| П’ятниця 24-04-26 17:32 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ Не дивитись, що в брата біль-рана За священну любов к Вітчини. 531. Рід вона прикликає, досадно Вчить дочку мавпувати чуже. Одружитися "мудро й поплатно", Щоб і тещі було протеже. 532. ПРУТЬСЯ, бридко поглянути оком, Землячки мої в шубу "панів". Фальшю люблять своє, вчено боком Непокірних обходять синів. 533. Вчать народ, що Москва - незрадлива. Римський Папа - тішитель сердець. Православіє - віра правдива, Як правдивий юдейський агнець. 534. Ум вони приучили жить чреву, Брати щастя з долонь чужинця, Християнами бути. І древу Вигід світських дарити серця. 535. Підлі кажуть, що люблять Тараса, А бояться слідів його мук. Чрево тішать своє, повна каса Прилипає, як мед, до їх рук. 536. КРОВ зрадливу, без "я", сукровату Треба вилити з жил, і туди Сонцем Волі святої багату Кров хлюпнути добра і снаги! 537. Раб, що в рабстві бунтується, хоче Трон неволі судити, карать – В ланцюгах богатир. Він не збоче – Він історія, подвиги, рать! Не дивитись, що в брата біль-рана За священну любов к Вітчини. 531. Рід вона прикликає, досадно Вчить дочку мавпувати чуже. Одружитися "мудро й поплатно", Щоб і тещі було протеже. 532. ПРУТЬСЯ, бридко поглянути оком, Землячки мої в шубу "панів". Фальшю люблять своє, вчено боком Непокірних обходять синів. 533. Вчать народ, що Москва - незрадлива. Римський Папа - тішитель сердець. Православіє - віра правдива, Як правдивий юдейський агнець. 534. Ум вони приучили жить чреву, Брати щастя з долонь чужинця, Християнами бути. І древу Вигід світських дарити серця. 535. Підлі кажуть, що люблять Тараса, А бояться слідів його мук. Чрево тішать своє, повна каса Прилипає, як мед, до їх рук. 536. КРОВ зрадливу, без "я", сукровату Треба вилити з жил, і туди Сонцем Волі святої багату Кров хлюпнути добра і снаги! 537. Раб, що в рабстві бунтується, хоче Трон неволі судити, карать – В ланцюгах богатир. Він не збоче – Він історія, подвиги, рать! Ратних Предків, принизити долю, Матір добру, що душу дала. 546. Мати добра не та, що бажає Доні зятя з чужих островів, Воя рідного в двір не пускає, Бо він ранений в шалі боїв. 547. ДОБРА мати щедротно навчає Сина-дочку страждать за любов До Вітчизни святої. І знає – Волі треба дарить юну кров. 548. Добра мати не ніжить, гартує, Сина вчить непокірних скорять. Рабська мати дух дітям каструє, Щоб їх тілові ситности дать. 549. ЗНОВУ - знову одна і та ж казка – Все вертаюсь туди, де є плач, Де юдейський пассовер (чи паска), На козацькім столі спотикач. 550. Примирися! Твій люд - християни, Вірять: син со Юдеї, їх Бог. І натхненно співають пеани Про гибрейський Сіон перемог. 551. Вірять в чудо чуже. Рідне худне, Рідне корчиться, чахне рабом, Родить мислі охлялі, як блудне У лакея - п'яниці чолом. 552. Примирися! Твій люд - християни, Ти думки повторяєш, слова Родиш серцем болючі, як рани, О, пропаща твоя голова! 553. Примиритись не можу я. Віра, Рідна Віра - це Сонце моє! Чую, кажуть мені: "Ти невіра, У тобі - дух поганства жиє?" 554. Дух поганства? Щасливі холопи, Клиром мозки треновані, ви Білі негри Христа, грязь Європи, Гнучкошийні лакеї Москви. 555. Дух поганства? Твоя рідна мати Чтить життєпис юдейських царів. Відучили її шанувати Чрева плід свій (Дажбожих синів). 556. Смирно вірить, що бог Ізраеля Світ створив і дівицю з ребра, І синайську небесну оселю Повну ангелів, ласок, добра. 557. Гамаликам юдейського чату Б'є доземно сердечний поклін Ради Йсуса. Неситому кату Книш пече, а сама їсть паслін. 558. Ксьондзи римської віри святої, Православно-гречинські попи, Не діждавсь мій Народ дорогої Від вас правди почути, стовпи! 559. Дух поганства? Зірки Вифлеєму, Прапор Леніна - зорі Кремля Вам, раби, солодкаву поему Вір "правдивих" створили? Не я. 560. Чом наруга така? Як закути Рідні мислі в потужні діла? Де дістати рецепт, зілля-руту, Щоб людина в людині жила?! 561. Де ті фарби, що зміст декорують, Строгість мислі і стрункість рядка, Рай на небі казковий будують, Дати варто за їх п'ятака! 562. ВІРЮ, слово моє темні скали Забобонних марнот розбива, Щоб єрейські тортури пропали, Воля Сонцем в душі ожила. 563. Є на світі молитв пребагато І пророків, і зла, і чудес. Думи, думи мої, духа злато: Не ти перший, Ісусе, воскрес. 564. Воскресав Деонісій і Митра, Озиріс добродушний (не Сет!), І Бог Крішна, і Огні. Не хитра Вість моя і проста, як стилет. 565. Воскресають боги, сини Божі, Чесні люди, пророки. Брати, Крізь епохи минулі, негожі Тяжко м'ні до вас Сонце нести! 566. Я прийняв би Христові всі муки, Голод Будди, терпіння святих, Щоб побачить твої вільні руки, Мій Народе, без ласок чужих! 567. З мук окроплених кров'ю, вогнями Мак цвіте, незабудки, євшан. Внуки люду простого богами Проростають в сузір'ї пошан.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |