Вечер в Карпатах

Її гірська границя розпадається на дві ділянки: Судети — на південному заході й Карпати — на півдні. Між ними знаходиться прохід Моравські Ворота, що з давніх часів використовувався для торговельних зв’язків Північної та Південної Європи. Судети тягнуться вздовж кордонів Польщі й Чехії — це ряд невисоких гір (до 1520 м). На сході від Моравських Воріт встають Карпати. Вони в цілому вище Судет; у районі Високих Татрів їх максимальна висота сягає 2499 м. Тільки Високі Татри в Польщі мають гострі гірські піки, глибокі ущелини і льодовикові форми рельєфу. Більш низькі відроги Карпат, називані Бескидами, мають округлі форми й у значній частині вкриті лісами.

Вузенька брукована вуличка Вірменська. Дуже вже по-львівськи шармова, тісна, ніби відрізок лабіринту, що прямує невідомо куди, а радше в глухий кут. Заскочений зненацька не львів'янин розпачливо знизуватиме плечима, аж доки перед собою не прочитає вивіску мистецького об'єднання «Дзиґа». Потім просто перед носом побачить усміхнену рибу (перший у світі пам'ятник усмішці), безліч інсталяцій (рибки, авто, барельєфи) — як це можна було не помітити одразу? І тільки потім — по відвідинах галереї та її старовинної кав'ярні «Під клепсидрою», по відвідинах цього «задзеркалля», де сконцентрований справжній мистецький Львів, який щойно тут починається, народжується і перероджується — тільки потім не львів'янин зрозуміє, що то був у жоднону разі не глухий кут сліпої вулиці...

Осіння пора традиційно вважається в Карпатах часом свят. Насамперед тому, що з верхів повертаються з отарами чоловіки — батьки, сини. Вів-чарський сезон добігає кінця, залишаючи позаду дні найтяжчої праці й самотності. Радість зустрічі виливається в гучні святкування. Господарі демонструють, не без того, аби похизуватись, свої набутки і — неодмінно! — майстерність. Уміння якнайшвидше постригти вівцю, здоїти її та зробити добру бринзу прирівнюється до володіння найбільшими статками, найбагатшими маєтками. Слава про таких вівчарів летить горами...

Найпопулярніший пішохідний маршрут українських Карпат проходить Чорногірським хребтом. І якщо його описувати, то префікс «най» доведеться використовувати чи не через слово. Навіть у фактажі, не кажучи про емоційне забарвлення. Чорногора — це найвищі в Україні вершини, найвисокогірніші озера, споруди... Це миттєва зміна погоди: від палючого сонця до мокрого снігу. А ще — майже 40 кілометрів гірських стежок, розлогі полонини, стрімкі кручі та пишні краєвиди. І якщо влітку у туриста є шанс обпалити на сонці навіть невеличкі клаптики незахищеної одягом шкіри, а взимку просто замерзнути, то чорногірське «бабине літо» може стати для мандрівників справжнім відкриттям.

Дорогою до Кракова — польської туристичної Мекки — український мандрівник може заїхати в містечко Криниця Малопольського воєводства. Це не лише відомий бальнеологічний та гірськолижний курорт. Про Криницю знають в усьому світі завдяки геніальному художнику-примітивісту Никифору, чий музей вартує відвідати кожному гостеві містечка. Адже життя митця, про яке розповідають тутешні експонати, не менш дивовижне, ніж його картини.

Минулого року на всеукраїнському конкурсі програм розвитку місцевого самоврядування переміг прикарпатський проект. Представляла його Івано-Франківська обласна рада у партнерстві з Асоціацією економічного розвитку Івано-Франківщини і Радою з туризму Карпатського регіону. Тема цієї роботи звучить доволі обнадійливо — «Створення комплексної системи розвитку туристичної індустрії Івано-Франківщини». Але які конкретні проблеми туризму на Прикарпатті допоможе вирішити програма? На питання кореспондента журналу відповідає голова Івано-Франківської обласної ради та Наглядової ради проекту Ігор Олійник.

Сотні й тисячі туристів щороку відвідують один з найстаріших в Європі Личаківський цвинтар. І сила, яка перемагає страх смерті, нехай давньої та чужої, яка спонукає зачудовано блукати алеями кладовища, розглядаючи надгробки — Краса.

...Хоча салат — це лише назва певної ярини, городньої рослини, але таким чином ми можемо називати дуже багато страв на пограниччі (як сказав би мистецтвознавець) жанрів і стилів.

За критерієм «непопсовості» творча група журналу «Карпати» (разом зі спелеологами) обрала для мандрівки невеличкі, але по-своєму цікаві печери над Дністром з івано-франківського боку. До підземного екстріму погода додала своє — березень цього року напевно надовго запам’ятається багатьом карпатським туристам, і не тільки їм. Але ж яка негода може завадити цікаво провести вихідні?