ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ
Я прийшов з Храму Предків, з Трипілля.
П'ятдесят мандрував я століть.
Бачив війни, і мир, і дозвілля,
Оріянські шляхи - їхню кміть.
1. МАГА Врату* врочисто дарую
Поколінням грядущим. Прийміть
Дань нетлінну, святу, золотую,
Людство світлом новим освітіть!
2. Людство томиться в тьмі: конче треба
Мозок кормом новим годувать.
Україна покликана Небом
Хід Європі новий показать.
3. Сонце Рідної Віри і Волі
Буде мислі родити нові.
І поклін племена сильні й кволі
Українській складуть голові.
4. І поклонники Маркса і Будди,
Могамета, Ісуса і Тьми,
І немудрі, і мудрії люди
Схочуть бути новими людьми.
5. Мислі люблені мною черпаю
Я з джерел Духа Предків. Моя
Краща Йсусових чуд, краща раю
Життєтворна Дажбожа Земля.
* "Мага Врата”, (санскрит). "Мага” – могутня, могутній. "Врата” – дорога, воля, ворота, служба, духовний огляд, сила
6. Я - дитина Дніпра, Сонця, Грому
Ритм моїх почувань непростий:
Він походить з Дажбожого Дому –
Вічно Рідний і вічно Святий!
7. Я родився з Безсмертя безсмертних.
Я годований серцем Землі.
З дум моїх золотих, іскрометних
Людство створить нові кораблі
8. Революцій духовної Волі.
О плянетний людський океан!
Буде честь на твоєму престолі,
Як пробудиться Люд мій, титан.
9. Люд пробудиться буйно. І мною
У собі возвеличить себе.
Я безсмертний вогнем, і тобою,
Рідне небо моє голубе.
10. Ті що з Сонцем ранковим у серці
І жили, і любили - не мруть,
Буйно квітнуть у сонячнім герці,
І в Безсмерті безсмертям живуть.
11. Вірю їм я, що кров моя, очі
Не помруть у серцях степових.
У день Сонця і в буряні ночі
Я судитиму духів лихих.
12. Не хвалитиму зрадників, кволу
Яничарську любов, її спів,
Її мудрість мілку, низькочолу,
Чреволюбних її вчителів.
13. Не хвалитиму тих, що віками
Україну тримали в ярмі,
Добрі душі лякали хрестами,
Добрі душі тримали в пітьмі.
14. Я судитиму тих, що судили
Рідну Віру на Рідній Землі,
Що в Дніпрі мою Волю втопили,
Честь мою і натхнення мої.
15. Я судитиму тих, що судили
І Дажбога, і Волю, і Рать,
І Народ мій коритися вчили,
Вчили зайдам поклони складать.
16. Я прийшов, Племена мої рідні,
З Ваших правд, і джерел, і страждань.
І південні народи, і східні
Проти мене не підуть на брань.
17. Проти підуть раби злоязичні,
Щоб спотворити сад моїх дум.
"Лжепророк йде!" - ректимуть безличні
Діти рабства, плекаючи глум.
18. "Лжепророк, баламут і безбожник
Лев Силенко!" - глаголять вони.
З ними піп і владика-вельможник,
Страхом стомлені рабські сини.
19. Я речу: "Заблукалі, вертайтесь,
Рідну Віру беру із Небес,
Відчиняйте серця, не цурайтесь,
Я на радість Народу воскрес!
20. Я воскрес, і духовні кайдани
На душі розірвав. Земляки,
Кличу Вас, заліковуйте рани,
Гідно стріньте грядущі віки!"
21. Я самітний. Мандруючи світом,
Історичну адресу пишу.
Стиль гарячий, як полудень літом,
Вибачайте: в дорогу спішу.
22. Я без пляну, без примх, спекуляцій
Боголюбно обожнюю світ
Храму Віри моєї. Ґорацій
Слушно ганив обдимлений міт.
23. Де кадило, розтоптані квіти
Владних дум, де оселі рабів
Тиміямним багатством чадіти
Завжди мусять на славу катів.
24. Я хвалити ніколи не стану
Сіть традицій підступно чужих!
Понад все возвеличу я рану
Українських героїв німих,
25. Безіменних синів України,
Непокору, хотіння і сум
Воскрешу, щоб устала з руїни
Віри Рідної праведність дум,
26. Дум без хитрооблудного чаду,
Без квилінь і лакизних сердець,
Що палкі на приманливу зраду,
Боязливі на спротив і герць.
27. МАТИ-Земле, я хочу почати
Хід священний у древність віків,
Хочу мислі в барвінок убрати,
В чар майбутніх окрилених днів.
28. Мати-Земле, чолом я складаю
Дочкам древнім твоїм і синам,
І тобою в тобі оживаю
На немеркнучу славу вікам.
29. Люде мій, розгадаєш Минуле,
То й сучасне мудріше збагнеш,
Буде серце до Рідного чуле,
Як чужих мудреців проженеш.
30. Люде мій, шашель духа чужого,
Що ховається в міті Христа,
Сіє зерна роздорів. Премного
З правд чужих блекоти вироста!
31. НЕ ХВАЛИ мудреців, що хрестами,
Магнетичним кличем Ілліча
Роблять діток твоїх кріпаками
І тримають під лезом меча!
32. Пізнавай чужу мудрість і чвари,
Та не пий із їх дзбанку вина,
Бо загубиш себе, рідні дари
І сорочку з свого полотна.
33. Я іду, щоб врочисто сказати:
Хто не знає минуле, тому
Буде тяжче майбутнє стрічати,
Як безстріхому люту зиму.
34. Нишкніть, чесні носителі чаду
Греко-римських кадильниць і тьми!
Я іду зі Святинь Києграду
Сіять зерна святі між людьми.
35. Воскреса в моїм серці вогнями
Рідна Віра святої Руси.
