Ліжник
Без
нього важко уявити собі побут гуцульської сім'ї. Він може бути розкішним
покривалом на ліжко, килимом на стіну чи підлогу, а одягнутий в підодіяльник
стає легкою та теплою ковдрою. Мало хто з туристів зможе втриматися, щоб не
купити це м'яке диво для себе або у подарунок друзям. Адже він не тільки
красивий, але й покращує мікроклімат у міських квартирах і навіть підтримує
температуру в помешканні. Це — про ліжник. Великий пухнастий карпатський
ліжник.
До кінця ХІХ століття ліжники
були зовсім не такими, як сучасні. °х робили з нефарбованої вовни, і мали вони
до 5 метрів завдовжки. Такі вироби називалися джергами і використовувалися як
простирадло і ковдра водночас,, а маленькі, присідлачі, клали замість сідла на
коня.
На Закарпатті існує повір'я, що ліжник
привертає до хати добро, тому на весіллях, крім вишитих рушників, молодим й
досі стелять під ноги ліжник.
У 1869 році польський етнограф Вінцент Поль,
описуючи побут гуцулів, казав: «Про багатство гуцула свідчить кількість
ліжників, порозвішуваних на жердці біля ліжка».
Ще на початку століття, у 1930 році, на
виставці-ярмарку у Познані (Польща) ліжники зробили справжній фурор. На них
моментально виник шалений попит. Але з часом природну і екологічно чисту річ
витіснили різноманітні покривала на хімічній основі.
Наразі
ці пухнасті дива виробляють майже у всіх гуцульських селах, але найбільше — у
Снідавці, Шешорах, Пістині. А визнана столиця ліжникарства — Яворів (12 км від Косова та 115 км від
Івано-Франківська). У цьому селі ліжники тчуть чи не в кожній хаті і дорослі, і
навіть діти. Біля кожної садиби — мала виставка ліжників. Одні вже готові на
продаж, другі — щойно виткані, треті — сушаться.
При
виготовленні ліжників використовується вовна з овець, які випасаються на
карпатських полонинах, та натуральні природні барвники. Аби отримати готовий
ліжник, треба чимало потрудитися. Спочатку миють і сушать обстрижену вовну,
чешуть спеціальним гребенем, від чого утворюється пухнастий клубок, схожий на
хмарку. До речі, ковдри та подушки, наповнені чесаною вовною, сприяють здоровому
сну, адже вона має властивість вбирати у себе та віддавати у навколишнє
середовище до 30% вологи, не створюючи при цьому відчуття вогкості в постелі.
Чесана вовна легко скручується в нитки
(ровниці), з яких потім, переважно на саморобних ткацьких верстатах, виробляють
ліжники. Існує кілька традиційних узорів, за якими можна пізнати, в якому селі
виготовлявся цей ліжник. Так у Яворові тчуть кривий, паркетний, російський з
очками, веселковий, сливовий ліжники.
Нововитканий
виріб кидають у спеціальний пристрій — валило, величезну дерев'яну діжу,
звужену донизу, в яку з величезною силою падає потік води, підведений жолобом.
(В історичних документах за 1515 рік згадується валило, яке працювало на
Делятинщині. Отож, це дуже давній пристрій). Потік води вривається і стрімко
піднімається вгору, утворюючи вир, у якому протягом кількох годин крутяться
(гуцули кажуть — валєютси) ліжники. Коли стоїш біля валила, то здається, що
опинився біля великого водоспаду. За час перебування у валилі ліжники стають
тугими і пухнастими. Кажуть, що дуже добре, коли ліжник «увалюється» влітку у
теплій воді. Згодом його сушать на жердках, розчісують щіткою, аби розпушити
вовну.
Придбати ліжники можна на ринках
Івано-Франківська, Косова, Коломиї, Яремче, Верховини. А найкраще —
безпосередньо у виробників, в Яворові.
«Ринкова» ціна — від 90 до 100 грн. за ліжник
і 150-160 грн. за комплект (на диван і два крісла). З виробниками можна
сторгуватися й на дешевше.
Щоб вибрати якісний ліжник, треба добре
роздивитися колір. Якщо ліжник має чорні, сірі і білі тони, то він натуральний,
а якщо брунатний і зелений — фарбований. Потім перевіряємо виріб на світло:
якщо рідкий і просвічується, то, значить, недовго був у валилі або й зовсім не
був. Такий довго не прослужить. А ще треба висмикнути з нього ворсинку: якщо
вона коротка. то значить виріб витканий з ниток, прядених з того волокна, що
залишилося на щітці після розчісування доброго ліжника. Щоб добро не пропадало,
роблять ліжники із другосортної сировини. Слід ретельно обдивитися й основу,
яка повинна бути тільки вовняною.
Кажуть,
що у справжнього ліжника особлива енергетика, яка передає силу гір і тепло рук
майстрині, а чергування природних кольорів позитивно впливає на зір. Крім того,
це карпатське покривало відоме своїми цілющими властивостями в лікуванні
радикуліту та простудних захворювань. Щоб позбутися останніх, рекомендують
натертися горілкою і роздягненим закутатися у ліжник. Сила «живої» овечої вовни
зробить свою справу — хворобу як рукою зніме.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
