Вечер в Карпатах

Так, як пощастило святому Миколаєві, здається, не пощастило жодному іншому святому. Цей чоловік, який народився ще в III столітті, не залишає світ живих і досі. Його пам'ятають. До іконописних зображень Ніколауса — єпископа в малоазійській провінції Римської імперії Лікія (тепер турецька провінція Мугла), до лику Миколая Чудотворця звертаються з молитвами дорослі. А діти люблять його практично як казкового персонажа, котрий, однак, цілком реально приносить їм однієї чарівної зимової ночі дарунки.

їх ще називають нартами чи лещатами. Раніше вони були дерев'яними. Сучасні — це складна конструкція з використанням металів, пластику, карбону, дерева та інших матеріалів. Лижі відрізняються:

У червні в Карпатах падали затяжні дощі. Відтак, прокладаючи маршрут та облаштовуючи цьогорічний табір, приймаюча сторона працювала в екстремальних (звичних для себе) умовах. Місцем таборування було визначено перевал Околи тридцять кілометрів західніше селища Ясіня, на межі Рахівського та Міжгірського районів Закарпаття (1170 метрів над рівнем моря, 48°19’47” північної широти, 24°09’17” східної довготи).

То яке ж взуття для мандрівки найкраще? Таким, власне, має бути перше питання. Якщо надворі літо і похід у вашому дозвіллі — рідкісна подія, можна відбутися простими кросівками, китайськими кедами або старими зимовими черевиками-тракторами. За умови нескладного рельєфу годиться й такий варіант. Але якщо подорож загрожує затягнутися, нитка маршруту здебільшого умовна і акція загалом відгонить авантюризмом, без спеціалізованого взуття не обійтися. Понад сторічний досвід шевства і досконалість сучасних технологій виправдають ваші витрати.

Стрімкий ріст популярності гірськолижного спорту дещо затінив інший вид нартярства — походи на лижах. Але для малосніжної та доволі теплої зими чи весни лижний перехід — це добрий спосіб поєднати мандрівку з катанням. Плануючи цю виправу, ми обрали маршрут, який за складністю не належить до кваліфікації спортивного туризму — по карті всього лише трохи більше 15 кілометрів від контрольно-пропускного пункту Карпатського національного природного парку в урочищі Завоєля біля Ворохти через гору Кострича (1586 метрів) до перевалу в селі Кривопілля (970 метрів) Верховинського району на Івано-Франківщині.

Перша неділя лютого стала святом для чотирьох десятків юних львівських гірськолижників. І не лише тому, що зима нарешті пригадала собі свої обов’язки і щедрою пригорщею сипонула снігом. Білий килим засніжених схилів парку «Шевченківський Гай» у Львові для них — це, насамперед, змога з насолодою викреслювати лижами химерні зигзаги, навіть не виїжджаючи з міста. А при нагоді — ще й позмагатися поміж собою у швидкості та вправності долання слаломної траси в рамках відкритої дитячої першості Карпатського Лещетарського Клубу (КЛК).

На більшості карпатських гірськолижних курортів сезон закінчується в середині березня (ну, хіба би за кліматичними умовами Великдень помінявся з Різдвом і раптом встановилася температура нижче нуля та насипало товщі снігу). Цей рік став унікальним — якщо зазвичай тисячі лижників-любителів та спортсмени розкошують на трасах десь від 20 грудня до 20 березня (а бувало й з середини листопада по першу декаду квітня), то тепер сприятливим видався лише лютий...