалися просвітницькою
діяльністю. Навчання в єзуїтській колегії було безкоштовним і відкритим для
усіх християн, незалежно від національності. Під одним дахом гризли граніт
науки українці, поляки, вірмени.
Серед учнів цього закладу були видатний
мандрівник (професійний турист) Григорович-Барський та Богдан Хмельницький. Той
факт, що майбутній гетьман України вчився у Львові, мабуть, допоміг місту під
час другої козацької облоги у 1655 р. Львів тоді не зазнав руйнації, а
лише сплатив велику контрибуцію у 700 000 злотих.
З 1848 р. до 1939 р., коли діяльність
ордену єзуїтів в Австро-Угорщині була заборонена, костел слугував місту
гарнізонним храмом і був міжконфесійним. У червні 1946 р. резиденцію
єзуїтів у Львові було зачинено остаточно, а костел передано під книгосховище. У
ньому й досі зберігаються майже два мільйони стародруків, манускриптів,
рукописів.
Підвали ж храму Петра і Павла радянська влада ще
в 1945 р. віддала працівникам ЖЕКу під склад для відер, мітел та іншого
двірницького реманенту. І саме до цих пивниць прямуємо ми у своїй розповіді, бо
тут тепер — найпривабливіша частинка підземного Львова.
Під землю
Понад рік в підвалах костелу ордену єзуїтів діє
мистецька галерея «Равлик», яка виставляє і продає нові, ще не експоновані,
твори сучасного мистецтва іменитих авторів. Її облаштування, що тривало шість
років, спричинилося до того, що тепер у доведених майже до первісного вигляду
підземеллях «Равлик» проводить унікальні екскурсії.
Замовлення на підземні прогулянки приймаються
наперед. Оптимальна кількість екскурсантів — 17 осіб (задля безпеки людей та
експонатів). 12 грн. коштує супровід плюс квитки: для дорослих —
2,5 грн., дітям — 1,25 грн. Також щодня о 17 годині (у вихідні —
15.00) набирають збірні групи, для яких квитки коштують на гривню дорожче.
Фото, відео — безкоштовно.
Екскурсія починається від люка, який є входом і
виходом до підземного тунелю, що під проспектом Свободи біля «Гранд-Готелю».
Хід цей настільки широкий і зручний, що дві пари людей середньої статури можуть
у ньому розминутися, не торкнувшись одна одної.
Насамперед увагу привертають два металевих
кільця, вмонтовані у стіну біля входу. Ймовірно, до них кріпилися ланцюги, за
допомогою яких у підземелля опускали в'язнів. Раніше тут були знайдені
середньовічні знаряддя катувань — диба і кайдани, що нині зберігаються в Музеї
історії релігії. Однак вважається, що інквізиція не стратила у Львові та й у
всій Галичині жодної людини. Принаймні, документальних доказів знищення
інакодумців немає.
Внизу є ще кімната з двома нішами, розписаними
фресками, але вхід до них поки що не розчищений. Цілком можливо, що туди
спускалися монахи, яким потрібно було усамітнитися для спілкування з Богом,
наприклад, відмолювати гріхи.
Сходами нижньої частині ярусу єзуїти, ймовірно,
користувалися під час облоги, щоб таємно виходити підземними лабіринтами за
мури, до річки Полтви. До речі, тоді це була повноцінна, а не захована у
колектор, як нині, водна артерія міста. Арки нижнього ярусу відвідувачі можуть
споглядати через скляну мостину, по якій дозволяється ходити.
На окремій лаві експонуються деякі знахідки,
виявлені під час розчищення підземелля. Тут можна побачити старовинні елементи
побуту: рештки посуду XIV-XIX ст., дверні елементи — завіси, замки тощо.
Відреставрований замок XVIII ст. прикрашає такі ж автентичні вхідні двері
до приміщення. Щоправда, ключ до нього зробив вже сучасний майстер.
Мiстичнi знаки
Найцікавішим об'єктом, який був знайдений у цих
підземеллях, є саркофаг ХVIII ст. з суцільного каменя. Вага лише одного
віка (кришки) сакрофага перевищує 600 кг. Гріб призначався для архієпископа
Вижицького, про що свідчить напис латинською мовою. Але дослідники вважають, що
він тут не був похований. Не вистачає двох останніх цифр у викарбуваній даті
поховання «17...», та й жодних мощей у саркофазі не виявлено.
Однак є й містичні докази того, що архієпископ
міг бути тут похований. Вижицькі — гілка з роду Потоцьких, один з них застрілився
срібною кулею, бо підозрював себе у вампіризмі. Гріб був знайдений розбитим, з
виваленою бічною стінкою. Можливо це зробили «чорні» археологи, тобто
розкрадачі могил. Але цікаво, що деякі відвідувачі підземелля з інженерною
освітою зауважують: характер уламків може свідчити про те, що до саркофагу
добиралися не зовні, а вибиралися зсередини…
Родзинкою екскурсії є «привид» Чорного монаха.
Свого часу з підземелля єзуїтів зник один монах, а в його порожній келії
знайшли клаптик паперу, підписаний кров'ю, який вважають угодою про продаж душі
дияволу. Цей факт зафіксовано в архівах, а у судових книгах Львова навіть є
копія того «договору». Коли гіди розповідають про це екскурсантам, в одній з
глибоких ніш несподівано з'являється з ліхтарем той самий «привид», якого
зображає один із працівників галереї «Равлик». Це оживлює враження і додає
відвідувачам адреналіну.
Загадковим є також походження поховальної урни зі
старокитайськими ієрогліфами та залишками праху. Але цю знахідку пояснюють уже
без містики. Середньовічний Львів мав торговельні та дипломатичні зв'язки з
Китаєм. Наприклад, Михайло Боїм (Боїми — відома родина в історії Львова) був
посланцем Ватикану у Піднебесній. Отже, можливо, хтось із єзуїтів привіз урну
звідти, а може, це зробили самі китайці, яких доля занесла аж у Львів.
А ось скарбів монахів-єзуїтів, про які ходять
легенди, у пивницях костелу наразі не знайдено. Щоправда, відновлене підземелля
саме по собі є величезним скарбом для поціновувачів старовини. Саме з нього
розпочинається пішохідний маршрут «Підземний Львів» туристично-рекреаційного
відділу видавництва «Центр Європи». До цього маршруту, котрий розробили відомі
львівські краєзнавці Петро та Іван Радковці, також увійшли підземелля
Преображенської церкви та Аптеки-музею.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
