| Вівторок 24-04-23 11:05 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ 493. Чому так - інші силу зростили, Поклоняючись Йсусові. Ми Навіть ім'я своє загубили І затратили глузд між людьми? 494. Інші вірять Ісусові словом, Ділом вірять у силу меча. Ми душею повірили, домом, Болем серця, кістками плеча. 495. Ми зреклися себе, ми вітали Хлібом-сіллю усіх християн! Вони дари святі забирали, Дерли шкіру з гостинних селян. 496. Є пани-християни, є бидло Християнське: два різні шляхи І дві віри в Христа! Остогидло Говорити мені про гріхи! 497. Хто невірою вірить в Ісуса – Гроші має, рабів і ключі Від в'язниці і раю, він Гуса Спалить мужньо з хрестом у руці! 498. ЛЮДИ рідні мої - темні гої "Я" згубили, Дажбожі шляхи. Хвалять смирність покори тупої, Книг шукають про рай і гріхи. 499. Загубили себе: одурили Рідних діток своїх і свій ум Обезкрилили, вбили. Ганьбили Рідну Віру онукам на глум. 500. Візантійські цілують ікони. Братня ненависть - їхній закон, Запозичені славлять канони: Там є Бог, де юдейський Сіон! 501. Правду кажуть враги наші лячні: "Українці - загублений люд, Віри люблять чужі. Дуже вдячні, Коли їх присмиря чужий суд. 502. Люблять, бідні, що їх чужа віра І спасає, і сварить. Така Традиційна у них доля сіра, Рабська мудрість і воля гірка". 503. ТРАДИЦІЙНІ раби - люди добрі, Божий палець у них - царський бич. Проти себе вони є хоробрі, Гасло в них: "Як біда - могорич!" 504. Кміть у них: "Ми раби терпеливі, Б'єм із горя себе і жінок, Любим Йсуса, життя справедливе, Православіє, танці, шинок." 505. Зрозумій, мій нещасний народе, Що синочки твої не твої: Їхня мисль, як безбатченко бродить Там, де правди чужої краї. 506. Найбідніші на світі ті люди, Що звуть рідною святість чужу, І що кажуть, б'ючи себе в груди: "Богу, бачите, вірно служу!" 507. Русь, сини твої вчені й невчені Просять мудрости в зайшлих панів І, як душі калічені, темні, Вчать народ свій любити катів. 508. Вчать обрядно себе зневажати І традицію діда-раба Поспішають онукові дати, Щоб тьму мала й синівська доба. 509. Море рабських традицій – топитись Є де внукам! Не праведний Дім Рідних Сил, а капличка: сваритись, Щоб було де (традиції!) всім! 510. Прадід в ярмах ходив. І дід внуку Мовить гордо: "Традицію чти, Вчись молитись в ярмі й цю науку Вихваляй, як кропило й пости!" 511. ЛЮДИ рідні мої, ви привикли (Звички ці вам дарили діди) Прославляти чуже. Духом никлі Йти бояться на рідні сліди. 512. Не лякайтесь, брати, мого ходу. Ваша правда для вас не страшна! Тяжко-тяжко мені із народу Традиційних овець - робить льва! 513. Злочин стався і винних немає. "Хлопський гнів - з м'не сміються пани, - Раба любить і б'є, проклинає: В грека, юди шукає вини. 514. "Люд свій славить і ревно картає, Зве рабами, титанами. Світ Оновляє натхненням. Не знає, Що життя - не садок, динаміт!" 515. Гірко чути колючу насмішку Злих апостолів. Крапає піт 508. Вчать обрядно себе зневажати І традицію діда-раба Поспішають онукові дати, Щоб тьму мала й синівська доба. 509. Море рабських традицій – топитись Є де внукам! Не праведний Дім Рідних Сил, а капличка: сваритись, Щоб було де (традиції!) всім! 510. Прадід в ярмах ходив. І дід внуку Мовить гордо: "Традицію чти, Вчись молитись в ярмі й цю науку Вихваляй, як кропило й пости!" 511. ЛЮДИ рідні мої, ви привикли (Звички ці вам дарили діди) Прославляти чуже. Духом никлі Йти бояться на рідні сліди. 512. Не лякайтесь, брати, мого ходу. Ваша правда для вас не страшна! Тяжко-тяжко мені із народу Традиційних овець - робить льва! 513. Злочин стався і винних немає. "Хлопський гнів - з м'не сміються пани, - Раба любить і б'є, проклинає: В грека, юди шукає вини. 514. "Люд свій славить і ревно картає, Зве рабами, титанами. Світ Оновляє натхненням. Не знає, Що життя - не садок, динаміт!" 515. Гірко чути колючу насмішку Злих апостолів. Крапає піт 523. Раб не вміє відважно хотіти І не вміє за честь умирать. Він привиклий со страхом тремтіти І со страхом на світ нарікать. 524. Люд гнучкий, як весною лозина, Бив поклони і поле орав: Звички тата приймала дитина – Рабством раб сам себе обділяв. 525. В яничарів - думки яничарські, Яничарська душа і любов. Вони вівці обстрижені, царські, У їх жилах - тече рабська кров. 526. РІДНІ браття мої, Ви пропащі, Душі Ваші скалічені, ум Родить мислі - кастрати ледачі, Нарікання на долю і сум. 527. Пропадіть - Ви заражені духом Рабських звичок і рабських манер. Ваші душі не можна й обухом Пробудити до волі тепер! 528. Хід у Вас - хід рабині. Поклони До священних пришельців - обряд. Чуд ждете від юдейки (мадонни) У церковному димі лямпад?! 529. Хід рабині тяжкий. Зір згрубілий. Як отрути страшної вона Поговорів боїться. Світ білий Їй тоді, як роботи нема. 530. Сина вчить бить поклони до пана І самому пролазить в пани.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |