| Субота 18-09-22 22:31 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ 343. І канони у них, у них чуда, У них мощі, заступник Христа! А у нас?.. Слабодушшя, облуда, І холопських звитяг простота. 344. Їхня влада - Христова держава, Їхнє пекло і райські ключі. А що ж наше? Та рана кривава, Сльози, тьма, для попа - калачі. 345. Ми не ми. Святість наша не наша. Совість наша - Адамовий гріх ... Ось така на землі моїй кваша Імпортованих етик, потіх. 346. РУСЬ хрищенна чадіє од диму, Многострадна. А наші попи То до Грека біжать, то до Риму Сповідатись. Москвинські чорти 347. І Тевтони, і Перси, Дажбоже, Кожний преться, щоб Русь "просвіщать": В її серце святе і вельможе То ножі, то хрести устромлять. 348. СПИТЬ Україна-Русь. її сили – Самобутній владарський обряд У канони впрягли, окропили В храмах грецьких сліпучих лямпад. 349. Благоденствує тьма, рай злочинців. Піп, жандарм, торг-шинок, "каланча", І бенкети царів, різночинців, І кривава сваволя меча. 350. Гнуться ребра, кривавиться шкіра (Розпинає русич русича), Бо Христова тепер у них віра, І між ними Дажбога нема! 351. Є між ними усе - братська зрада, Чреволюбіє, поза, гайдук, І скалічений ум - чорна рада, І злодійських немало в них рук. 352. Дух чужий їх у їхній хатині До зрадливих тренує думок, Христу Йсусу молитися, свині Зайдам пасти. Розвага - шинок. 353. Брата рідного, кликнувши в гості Проклинає за папський догмат, І звеличує грецькії мощі – Християнський святий сурогат. 354. "От коли б Україна до Риму Та ягнятком на сповідь прийшла, То вона б і Москву несходиму Йосафатовим духом змела!" 355. "От коли б Україна служила Православним московським царям, Нескорила б її папська сила І чолом би не била ляхам!" 356. Ось таку присолоджену пашу Українські ласують раби, Потім жалісно плачуть: "Хто нашу Україну спасе від ганьби?" 357. У пітьмі живете, полюбивши Філософію рабства, ганьби, Самошани собі не лишивши, І святого вогню боротьби. 358. Ваші лідери (чесні владики) Догм чужих носії і чеснот, Гарні митри у них, черевики, Злотом кутий юдейський кивот. 359. Ханам вірно ці "чесні" кадили, Цісар їх і їх батюшка-цар. Рідний Люд покорятися вчили, А хто спину не гнув - був бунтар. 360. Я бунтар! І шамани Єгови, Комісари божка Ілліча Прокленуть мої щирі розмови, Суть спотворять святого клича. 361. Я твій син, мій нещасний Народе, Розпинай - я воскресну в Тобі. Діва сина - звитяжця народить У щасливих сльозах, у мольбі. 362. Розпинай! Муки, болісні рани Може збудять замучену кміть "Я" твого. І з "Я" вийдуть титани Українських квітучих століть. 363. Розпинай! Чужу правду-оману, Що живе на Вкраїнській Землі, Я ніколи хвалити не стану. Не для неї поклони мої. 364. Вража правда спокуслива, хитра Мій Народ убиває, як чад. Саваот і Ягвшуя, і Митра Нам чужі, як чужий Ленінград. 365. ЩО зчинилось, мої кровнорідні? Ви злочинство мораллю звете, І тому живете такі бідні, І кайдани ганьби не рвете. 366. І не маєте ви і в хотіннях Покоряти кривавих катів, Ви смиренні, як вівці у сінях Після стрижки, кастрацій і псів. 367. "Ми хахли православні. Такими В нас були і діди, і батьки", - Так мудруєте ви. І з піснями Гречку сієте, мак, буряки... 368. Мир і сварки. І цар со Юдеї (Римлянином замучений Біг) В хаті вашій у грецькій киреї, Поруч: батюшка цар і батіг. 369. Малороси - калічені люди, Враже люблять, а рідне - клянуть, І на рідній Землі вони всюди, Мов чужинці зі страхом живуть. 370. Кров людська, що спотворені має І смаки, і інстинкти, і страх, - Хвалить ката, ярмо прославляє, Її честь - під ногами реп'ях. 371. Тих рабів, що катів полюбили, Треба разом з катами клеймить. Україну вони оганьбили, Призвичаївшись в ярмах ходить. 372. ВІД Карпат і до синього Дону Став рабом Український народ. Хто украв Його честь і корону Самобутніх владарських свобод?! 373. Викрав хто із крови непокірність, Вирвав з рук правдоносні мечі – Рідній Мудрості зоряну вірність, Яку мали колись Русичі? 374. Хто навчив мій Народ самозради, Рабським страхом скував Його кров? Знаю: Рими, Москви, ІДарегради – Їхня пишнофальшива любов! 375. М'ні здається, що в нинішнім стаді Легкодумно покірних овець Навіть вдень (при небесній лямпаді) Не знайду володарських сердець. 376. Стригти треба овець, треба пасти, Драти шкіру, варити, пекти, А я, Боже, їм хочу покласти До ніг Волі святої мости. 377. ЩО я бачу? Трагедію бачу – Людям рідним моїм миле те, Що прийшло з Чужини. Їм ледачу Долю рабська манера плете... 378. Їм неволя зробилась солодка, (Бо до Волі утратили смак). Гасло Леніна, вигоди, водка Ваблять їх... і колгоспний черпак? 379. Ваблять митри попівські. І сливе Хитровлесливо кажуть: "Да ми, Наче те дитинятко стидливе, І покірні, як сніг під саньми. 380. "Ми - раби християни, і трохи Комуністи, католики теж.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright http://vechervkarpatah.at.ua © 2018 |  |