Церква Святого
Духа
Високі
ворота, дерево потемніло від часу й дощів. Хвіртка відчиняється поволі,
натруджено скрипить. Кілька кроків у подвір'я — і опиняєшся поза часом. Галасливе
і швидкісне сьогодення залишається за дерев'яним муром. Він — це межа.
Всередині триває шістнадцяте століття. На пагорбі, до якого від воріт веде
заросла пахучим зіллям доріжка, — старезна церковця. Обабіч неї тихо спить
кладовище: з високої трави і заростів квітів піднімаються вкриті мохом
надгробки, залізні хрести, пофарбовані у блакитне. Давні могили вже зовсім
втратили вигляд поховань, перетворившись на зелені пагорби. Сонячно цвіте
пижмо. З-під дашка каплиці вилітають ластівки. Тут спочиває історія.
У літо-пи-сах Опілля не зазначе-но, коли
саме була зведена Церква Святого Духа в Рогатині (Івано-Франківщина). Однак на
північній стіні храму є напис: 1598. Дослідники вважають, що його зробили
будівничі. Сьогодні храм та його іконостас є однією з найвизначніших пам'яток
давньоукраїнської дерев'яної архітектури та монументально-декоративного
мистецтва.
Церкву відносять до десяти найцінніших
дерев'яних сакральних споруд України. Храм збережено в такому вигляді, яким він
був більш, ніж чотириста років тому. Відтворено п'ятиярусний вівтар,
споруджений у 1650 році на замовлення і коштом рогатинського Братства —
місцевого просвітницького об'єднання. Перший в Галичині ренесансно-бароковий
іконостас був мальований олійними фарбами. Припускають, що його виконали
майстри Львівської школи. В експозиції іконопису, скульптури і різьби, яка діє
в церкві Святого Духа з 1983 року, представлені автентичні образи вівтаря, а також
інший сакральний живопис. Полотна презентують церковне малярство Галичини 16-19
століть.
Найдавніший
образ «Іван Хреститель Житній» (початок 16 ст., візантійський стиль) унікальний
тим, що на одній картині відображено все життя Предтечі. Полотно розбито на
частини, кожна з яких відтворює якийсь біблійний епізод земного шляху
Хрестителя. Збереглися іще шість ікон найдавнішого іконостасу. Серед них дві,
на які обов'язково звернуть увагу гостей. На лівих, так званих дяківських,
дверях Царських врат зображено Архангела Михаїла. Автор відступив від церковної
традиції зображати грізного захисника у важких обладунках. Натомість він
намалював Архангела життєлюбним молодим чоловіком, який, здається, настільки
впевнений у своїй силі й свободі, що мимоволі проймаєшся відчуттям його
непереможності. На протилежних дверях доволі рідкісна картина — Авраама з
переможного походу зустрічає Цар Сарімський. «Якщо тлумачити ці зображення у
світському, філософському контексті, — каже хранитель храму Михайло Сімка, — то
маємо в особі Архангела втілення нашої міці, Авраама ж — мудрості. Художники,
які створювали ікони для вівтаря церкви Святого Духа, без сумніву, поєднували
релігію з історією та сучасністю України.»
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
