| Вівторок 24-04-23 18:06 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ Проповідників чесних, не кволих, З побратимським вогнем у серцях. 606. Прийде рідний духовний Учитель, Буде вчити про рідні діла. Українського Духу носитель Не продасть чужинцеві чола! 607. МІЙ Народе, із мудрого древа Своєрідні творіння плекай! Українського гордого лева До смиренних молитв не привчай! 608. Після довгих страждань серця - мислі, Що розквітнула днем мого "Я", - Осудив рабські душі розкислі І хиткі, як торішня стерня. 609. Я люблю мій Народ, як дитину Любить мати, що пестить і б'є. За любов я страждаю і гину, Люде мій, моє серце, твоє! 610. Я сміюсь з твого горя, а тихо Плачу. Гірко. А сльози - як сіль. Людства я сирота: дивне лихо Впало в серце і множиться біль! 611. Біль, не біль! Я родився будити Сонну Русь - традиційних рабів. Рідним Духом братів поріднити, Рідним Духом святити синів! 612. МІЙ Народе, вставай, пробудися, Правдоносна твоя вільна рать! Духом чину, звитяг збагатися, Хоче Бог Рідну Віру вітать! 613. Бог - це Воля і Мудрість народу, Бог - це Правда святої Руси. Бог - це Дух Українського Роду, Світ Любови, обличчя Краси. 614. Богом посланий я, рідне Плем'я, Не почуєш мене, чорний сум Буде в хаті твоїй, люте врем'я Кине плід твій народам на глум. 615. РАДЖУ я Рідну Віру прийняти В кожній краплі крови, у чуттях Її мудрість святу звеличати, На яву жити з нею і в снах. 616. Жити з нею у примхах дитини, В ніжних ласках дівчини, в тюрмі, В материнських солоних сльозинах, На фронтах, на колючій стерні. 617. Жити з нею на смертній постелі, В болях серця, в самітній журбі, У святині праматері Лелі, В такті серця, в тяжкій боротьбі. 618. Жити з нею у горах Сибіру, На сухих австралійських пісках, В Парагваї, на схилах Паміру, І в канадських багатих містах. 619. Зміст життя і ходіння, і пляни Українську придбають вагу. Русь свята зцілить душу і рани. Серцю дасть переможну снагу. 620. І Русич (українець) пізнає Корінь пекла і раю, і зла, І народам Землі прочитає Книгу Мудрости, Правди, Добра. 621. І прославиться Люд мій у міті Євразійських релігій добра. І народи, любов'ю зігріті, Рать звеличуть Славути-Дніпра. 622. І народяться в нас добрі діти: Вільна кров до їх жил попливе. Буде мати-Вітчизна радіти, Що під сонцем Свобода живе. 623. Буде мати-Вітчизна святая Зерна сіяти ратних звитяг. Європейська роз'єднана зграя Синьозлотий цінитиме стяг. 624. І народи Земної плянети Будуть славити ім'я її. У піснях вічноюні поети Слово скажуть й про думи мої. 625. Про орлів моїх дум, що ніколи Не давали спокою мені, І були замість хліба і соли У години веселі й сумні. 626. Правда рідна у рідному серці Рідну Віру плекає завжди, Помирає і квітне у герці, Щоб потомкам дать волі сади! 627. Рідна Віра кладе рідні карби На костисті рамена віків, Родить вічні божественні скарби, Родить воїв, святих мудреців. 628. "ХТО я є? І які вчив науки? – Люд питає, - Де правду черпав"? Я учив сам себе. Сміх і муки Українські душею пізнав. 629. Сонце, небо, прекрасна Плянета, Де Вітчизна моя - моя кров, М'ні дарили натуру поета, Для душі скарб нетлінний - любов. 630. Вчення хитрі, глибокі, як море Я роззброїв, натура така: Хто злі страсті в собі переборе, В того доля гірка - не гірка. 631. "Хто я є? І які вчив науки? Хто гострив мої мислі і де?" Я від вас рятував, вчені круки, Ум і серце моє молоде. 632. Я син матері (син оріянки) Її радощі, серце і спів, І недоспані ночі, і ранки, Я такий, як і сотні синів. 633. Не родивсь я в хоромах і златі, І не їв я боярських книшів. Сповила мене мати у хаті Під свист куль і пугання сичів. 634. Сповила мене мати, як знала. Я був богом для неї, життям. Серцем серце моє зігрівала, І чуття мої гріла чуттям. 635. І я виріс на скитських могилах, У степах, де волошки, жита. Потекла у моїх юних жилах Кров Дажбожих онуків свята. 636. Потекла у моїх юних жилах Святославова кров русичів. Як поранена чайка на хвилях, Я цілющих шукав берегів. 637. І в крові народилась обнова – Сила внуків Дажбожих, їх рать. О, ні Маркс, ні Ісус, ні Єгова Рідну Віру мою не вмертвлять! 638. Не вмертвлять! Я крізь громи і бурі Сонце Віри святої несу. Ненавидять мене раби хмурі І картають синівську сльозу. 639. І глузують, і кажуть, незрячі, Що я кличу Дажбога з Дніпра, Зле поганство хвалю, о, ледачі, Ви забули себе, ви - неволя стара. 640. Я відроджую волю Дажбожу – Вольне "Я" України (Руси), Гідну силу її і пригожу Оріянську чеснотність краси! 641. ТІ, що правди бояться моєї І зі страхом ховаються там, Де владичать чужі прометеї, Ум у жертву приносять катам. 642. Ум мій чітко працює. Не в змозі Сила волі чужого ума Дух скалічити мій, щоб в дорозі Вдень мене покорила пітьма.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |