| П’ятниця 24-04-19 19:33 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ 223. "Казку слухай: "Андрей устромляє Грецький хрест над обривом Дніпра! Назарей твою Русь просвіщає Іноземним світилом добра. 224. "Нень твою, стару Ольгу, хрестили, І речали: "Гелена ти є, Ім'я грецьке приймай. Ми вчинили, Щоб у тебе було не твоє. 225. "Леда ґречна, Зевс буйний з якою На Олімпі мав милі фішки, Народила Гелену з косою, Як смугляві атенські дівки". 226. ПОБРАТИМИ мої, Ви не чваньтесь, Що гречин у Дніпро Вас загнав І сказав: "Русичі, присмиряйтесь, Віру грецьку Владимир прийняв! 227. "Присмиряйтесь, раби-християни, Над ромейським каноном тремтіть. Ви є бидло, а ми - базильяни, Душі Ваші збираємо в сіть. 228. "Ви не дбайте про Силу і Славу, Про святі русичівські мечі. Афон чтіте, Марію, Варвару, Панахидні печіть калачі." 229. Побратими мої, грек є греком – Він Христові дав грецькі думки, Зайда живиться вашим "чуреком", І вас б'ють ваші рідні синки. 230. СВІТЛОРОДИЙ великий Дажбоже, Ти єси зміст і Воля Руси. Серце в Тебе, як Сонце пригоже, І як скарби святої краси. 231. Ти живеш у мені Духом Волі, І вогнем, що освіжує кров. Предки рідні, святі, мудрочолі, Ви моя, а я ваша любов. 232. Ти живеш у мені, як надія, Що не гасне ні вдень, ні вночі. Я - Тобою народжена Мрія, Правдоносні духовні мечі. 233. Правда рідна і Воля, і Слава – Це, Дажбоже, твоя благодать, Це Твоя оріянська заграва, Це Твоя Небом свячена рать! 234. О, Великий і Світлий Дажбоже, Я Твій син і натхнений Пророк. Жодна сила скорити не може Ходу Волі моєї думок! 235. ВОЛОДИМИРЕ, сину рабині, Пощо ранив духовність Русі. За твій блуд ми страждаємо нині Та на всіх перехрестях землі. 236. Володимире, князю наш рідний, Ти не рідні діла карбував: Український Народ пресвобідний, Іноземним каноном скував. 237. Ти забув, що твій тато, Людина Володарської чести і дня, Рід ромейський ганьбив. О, година Кону ратнього ум твій кара! 238. Ти, як раб, приклякнув на коліна Перед зайшлим святим хитруном, І на сором новим поколінням Сповідався йому, бив чолом. 239. Бив чолом, о, нещасний! Гречину Рідну Святість до ніг положив. Сам себе опоганив, на кпину Сам себе на Русі покорив. 240. Як ти смів у святім Киястолі Чужинцеві поклони складать? Ти ж володар Русі! І на волі – Хто є гідний тебе сповідать? 241. Ти владар суверенний держави, Ти духовний Русі автократ, Ти братів повбивав без розправи, Ти Христос, і Мойсей, і Пилат? 242. Ти знеславив русяву Рогніду, Матір ранив і тата її, І прогнав, щоб пропала без сліду, Кроки, князю, у тебе святі? 243. Ти Варягів привів к Києграду, Щоб Варяги карали Киян, Ти Гречинів привів... Чинив зраду Рідних правд на Русі, ти каган? 244. Ти каган, що сп'янів чадом влади І свавіллям затьмарив свій ум, Русь згубив на Русі. Грека ради Рідний Звичай поставив на глум. 245. ТИ, Владимире, зволив Гречинам Кепкувать над умом Русича В Києграді. І зайди дали нам Заіржавлену силу меча. 246. Ти не словом! Вогнем і мечами Гнав Народ мій у хвилі Дніпра. І тоді (душехват із хрестами) Дух Русі умертвляв, як мара. 247. Я до тебе іду, князю рідний, Показати печать лихоліть. Ти Народ мій, хорош і свобідний, У ромейську загнав хитру сіть! 248. Легкодумний Владимире, тату, Ти святим став, а Люд твій рабом, Що ослабив свій ум, вільну хату, І пришельцям складає чолом... 249. ...ГИНЕ совість Русі, її сила Що Ромеїв трясла, як вулкан, Захиріла, як курка безкрила, Як медвідь, що попав на капкан. 250. "Я" її безборонне під тином, Як забута каліка лежить. Я родився її вільним сином, Бачу все це, і серце болить. 251. Чим потішить її, чим зігріти Рани, серце, душевну нудьгу, Щоб родилися в нас - кращі діти, На владарство багаті й снагу. 252. Щоб натхненні Дажбожі поети України прославили світ, І створили на щастя плянети Пісню радості, сонця, не міт! 253. Міт Ромеїв сьогодні вмирає, Гаснуть пристрасті їхніх богів. Рідна Віра моя воскресає На просторах Дажбожих світів! 254. Русь, о, Скитіє, Мати святая, Як це сталось, що ти не є ти? Я втру сльози твої, Всеблагая, Душе Волі, Добра, Чесноти! 255. О, Ромеї, я іменем Волі Блудословіє Ваше клену, Архиреїв, що в нас на престолі Розбрат сіяли, зло і ману! 256. Ви Христом торгували, пречудно Плащаницею, мощами, злом, Лізли в душу Русі всеосудно Вчили Русь бити Греку чолом. 257. Затруїли ви мудрістю слова Чужоземної правди мій Люд. Помирати людина готова Українська за ваш хитрий блуд. 258. Нині кажуть попи, що Гречини Русь кропили, загнавши в ріку. Хто не х'тів покоритись, добили, Хто тікав - ділив долю гірку. 259. І ще кажуть, що в царствіє наше Греки сонце і честь принесли, Даби ми (канонічний так каже) Образ людських людей осягли. 260. Ні, не чваньтесь ніде, що Гречини І апостоли (чесні Жиди) Принесли нам духовні перлини, Лоґос, схими і гнів сатани. 261. Принесли нам чуже, щоб закути Наші душі в канони чужі, Щоб роззброїти нас і роззути, Наші нам дарувати коржі. 262. Християнський вівтар для нас звили: Мощі грека, з Юдеї кивот, Поруч образ катів, їхні сили, Їхні правди і їхній "живот". 263. Наших діток вони "вразумили" Не по-нашому: це щоби ми Рідну Віру в собі покорили В ім'я віри чужої і тьми. 264. Вутлі браття мої, Вам Ромеї Не те світло, що треба дали. Ви згубились в чужій гамазеї, Совість рідну свою обрекли. 265. КИЄГРАДЕ, столице Трипілля І Святине Орійських Племен, Не владар Ти, монаше безділля І безвихідь грядущих времен... 266. Полохлива, понура картина, Тихе рюмсання, чад, розп'яття, Безпорадна адамська провина І безглузде тупе каяття... 267. Алилуйщиків тьма! Київ критий Чорноризними юрбами. Тло Панахидне, охляле. Розбитий Град Русі, де владарство жило.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |