Через Костричу на лижах

Стрімкий ріст популярності гірськолижного спорту дещо затінив інший вид нартярства — походи на лижах. Але для малосніжної та доволі теплої зими чи весни лижний перехід — це добрий спосіб поєднати мандрівку з катанням. Плануючи цю виправу, ми обрали маршрут, який за складністю не належить до кваліфікації спортивного туризму — по карті всього лише трохи більше 15 кілометрів від контрольно-пропускного пункту Карпатського національного природного парку в урочищі Завоєля біля Ворохти через гору Кострича (1586 метрів) до перевалу в селі Кривопілля (970 метрів) Верховинського району на Івано-Франківщині.

Найважливіша умова

На відміну від катання утрамбованими трасами з витягами та цілою інфраструктурою, лижний похід горами вимагає ретельної підготовки...

...Відтак, під час підготовки до зимового походу, необхідно якомога детальніше вивчити маршрут, розрахувати час, ознайомитись з прогнозом погоди. До слова, на популярних і авторитетних сайтах означені головні курорти Карпат, тому нескладно більш-менш точно вибрати дату, коли метеоумови будуть максимально сприятливими.

Навіть для одноденного зимового походу, крім стандартного набору спорядження, треба запастися «ліхтариками»-бахілами, змінним одягом, принаймні теплою білизною, відповідною аптечкою, в якій мусять бути засоби для невідкладної допомоги на випадок травм чи переохолодження. Дуже пригодиться добротний термос з гарячим чаєм. На засобах навігації та зв’язку варто наголосити особливо: без доброї мапи та компаса в гори нічого й вирушати. В Карпатах найкраще покриття має «Київстар», але дуже корисно, коли в групі є абоненти різних операторів, а головне — щоб ці телефони були діючі, і в них були внесені номери щонайменше найближчого аварійно-рятувального пункту. Треба завжди бути готовим до того, що можна вибитися з наміченого графіка, збитися з маршруту та шукати дорогу чи місце для ночівлі в темряві.

...Проте найважливіша умова зимового, лижного чи пішого походу — реєстрація в рятувальній службі з відповідно оформленим маршрутним листом. Рятувальники не лише проінструктують вас, але й підкажуть, як краще пройти до кінцевого пункту. Чітка інформація про групу та зв’язок з АРП дозволить вам безпечніше почуватися в горах.

Свою мандрівку журналісти «Карпат» провели за безпосередньої допомоги Ворохтянського АРП — нашим провідником та керівником групи був рятувальник Олексій Сіреджук.

Спочатку несеш лижі, потім — вони тебе

Від центру Ворохти автомашиною ми вирушили в бік Заросляка, через КПП національного парку до так званого десятого кілометра — місця впадіння в річку Прут її правої притоки, потоку Озірний. Орієнтир дуже точний: за два кілометри після КПП, зліва від дороги, є дерев’яний міст через Прут. Дорога, що веде ліворуч вгору, добре вкатана. Нею цієї зими возили ліс. Потоком Озірний на проміжку восьми кілометрів майже до самого витоку з-під гори Кострич (1544 метри) проходить межа Карпатського національного природного парку. Можна підніматися й туди, усі вісім кілометрів пішки з лижами навпереваги, а далі ліворуч стрімко вгору. Та ми обрали дещо коротший шлях — через полонину Веснярка до гори Кострича, головної вершини однойменного хребта.

Отже, рухаємося дорогою вздовж Озірного приблизно два кілометри, проходимо повз перший місток через потік, а на другому повертаємо вліво. Короткий перепочинок, а далі не надто виснажливий підйом тракторною дорогою в північно-східному напрямку. Долаємо ще якийсь кілометр, і ноги починають по коліна грузнути в сніг. Час ставати на лижі. Олексій припасовує камуси до своїх «росіньйолів» і легко долає підйоми. Двом іншим учасникам на вітчизняних «бескидах» та популярних донедавна універсальних «вйолках» зі скі-турівським кріпленням доводиться сутужніше. На найменшому схилі лижі «стріляють» назад, підніматися треба або «ялинкою», або «драбинкою», а це вимагає значних фізичних затрат, швидкість невисока. Спробували зняти лижі — ще важче, снігу в лісі насипало вище метра.

...Біля колиби на Веснярці ми влаштували обід, оглянули кріплення. Вище колиби стежка на Костричу повертає праворуч, на схід, та знову веде лісом менше кілометра. Ще один підйом — і виходимо на хребет. Вершина Костричі — праворуч, за кількасот метрів, а перед нею на полонині стоїть давній хрест, поруч — лавка. Південно-західні вітри майже оголили хребет, натомість над стрімким північним схилом утворились лавинонебезпечні нагромадження. Подекуди сніг уже обвалився, в інших місцях — загрозливі тріщини.

Тільки за наявності провідника

Від гори Кострича до села Кривопілля ведуть щонайменше дві стежки, які починаються ліворуч та праворуч вершини. Олексій Сіреджук, уродженець Кривопілля, змалку ходив разом з батьком-лісником цими стежками. Але, оглянувши лавинонебезпечні наноси, припустив, що при такій товщі снігу одразу натрапити на стежку не вдасться. До того ж по телефону нам повідомили, що вранці з Кривопілля на Костричу піднімалася група туристів, але з півдороги повернулась, бо сніг там виявився надто глибоким. Було вже не так далеко до сутінків, і ми прийняли рішення спуститися в найзручнішому місці, а далі рухатися лісом «напролом» в північно-східному напрямку до тракторної дороги, що йде паралельно хребту та виходить на окраїну села. Явна авантюра! Відтак, нікому не радимо робити подібне, не знаючи досконало місцевості...

Уже в сутінках ми вийшли на тракторну дорогу, з ліхтариками натрапили на сліди групи, що так і не дісталася Костричі. А перед восьмою вечора побачили вогні з найближчих хат. Звідси до перевалу в урочищі Буковель веде чітка дорога, приблизно чотири кілометри — година ходу (частково на лижах, частково пішки)...

Вийшло так, що на цих 15 з лишком кілометрів ми потратили майже півдоби...

[Красія]

[Панорами Карпат]

[Івано-Франківськ]

[Тисовець]

[Горгани]

[Різне]

[Івано-Франківськ]

[г. Грофа]