Вечер в Карпатах

Кожен порядний замок повинен мати джентльменський набір з військових звитяжних хронік, підземних ходів та потойбічних гостей, які ніяк не хочуть полишити старі стіни. Якщо з першим у Старої Фортеці все гаразд, про друге ходить безліч легенд, то привидів середньовічним мурам гостро не вистачає. Занадто реальною та кривавою була доля головної подільської твердині, щоб вистачило часу ще й на романтичні казки. Коли тут прислухатись, чи, бува, не гримлять кайданами моторошні духи, якщо раз у раз чужоземні зайди підходять під стіни фортеці? І місто трималося.

Без нього важко уявити собі побут гуцульської сім'ї. Він може бути розкішним покривалом на ліжко, килимом на стіну чи підлогу, а одягнутий в підодіяльник стає легкою та теплою ковдрою. Мало хто з туристів зможе втриматися, щоб не купити це м'яке диво для себе або у подарунок друзям. Адже він не тільки красивий, але й покращує мікроклімат у міських квартирах і навіть підтримує температуру в помешканні. Це — про ліжник. Великий пухнастий карпатський ліжник.

Євреї — найстаріша національна та релігійна меншина на Прикарпатті. У середньовіччі єврейство було однією з найважливіших ланок передачі східних культурних елементів на Захід. У XVI-XVII сторіччі майже половина всіх європейських євреїв проживала на українських землях Речі Посполитої (Правобережжя та Галичина). За литовсько-руським правом вони мали власну адміністративну та судову організацію, були організовані в окремі громади – «кагали», займалися торгівлею, фінансовими операціями, орендою магнатських маєтків та промислових закладів.

15 сiчня пiд час зимових спортивних зборiв шестеро членiв збiрної України з греблi на байдарках i каное о десятiй ранку стали на лижi та вирушили з бази вгору на тренування. Фахiвцi стверджують, що розрiджене чисте гiрське повiтря якнайкраще впливає на органи дихання спортсмена, тому й не дивно, що байдарочники також тренуються в Карпатах. Пiсля тренування спортсмени вирiшили повернутися на базу, зробивши невеликий гак. Але раптово накотилися хмари, i вони заблукали. Коли на базi зрозумiли, що щось трапилось, викликали рятувальникiв. Пошуки тривали до десятої вечора. В суцiльнiй темрявi спортсмени вiдшукували власнi слiди за допомогою єдиного джерела свiтла — монiтора мобiльного телефона (стiльникового покриття у тому мiсцi не було).

За легендою, виноробству закарпатців навчив Вакх. Веселий грецький бог дуже любив запальні вечірки та ніколи не відзначався чемністю. За постійні витівки Зевс вирішив відправити неслухняного п'яницю у місця, де люди не знали виноградарства. Так Вакх опинився у Закарпатті, проте й тут не полишив улюбленого заняття. Прихопивши з Олімпу лозу, він заходився навчати місцевих жителів. Учні виявили неабиякі здібності...

Високі ворота, дерево потемніло від часу й дощів. Хвіртка відчиняється поволі, натруджено скрипить. Кілька кроків у подвір'я — і опиняєшся поза часом. Галасливе і швидкісне сьогодення залишається за дерев'яним муром. Він — це межа. Всередині триває шістнадцяте століття. На пагорбі, до якого від воріт веде заросла пахучим зіллям доріжка, — старезна церковця. Обабіч неї тихо спить кладовище: з високої трави і заростів квітів піднімаються вкриті мохом надгробки, залізні хрести, пофарбовані у блакитне. Давні могили вже зовсім втратили вигляд поховань, перетворившись на зелені пагорби. Сонячно цвіте пижмо. З-під дашка каплиці вилітають ластівки. Тут спочиває історія.

Туризм — дуже серйозна й прибуткова справа, одна з важливих галузей економіки будь-якої країни. Як він розвивається у нашій державі? В чому полягає системний підхід до туризму? Вважаємо, що читачам нашого журналу буде цікаво почути думку людини, яка має безпосередній вплив на розвиток туристичного бізнесу в Карпатському регіоні.

Але одного (до речі, дуже рідкісного) вміння посміятися самому і розсмішити відвідувачів не вистачить. Шість років майже постійних ремонтів пережила колишня аварійна будівля на околиці Ужгорода (вул. Гагаріна, 98), поки перетворилася на популярний етнокультурний ресторанний комплекс. Саме в «Деці у нотаря» цього літа Павло Чучка організував фестиваль сміху «Карпатський словоблуд», куди з'їхалися багато українських і закордонних гумористів. Наразі корчма-музей стала одним з відомих туристичних об'єктів Закарпаття, який рідко обминають гості Ужгорода. Чим взяли клієнта в «Деці»? Пішли подивимось.

Стартувавши із села Максимець, ми сподівалися пройти весь хребет Сивуля (гори Мала Сивуля (1818), Велика Сивуля (1836), Лопушна (1695), Боревка (1596)); піднятися на Ігровець (1804), через гору Висока (1804) зійти в напрямку села Осмолода, обігнувши його з півдня, піднятися на гору Кінь-Грофецький (1553), далі вийти на Грофу (1748), звідти — на Попадю (1741); кордоном Івано-Франківської та Закарпатської областей дійти до підніжжя гори Вишківський Горган (1443). У цьому місці планувалася денна стоянка — на півдні від неї приблизно за півтори години ходу — озеро Синевір. Закінчити похід ми мали на Вишківському (Торунському) перевалі (931), через який пролягає шосе. Протяжність маршруту понад 300 км.