...Хоча
салат — це лише назва певної ярини, городньої рослини, але таким чином ми
можемо називати дуже багато страв на пограниччі (як сказав би мистецтвознавець)
жанрів і стилів.
Як от:
Вимочену вісім-дев’ять годин двоколірну
квасолю відварюємо без солі. Охолоджуємо. Варені яйця краємо кружальцями. А
тепер трохи вслухайтесь: все це полити олією від смаження риби (з паніровкою).
Уявляєте?! Отже десь поряд до цього додається риба! І все це можна посилити
товченим часником, зеленим горошком, лимоном і зелениною.
Або:
Відварену чечевицю покриваємо обсмаженою
зеленою цибулькою і, що особливо важливо, петрушкою або пастернаком та базиліком.
Колись на Галичині чечевицю широко використовували. Тепер це майже екзотика.
Натомість можна замінити її дрібненькою квасолькою. Можна додати, як до лечо,
покраяний помідор. Справжні експериментатори замість помідорів додають
обсмажені кабачки (або цукіні). А у віденських і празьких ресторанах цю роль
виконують підсмажені авокадо.
А ось чим не салат?
300 грамів порізаних маринованих грибів,
півсклянки вареного рису. Посолити, поперчити. Дати трохи майонезу. Страву
можна безкінечно обкладати всілякою яриною.
Існує
ще один стиль салатів, дуже знайомий багатьом не лише в Галичині.
Змащуємо дно тарілки майонезом. Потім викладаємо...
накраяними окремо звареними фрикадельками. Це може бути також будь-який
різновид приготованих на м’ясному фарші порізаних котлеток. Відтак додаємо
склянку тертої на соломку вареної моркви, потім тертий варений бурячок. Солимо
і змащуємо томатною пастою (або готовим кетчупом) і знову майонез та
зеленина...
Весна — це насамперед щось новеньке,
легеньке і зелене. Дочекаємось підбілу і кропиви, а там — і лобода, і шпинат...
Молоденьку кропиву, яка лише пробилась крізь
торішнє листя, збираємо так, як збирають пелюстки троянд чи найдорожчий чай. Це
заняття дуже зворушливе і варто, щоби не зіпсувати весняного настрою, одягнути
гумові рукавички. Обдаємо принесену додому кропиву окропом і витискуємо воду з
ніжно-зеленої маси. Січемо дрібно. Це є основа будь-якої наступної композиції.
Класично — варене яйце і дрібненька зелена цибуля. Трохи солі. Дехто додає
горіхи.
Можливий варіант: змішати з манкою і,
додавши жовтків, висмажити, як котлети (фрикадельки чи відбивні). Потім,
покришивши це, можна заправити сметаною чи майонезом. Але дуже трішки, щоб не
зіпсути ніжного смаку. Цю основу можна використати як одну з верств «шуби», яка
від цього дістане цікавий темний колорит. Замість манки можливі терті сухарі.
Приблизно така ж технологія з молоденьким
шпинатом чи щавлем.
Найперші зелені пагони підбілу вживаються в
салат лише свіжі, добре промиті, дрібно порізані. За смаком можна додавати
трішки оцту. Бажано, виноградного, чи хоча б яблучного. Словом, будь яка
зеленина прикрасить страву і принесе сподівання на скору весну.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
