Вечер в Карпатах

У розпалі весни, 28 квітня, стартує всеукраїнський змаг з пішого мандрівництва «Стежками героїв 2007». Вже достатньо досвідчені організатори (акція проводитиметься увосьме) обіцяють учасникам видовищний маршрут та захоплюючі пригоди — особливо тим, хто таки потрафить фінішувати вчасно.

«Бабуся зібрала клумаки і рушила в дорогу. Ніхто не залишається вдома!» На такий заклик під Говерлою зібралися майже дві сотні хлопців і дівчат, дядечок і тітоньок з лижами і сноубордами. У другі вихідні березня на спортивній базі Заросляк (Івано-Франківщина) відбулися перші всеукраїнські змагання з фрірайду серед любителів.

В дитинстві я часто бувала в Скалі*: мама мала кількох друзів серед військових 486-го гвардійського ордена Богдана Хмельницького ракетного полку, що квартирував у містечку. Ці поїздки я любила: замок, розвалини неоготичного костелу (тоді я, щоправда, ще не знала слова «неоготичний»). Завжди дивувалася: чому райцентр в малоцікавому Борщеві, коли от вона поруч — красуня Скала. Є на що подивитися, є куди піти, книгарні тут нічогенькі, ресторан в старому млині стильний, Збруч мальовничий, і на додачу — романтичні руїни замку.

Колись в містечку Білий Камінь (на території нинішньої Львівської області) жили майстри чорної кераміки. Щодня з гончарських печей курився чорний-чорний дим — і, мабуть, Білий Камінь потрохи ставав не надто й білим... В усякому разі місцева пані Тереза, власниця містечка, «депортувала» гончарів у ліс. Самим їм і доручила розвідати, де у навколишніх лісах є найкраще для поселення місце, і там дозволила оселитися «на пільгових умовах». Так понад три століття тому на Львівщині виникло гончарське село.

Кавалькада автомобілів мчить Києвом. Сто десять на спідометрі, і ніяких зупинок на світлофорах. Зустрічні машини пригальмовують, попутні — притискаються до узбіччя. Даішники на перехрестях салютують жезлами. Ми летимо на Хрещатик. Через лічені хвилини на головній вулиці столиці стартує ралі журналістів.