Поїздка в Прикарпатті: Чернівці, Буковель, Яремче
Ми такі «ездуни», що не пройшло і місяця з нашого прильоту з Чорногорії, як підвернулася від роботи поїздка в Прикарпатті по маршруту Черновци-буковель-яремче. Оскільки ми любителі подорожувати, то нас умовляти не довелося, тим паче, що для працівників нашого підприємства це задоволення коштувало 65000 білий. крб. + 10 доларів (на нічліг з сніданком), гріх було не поїхати!
Коротко пробіжуся по нашому маршруту: нічний переїзд до Чернівців, відвідини ринку, екскурсія по Чернівцях, відвідини університету з дендраріумом, переїзд в Буковель, нічліг, сніданок, під'їм на дорозі канатного крісла, огляд панорами гір, переїзд в Яремчу, відвідини водопаду «Прибій» і сувенірного ринку народних промислів, відвідини супермаркету в м. Івано-Франківську, нічний переїзд до Бреста
Приколи почалися вже на межі. Компанія підібралася що треба, пол-автобуса молоді, так що, чекаючи зеленого світла, було розпито декілька пляшок міцних напоїв, як же без цього! Далі було ще цікаво, одна жінка забула дістати гроші з паспорта і віддала його прикордонникові, довелося чекати всьому автобусу, поки вона напише пояснювальну, що ж все-таки гроші робили в її паспорті. Щоб марно не чекати, вирішили сходити в магазин за пивом. Поки ходили, почалася жахлива гроза, та так близько, рожеві сполохи блискавок виблискували через все небо, а грім гримів так сильно, що весь автобус стрясався, принаймні, мені так здавалося.
Що стосується автобуса - повний відстій. Всі хороші автобуси, мабуть, возять туристів влітку на моря, тому нам дістався не найкращий, а, прямо скажемо, поганий. Вдень - жара нестерпна, відчуваєш себе як в лазні, особливо, якщо автобус стоїть або поволі рухається, а коли їдеш вночі - холодно, задуває зі всіх щілин. Хлопці сиділи взагалі на галерці, прямо над двигуном, і смажилися не на жарт, тому було декілька скандалів. В основному з приводу люка, від якого, якщо його відкрити, що поблизу сидить ставало холодно, а якщо закрити - вся галерка пищала, що їм дихати нічим.
Під ранок ми приїхали на ринок до Чернівців. Який же він здоровенний, обійти його всього за день неможливо. Та і за тиждень навряд чи управишся. Є і опт, є і подорожче, вибір на будь-який смак. Ми купили парочку літніх сорочок для чоловіка, які у нас стоять в рази три-чотири дорожче, літні шкіряні сандалі за 90 000 білий. крб. Я купила собі два сарафанчики, їх там стільки разних різноманітних, що очі розбігаються, вибрати є з чого. Ринок мені сподобався, за бажання купити можна все що хочеш. Хлопці з галерки, наприклад, рятуючись від сонця, дружно придбали собі ковбойські капелюхи
Далі повезли нас на екскурсію по самому місту Чернівці. Місто досить симпатичне, видно, що попрацювали австрійські архітектори. Місто дуже схоже на західні столиці, але всі будівлі і площі разу в 2-3 менші, ніж в Будапешті або в тій же Празі. Таке своєрідне місто-мініатюра
Та і екскурсія у нас почалася практично відразу ж після походу по ринку, навіть передихнути не дали. Жарко, хочеться абикуди зануритися, а не по місту в саму жару ходити, довелося скористатися міськими фонтанами, щоб охолодитися. Інформація від втоми, від жари, від недосипання взагалі не сприймалася, слухати було не полювання, хотілося абикуди сісти, а ще краще прилягти. Отже поки по місту ходили, так слухали хоч якось, але коли сели в автобус на оглядову екскурсію, то втома узяла своє - пол-автобуса під розповіді екскурсовода зморив солодкий сон
Зате потім нас відвезли в університет Федьковіча (колишня резиденція буковинських Митрополитів). Ось це я розумію масштаби, дійсно відчувається австрійський розмах. Віденський архітектор спеціально для споруди цього університету створив цегляну фабрику, на якій випікалася цегла. Будівельники, щоб не втомлюватися, закладали не більше ста цегли в день кожен. Зали там величезні і красиві, в одному з них висять величезні венеціанські дзеркала. Якщо піднести вогонь до дзеркала, то у віддзеркаленні буде видно не одне полум'я, а три або чотири, дивлячись під яким кутом дивитися. Це означає, що якість дзеркал дуже хорошого
Наша група прогулялася по парку біля університету, поколупала пробкове дерево. Нам сказали, що періодично з нього урожай, в сенсі кору, здирають, а вона швиденько наростає нова
Потім ми поїхали на нічліг в Буковель. Заселилися в красивий дерев'яний приватний готель в горах. Прийнявши довгожданий душ, спустилися вниз повечеряти. Як же добре пішла грибна юшка, а потім картопляне пюре з відбивною і салатом, та під пивце (на двох обійшлося в 80 гривень).
Дівча ходило ще в сауну (25 гривень з людини), теж залишилися задоволені. Нам (тим, хто не пішов в сауну) вистачило «автобусної лазні», так що ми вирішили просто посидіти всі разом, поспілкуватися. А господарі були такі люб'язні, що дозволили нам прямо в кафе продовжити банкет, кожен притягнув свої «ссобойки», у результаті накрили шикарну «поляну»! Правда, потім вирішили перебратися в номер, тому що господарі із-за нас не спали, а разом з ними дівчинка-малятко (роки два їй від сили). Отже наш захід з жартами (хотілося б звичайно і з танцями) ми продовжили в номері. Бесіди наші затягнулися до трьох ночі!
Поспали зовсім небагато, тому що до 9 на сніданок. Трохи не проспали, адже в горах спиться дуже міцно, повітря шалене. Поїли яєчню з сосисками, запилювання смачним чаєм і поїхали на буковельськую гірськолижну базу
Перед нами приїхав ще один брестський автобус, так я зустріла дівчати знайому, вони з чоловіком теж вибралися в поїздку. У Бресті ми з нею живемо в одному районі, але бачимося дуже рідко, а тут за сотні кілометрів зустрілися, от як буває
Прокотилися на дорозі канатного крісла. Так здорово, весь комплекс видно з висоти - аж дух захоплює. Потім відвідали бар, який знаходиться прямо на узліссі. Дружно всією компанією зрушили столи і палили кальян на висоті близько 1000 метрів, милуючись гірськими пейзажами. Наприкінці ковтнули глінтвейну і поїхали на водопад «Прибій» в Яремчу
Приблизно шість років тому я вже була в Яремче на цьому водопаді, але тоді маршрут у нас був трохи іншої (Івано-Франківськ - Варохта - Яремче). Ми їздили у вересні, води у водопаді було трохи менше, і вона була прозоро-блакитна, а зараз, чи то від рясних злив, які там були останнім часом, чи то ще від чогось, вона така сіро-буро-брудна. На сувенірному ринку ми придбали пару дрібничок для кухні з дерева: ступку, ялівцеву підставку, обробну дошку з буку. Я люблю такі дрібниці домашні, та ще дерев'яні. Найголовніше, я купила собі «валянки» з овечого хутра, смішні такі, зимою будинку точно не замерзну!
Перед від'їздом ми вирішили підкріпитися пощільніше, а в результаті потрапили на байкерський фестиваль. Поїли в лісі, серед байкеров в шкіряних куртках. Було здорове, хотілося, щоб час зупинився
Підводячи підсумки поїздки, хочеться відмітити, що ще через довгий час між нами спливатимуть деякі «крилаті вирази», що перетворилися на анекдоти, які розумітимуть і над якими сміятимуться учасники наший поїздки.
Наприклад, коли всі збиралися в призначений час після ринку в Чернівцях, наші «догнавшиеся» ковбої вже труїли байки, як вони купували ту або іншу річ. Один товариш не купив шльопання лише тому, що не зміг поділити 35 гривень на 8 (щоб приблизно дізнатися, скільки це в доларах). Стояв, вважав, думав, тупив, з'ясував для себе: адже не ділиться 35 на 8! А ну їх тоді, ці шльопання! Потім загнав в безвихідь продавця, запитавши: “Скільки стоїть ширебрюк?” Під “ширебрюком”, як виявилось, мався на увазі ремінь.
На Україні є досить популярний газований напій під назвою «Жівчик». Так от черговий анекдот з наший поїздки. Дія відбувається в якійсь торговій крапці. Один з наших ковбоїв звертається до продавщиці:
- Дайте мені, будь ласка, геть той напій.
- Який?
- Ну он той, читачи.
- Какой-какой?
- ЧИТАЧИ!
- Та ти по-російськи скажи!
- Та говорю ж ЧИТАЧИ!
- У нас немає такого.
- Як немає, якщо є.
- Покажи пальцем!
- Он той!
- Так який же це ЧИТАЧИ, це ЖІВЧИК!
Реготали всі! У результаті виявилось, що слово “читачи” все-таки існує, воно написане на оборотній етикетці пляшки, мабуть “Жівчик” стояв на вітрині “задом”, і ось тепер в нашому вузькому крузі до нього приклеїлася назва “Читачи”
Ще було парку смішних слівець, що незрозуміло звідки узялися, двох ковбоїв інші ковбої називали «шпілівілі» і «тего-вего». Коловши (по батькові Миколайович), після покурювання кальяну, став Колян Кальянич. Може, я всього не згадала, але з цих всіх слівець зараз ми ходимо і приколюємося.
Як завжди, в кінці таких поїздок заїжджають до якого-небудь великого супермаркету, щоб витратити гроші, що залишилися. Так зробили і ми. Всі з нас приколювалися, ніяк не могли в толк узяти, як це так - п'ють менше всіх і те нічого міцнішого за пиво, а алкоголю набрали цілу візок! І дійсно, я сама теж так подумала, що це якось дивно виглядає, в корзині у нас було 6 пляшок коньяку і 8 пляшок пива. Потім ще в дьюті-фрі докуповували літр мартіні і літр рому! І справді на алкоголіків змахуємо. А з іншого боку, як це не купити на Україні пиво «Чернiгiвське Бiла нiч», дуже смачне темне нефільтроване пиво, тим більше у нас його не продають, або відмінний коньяк «Шустов»***, який коштує 28 гривень (приблизно 10 тис. білий. крб.).
На межі нам дуже повезло, ще жодного разу такого не було, щоб я практично не відмітила, як ми її пройшли. Зазвичай виходить так: навіть якщо на чужій не затримуєшся, то на наший рідний білоруською митне застрягнеш. А на цей раз так вдало потрапили, ніби то на перекур пригальмували і все!
Як сказав хлопець з роботи, вражень від поїздки на цілий місяць вперед вистачить! Ось такий у нас вийшов відпочинок в Прикарпатті
|
