ВІН ПРИЙШОВ
Духовний Богатир народжений над Дніпром. У колисці Індоєвропейських народів. Він із Сонячного Храму Предків йшов до свого Народу тисячі літ. Йшов по шляхах легендарних Оріян (Гіттітів - Антів - Русичів).Перевтілювався з покоління в покоління. Збагачувався світлодайною інтуїцією. Законами Космосу вдосконалював життєву путь. У Його "Я" проявлена вдача Предків, їхня Духовна Сила, Свята Віра, Гідність, вроджене Благородство. Оригінальний талант Душі і Розуму.
Він є більше, ніж Він. У Ньому закодоване Минуле, проявлене Сучасне. У Ньому затаєне Майбутнє синів і дочок священного Дніпра, їхні болі й радощі, самобутній Геній світлого Духа. Він є та Людина, яка в кожному Народові цінується, як Світоч Роду.
"Гість з Храму Предків" написаний більше, ніж 35 років тому. Це був час, коли в Україні відбувалося тотальне омосковщення українців, очолене політруками і попами. І автор "Гостя з Храму Предків", хоч і перебував за океаном, страждав стражданням гнобленого народу. І висловлював свої почування безстрашно, священнодійно. Відчутна суворість, безпосередність, добротливість.
Коли я запитала: "Ви поет?", Він відповів: "Гість з Храму Предків" говорить до всіх і до нікого. Говорить спонтанно. Не шукайте в Ньому поета, прозаїка. Пізнайте у Ньому себе, своїх людей, своє минуле, щоб ви могли збагатитись вірою в себе, і успішно йти в Майбутнє.
Обставини життя були такі, що майже десять літ їздив автом по автострадах Канади, Америки. Дороги рівні, широкі, їдучи неозорими пшеничними полями Канади, які зливалися з небозводом, мені здавалося, що я в Україні. І душа моя линула в рідну небесну блакить, і я в Царстві Духа Предків зустрічався з Трипільцями. Складав чолом царю Кию. Вітався з Святославом і його воїнами. Предки в моїй уяві стояли живі, красиві. І я між ними, як рідний з рідними.
І дивне осявання приходило до мене. Окрилювало моє серце, і я, їдучи автом, пристрасно співав. Одну строфу декілька разів проспівавши, зупиняв авто при дорозі, записував і їхав далі. Дорога (Вінніпег-Міннеаполіс-Клівленд-Нью-Йорк) довга. Строфи родилися за строфами. Стільки строф, скільки й було автових зупинок. І так появилася пісня "Гість з Храму Предків".
Він посланник Дажбога (тобто Світла, Милосердя, Любові, Волі, незнищимої Енергії несвідомого і свідомого Буття). Він в Дажбогові і Дажбог у Ньому.
Він вірує: Дажбог Святий Дух України-Руси Один так, як Одна на світі Україна, як Одне серце в людини, як Одне сонце в небесах. Крім Дажбога немає бога. Натхненний монотеїстичною святою рідною Вірою, Він, Гість з Храму Предків, звістив своїм людям нове бого-розуміння у книгах "МАГА ВІРА", "Переоцінка Духовної Вартости", "Святе Вчення".
О, яка це правдива Божественна Віра!
Професор О. Білецький (Денбурі університет, США) пише: "Силенкова Віра в Дажбога нова Віра. Силенко нікого не повторює і залишиться ніким неповторений".
"Могутню пісню співає поет Лев Силенко. Поет, що муза натхнула Його душу довершеною піснею. Його талант великий. Його форма поетичних творів оригінальне легка. Мова чиста, жива, некована. Лев Силенко почав писати майже з дитячих років" (д-р С. С. Cace, "Новий Шлях", 1969 рік, Вінніпег).
У часописі "Канадійський фармер" (15 серпня, 1970) читаємо:
"Про літературну працю Лева Силенка (Орлигори) писали проф. В. Державин, проф. В. Ващенко, проф. Яр. Рудницький та інші. Наприклад, в 1962 році в "Канад. фармері" пишеться: "Лев Силенко - вроджений поет із Божої ласки. В тематичному діяпазоні ніщо не сходить із поля його творчої великої уяви: немов на фільмовій стрічці пересуваються перед читачем образи-реакції тонкої поетової душі на нашу багатогранну дійсність.
Патріотична лірика Лева Т. Силенка переплітається із особистою, і це говорить про високу національну мораль поета. Його нові і свіжі думки схрещуються із оновленням (відродженням) старих українських істин, і все у витриманій (у народному стилі) поетичній формі.
Чиста і гарна мова, сміливі звороти і порівняння: все це разом узяте ставить Силенка в передову лаву сучасних творців українського поетичного слова і запевняє йому власне місце в історії української літератури" (проф. Яр. Рудницький, Манітобський університет).
"Гість з Храму Предків" ("Мага Врата") - такого голосу, голосу відваги, бадьорости й оптимістичного погляду в майбутнє вже давно не чула (якщо взагалі чула!) наша еміграція і наші українські читачі взагалі" (д-р Юлій Мовчан).
Коли я читала твір "Гість з Храму Предків", моя душа освітлювалася новими почуваннями. На очах появилася щаслива сльоза: я раділа, що наша Земля народила таку Людину. Вірю, що читач розділить мої почування, читаючи цей величаво врочистий твір.
Проф. Світослава Лисенко Січень, 1996 рік
Гість з Храму Предків
Поема "Гість з Храму Предків" написана більше ніж 45 років тому Духовним Учителем і Пророком Рідної Української Національної Віри. Це був час, коли в Україні відбувалося тотальне омосковщення, очолене політруками і попами. Духовний Учитель і Пророк Лев Силенко, хоч і перебував за океаном, страждав стражданнями гнобленого народу і висловлював свої почування безстрашно, священнодійно. Перше видання вийшло в світ у 10969 (1969) році під назвою "Мага Врата”.Розраховане на широке коло читачів. Розповсюджується за пожертви.
