|
---|
Котедж "Карпатська тиша"
Відпочинок у Яремче
0977739122 - Любов 0665020962
|
|
Вечер в Карпатах
Головна » Все для туристів
>
На
території Прикарпаття народилися щонайменше дві зірки нинішнього Українського
спорту. Це — брати Вірастюки. Молодшого — Василя — узагалі можна вважати
культовою особою. А от його старший брат Роман зараз «світиться» рідше. Тим не
менше, кращому українському штовхальнику ядра 1990-х — початку 2000-х є що
розповісти журналу «Карпати». І той факт, що Україна має гори, Роман Вірастюк
називає «дарунком долі». Зрештою, для всієї України.
|
Цей маршрут цілком підходить
для одноденного літнього переходу — трохи більше 20 кілометрів
(щоправда, з пристойним перепадом висот) без важкого наплічника зі спорядженням
легко можна здолати за яких вісім годин. Але полонинний хребет Кукул, особливо
при добрій видимості, зачаровує будь-якої пори — неможливо втриматися від
споглядання розлогої панорами цілої Чорногори, величних Говерли й Петроса
просто перед очима, масиву Близниць із фрагментом Свидовця, далеких Буштула та
Берті, груп Добошанки, Сивулі... Ми вийшли на Кукул 13 січня, на свято
традиційної перебирії Маланки, на зустріч геть незрозумілого іноземцям Старого
Нового року…
|
Починати
варто з Чернівців, з музею Володимира Івасюка. По-перше, він — із розряду
справді домашніх. Тут вас зустрінуть як гостей дому, а не відвідувачів музею,
розкажуть багато нового, навіть якщо ви думали, що знаєте про Івасюка все. Адже
в його житті, а надто смерті, залишилося чимало таємниць. Покажуть кабінет
Володимирового батька — письменника Михайла Івасюка — і розкажуть, з якою
пошаною в родині ставилися до цієї кімнатки. «Турбувати батька, коли він
працює, — було суворим табу, — розповідає сестра Володимира, доцент
Чернівецького національного університету Оксана Івасюк.
|
У невеличкій новелі «Щира любов», датованій
вереснем 1914 року, Ольга Кобилянська описує епізод у військовому госпіталі, де
після перших боїв Першої світової перебували поранені вояки двох армій —
австрійської та російської. Разом з російським офіцером оповідачка натрапляє на
австрійського жовніра, котрий у порожній кімнаті став на коліна перед портретом
Франца Йосифа і почав по-українськи промовляти: «Татку любий наш! Що ти кому
злого зробив, що напосілися на нас вороги з усіх боків? Ти нас виховав, ми з
тобою зросли, нам чужих царів не треба. Поратуй тебе і нас, Господи!»
|
Тарасович
Павло Михайлович. Народився у 1970 році в місті Корець Рівненської області.
Закінчив Львівську академію ветеринарної медицини. Працював провідним
спеціалістом у рівненській фірмі лікарів та фармакологів «АРЦТ». З 1998-го до
1999-го року займав громадську посаду голови обласної організації — Ліги
радіоаматорів Рівненщини. Кандидат у майстри спорту з цього виду. У П’ятій
українській науковій антарктичній експедиції був радистом-біологом, проводив
наукові дослідження. Улюблені заняття: біологія, медицина, радіоспорт, сімейний
відпочинок.
|
…Повоювавши
вдосталь артилеристом на фронтах безмежної і безмежно багатої досвідом
Австро-Угорської імперії, пізнавши відомих і просто розумних людей, врешті
потрапивши в російський полон, він повернувся з Сибіру вже в іншу країну, і
здатність до господарства і добробуту привела його до благородної царини —
кухні. Зміна звичаїв, смаків і нові пізнання дали можливість не лише стати
поважним майстром у своїй галузі, а й вдосконалити багато ніби звичних страв,
усе це занотувати, зібрати в окрему книгу-щоденник (на жаль, залишилась не
виданою, оскільки завадила чергова катастрофа — 1939 року).
|
Село Черемошна лежить на межі Прикарпаття та
Буковини. Ріка Чорний Черемош ділить його навпіл. Колись тут проходив кордон
між австро-угорською Галіцією і Румунією. Тепер українсько-румунський кордон
відсунувся на південь. До найближчого райцентру, а це Верховина, — 35
кілометрів. Наше весілля відбувається у присілку Черемошни. Свинський Потік,
позначений на картах як Лучок, лежить посеред гір на відстані п’ятьох
кілометрів від села. Тут мешкає родина молодого. Знайомтесь: Анничка і Михайло
Фучукові одружують сина Володимира, старшого із трьох своїх дітей. Він —
майбутній священик. Батьки цим дуже пишаються.
|
Сьогодні ми з’їжджаємо в низину, в місто, до
автомобільних викидів газу, випарів нагрітого асфальту. Вчора день був зовсім
інакшим. У чотирьох годинах ходи від Попа Івана на полонині Великі Стайки з
середини травня до середини вересня живуть пастухи. Цього літа вони пильнували
чотири десятки корів і зо два десятки коней. А ми в їхній стаї — хатчині, де
вони живуть і варять полонинські сири — провели пів учорашнього дня...
|
Вибраний Богом єврейський народ, з-поміж
якого мав прийти Спаситель, найбільшим, встановленим пророком Мойсеєм, святом
вважали Пасху. Вона знаменувала перехід обраного людського племені з рабства у
вільне життя на дарованій Всевишнім землі. Назва свята дійшла й до нас, однак
наповнилась новим змістом. Ісус Христос через добровільну смерть і воскресіння
звершив перехід для всього людства і кожної людини зокрема з рабства смерті до
вічного життя. Тому Пасха стала святом найбільшої буттєвої радості — відчуття
єдності з усім світом і з Живим Богом.
|
2. Бо потяг Івано-Франківськ — Рахів,
зупиняється у Хриплині, Братківцях, Тисменичанах, Цуцилові, Тарновиці,
Надвірній, Лоєвій, Любіжні, Делятині, Дорі, Яремчому, Микуличині, Татарові,
Ворохті, Лазещині, Воронєнці, минає перевали i опиняється вже в Закарпатті, де
Ясиня, Кваси i Рахів. До цього треба додати ще Бистрицю — станційку перед
виїздом з Франківська, i дві зупинки заради садових i городніх дач недалеко від
міста.
| « 1 2 ... 13 14 15 16 17 ... 30 31 » |
|