Крига і квіти

Січень сіє сніг... Сплять усі кольори, і світ навкруги чорно-білий. Село — неначе з гравюри. Гарно, але так хочеться бодай трішки кольору. І ось тобі, мов на замовлення, мерехтить на воротах щось барвисте. І на тих воротах, і на он тих... Це «йорданські хрестики» — шедеври народного фітодизайну — цвітуть на Водохрестя¹, коли ніщо не цвіте, та ще й пахнуть...

Хрещатий барвінок, запашний васильок

Знаєте легенду про євшан-зілля? Як юнак, що довго жив на чужині і вже забув про вітчизну, якось вдихнув запах привезеного з батьківщини полину (євшану). І враз наче прокинувся, наче полуда впала з його очей — скочив на коня і чимскоріш помчав додому... І справді, рідні нам з дитинства запахи полину, чебрецю, м’яти часом промовляють до загрубілого серця про рідне сильніше, аніж слова. Коли ж вам вдарить у ніздрі пронизливо-свіжий запах василька, перед очима постане картина Водохрестя. Адже васильок — головне зілля цього дня, багатого квітчанням у Карпатах…

…Ще задовго до Йордану базар «дихає» васильком. Цей аромат домінує над розкішними пахощами сушених грибів, вудженим запахом чорносливу та інших сушениць. А на Йордан з васильком укладають букет-кропильце, оздоблюють ним глечик для свяченої води чи й кидають «для запаху» у саму воду, чіпляють до «йорданських хрестиків», якими прикрашають криниці й ворота, вплітають у великі настільні прикраси — «трійці»…

Дехто плутає васильок та волошку. Тим часом вони зовсім не схожі. Васильок (Ocimum basilicum, він же базилік) — це ефіроносна рослина з багатьма дрібненькими квітками, яку зривають не задля цвіту, а задля запаху. Тож здавна на Водохрестя вплітали васильок у букетики, щоб серед важкої холодної зими вони пахли, наче це літо…

Барвінок — найпопулярніша рослина в традиційному карпатському квітчанні. Він бо завжди «молодий» — не боїться ні сонця, ні стужі. Його можна добути й з-під снігу. Тож ця рослина вважається символом вічного, незнищенного кохання, молодості, щастя. Барвінок вплітається не лише у вінок календарних свят, але незмінно присутній і в похоронних обрядах, і у весільних.

Ой, на ріці, на Йордані

Особливого значення й символізму на Водохрестя набуває освячена вода. В обряді зауважуємо сліди прадавнього язичницького культу води, які, однак, зовсім не заважають сприймати євангельську подію хрещення Ісуса у Йордані.

Свячення води на ріці чи в джерелі в Галичині, Буковині, Закарпатті виглядає дуже яскраво й мальовничо. Властиво, то апогей Богоявлення. А святкування, як і на Святвечір, починається ще напередодні урочистою вечерею, що має назву Щедрий вечір.

Святково зодягнений люд висипає з церкви і вся громада урочисто, з барвистими хоругвами, співаючи, наближається до ріки (рідше до озера, колодязя). Там усе готове заздалегідь: біля хрещато прорубаної ополонки на льодяному постаменті стоїть гарно прибраний крижаний хрест, оздоблений сухоцвітом, свіжим ялиновим гіллям. Подекуди понад хрестом роблять пишну арку з ялинового гілля. Хрест та лід навколо поливають буряковим виваром — це той кольоровий акцент, якого так бракує у білому зимовому пейзажі…

Йорданська трійця

Колись господарі йшли на освячення води з великими свічниками-«трійцями». Сьогодні це музейна рідкість, хоч варта того, щоб її відродили.

Вистачає одного погляду на цей великий настільний свічник, щоб зрозуміти: маємо перед собою витвір уяви найдавніших наших пращурів. Тих, що вірили, буцімто світ має три «поверхи» — підземний, земний (світ людей) і небесний (вишній).

От і цей свічник виразно триповерховий: вгорі («в небі») одна або три свічки, всередині — усі оздоби, а низ — це основа з розтроєної гілки. «Трійця» водночас символізує людину, «головою» якої є свічки, стан прибраний у квіти й коралі, а донизу опускається пишна «спідниця». А можна й уявляти собі, що свічник-«трійця» — це світове дерево…

…Ще один народний атрибут Богоявлення — «йорданський хрестик», оздоба криниці та воріт. Ось «класичний» вигляд цієї прикраси. Дерев’яний хрест є центром композиції; довкола нього — вінок (здебільшого з безсмертників), вгору стримить пучок із василька, колосків та ялинових гілочок; внизу — пучок тоненьких фарбованих стружок. Іноді квіти й зілля навіть прикривають сам хрестик...

За «Йорданом», або ж святом Водохрестя, настає день Івана Предтечі, який «узяв всі свята на плечі», тобто цей день закінчує цикл Різдвяних свят. Однак залишається відлуння святкового дійства. Бо у всіх річках струменить свята вода, бо ще звучать колядки та щедрівки, бо ще духмяніє на всю хату йорданський васильок...

При підготовці матеріалу використана книга Марії ФЕДУЩАК «Прикрашання квітами — квітчання. Погляд на окреме явище культури».

Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

[Різне]

[Горгани]

[г. Грофа]

[Маківка]

[Івано-Франківськ]

[Прикарпаття]

[Івано-Франківськ]

[Тисовець]