ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ
148. "Садукей (цар юдейський) Йошия
Однобожжя наказом створив.
І сказав (вчувши це) Єремия,
Що бог Ягве богів покорив.
149. "Нині є на Русі (Україні)
Наші рідні закони, Боги,
Не черпають вони з Палестини
Ні любові, ні слав, ні снаги!
150. "Мудра й руса глава України
Однобожжя сама утвердить
Їй не треба чужої доктрини,
Щоб чужими шляхами ходить!
151. "Бог Один. Та про Бога існує
Не одне на землі поняття.
Нам нехай чужинець не диктує,
Як нам Бога любити, життя.
152. "Правда Божа коли не є наша,
То і нас у тій правді нема.
І чужії там вівці і паша,
І молитви святих, і пітьма.
153. "Я прошу вас, брати мої рідні,
Не схиляйте чужинцю чола,
Щоб росли ваші діти свобідні,
Щоб в крові непокора жила.
154. "Щоб росли рідні мислі, літали
В небесах самобутніх натхнень,
Щоб ми правду самі укріпляли.
І щоб ніч була наша, і день!
155. "Наші діти, народжені нами,
Нашу мають красу і наш ум.
Полюбивши чуже, кріпаками
Жити будуть Вітчизні на глум.
156. "Ім'я Бога у нас не Єгова,
Не Жиди Ми. Брати - Русичі.
В нас з Дажбогом є рідна розмова.
І обряди в нас є, і мечі.
157. "Ягве рідного казку, Мойсея
До небесних висот піднесли
Хитровдатні Жиди. Є ідея:
Жиди світові Бога дали!
158. "Чужина нашим дітям дасть волю
Рідну Правду ганьбити й діла.
І забути себе, свою долю,
Матір добру, що душу дала.
159. "Кажуть: дав нам Ісус воскресіння,
І любов, і безсмертя душі,
І за правду святую гоніння,
І божественні догми чужі.
160. "Не беріть, земляки мої мудрі,
Дар спасіння з долонь чужини,
Бо зів'янете в тьмі, і, як шудрі,
Вирок вам прочитають сини.
161. "На юдейських шляхах Емауса
Не шукайте любови і кпин.
Не просіть порятунку в Ісуса,
Він не Вами народжений син.
162. "Святість рідна, не створена вами,
Чести рідної вам не дає.
Учить вічними бути рабами
І вас вашою мудрістю б'є.
163. "Всі чужі вівтарі, ритуали,
Найсвітліші пророцтва й діла –
Гріх чужий і любов зображали:
Тим людина раділа й жила.
164. "Душеловів чужих гнати треба,
Їхня віра - принадний капкан.
Ми без їхнього пекла і неба
Знайдем Бога і зоремо лан.
165. "І полюбить брат брата, як брата
І сестру, як голубку сестру.
Без святих чужаків, і без ката
Ми прославимо матір стару.
166. "Недостойно чужими краями
Волочитися - віри шукать...
Краще ріки хай будуть богами,
Ніж чужинцю поклони складать.
167. "Бог чужий - чужоземна наука
Про чужих легендарних дідів.
Не шукайте (бо це буде мука!)
На чужинах божественних слів.
168. "Якщо в рідній Русі є потреба
Віру в Бога Єдиного мать,
То приймаймо її просто з Неба –
З рук чужих недостойно приймать.
169. "Внуче гордий Дажбога, ніколи
Бідним зайдам твій Рід не жалів
Дати хліба шматок, дати соли,
Дати миску смачних пирогів.
170. "Внуче гордий Дажбога, правдива
Рідна Віра твоя і твій меч.
І постава твоя гордівлива,
Сила мужня гартованих плеч.
171. "Зайди Богом юдейця прозвали,
Що був тихим смиренним ягням,
Із якого три шкіри здирали,
І сюртук віддали картярам.
172. "Ми не будем богів бичувати
І кадити не будемо їм.
Бог один! Приготуймось плекати
Рідну Мудрість у серці своїм!
173. "Ми богів не вбиваєм! Людину
Щиро любим, як Божу печать.
Про криваву Христову кончину
Нашим дітям не хочем казать.
174. "Ми не хочем, щоб чадо Дажбога,
Діти Волі, Любови, Добра
Біля рідного мали порога
Муки рабіна, кров із ребра.
175. "Внуче гордий Дажбога, Могили
Рідних Предків - Святиня твоя.
Множ нащадків і множ їхні сили.
Будь собою, як мати-Земля.
176. "Не сумуй чужим сумом, красою
Не красуйся чужою. Ущерть
Ти свободою вкрий золотою
І життя своє вільне, і смерть.
177. "Не морально, не мудро приймати
Віру Предків чужих, а свою
Нечистивим поганством прозвати,
Возлюбивши неволі петлю.
178. "Нечистиве - обчисть! Нерозумне
Рідних Предків чуття - врозуми.
Сам життя сотвори многодумне
І людиною будь між людьми.
179. "Рідна Віра коли не є добра,
То зігрій її серцем, добром,
Щоб була вона мудра й хоробра,
І свята, як у брагмана Ом!
180. "Поняття про божественну сутність
До духовних вершин піднеси.
Де сучасне велике, майбутність
Повна творчости, сили, краси.
181. "Дбай, щоб квітнув, як зорі весною,
Самобутньої Мудрости сад.
Болем, радістю, квітом, сльозою
Грій Молитви свої і свій лад.
182. "З вільних дум, що любов'ю багаті
І вогнем зореносних натхнень,
Нехай будуть Молитви зачаті –
І твій вечір, і ранок, і день.
183. "Правди добрі в Христа й Могамета,
Та святі їхні правди - чужі.
Раджу я із чужого намета
Не нести в рідну хату коржі.
184. "Краще грудку землі, вмиту кров'ю,
Рідних Предків зігріти в руці,
Й помолитись до неба з любов'ю,
Ніж молитись до вас, чужинці.
185. "Мудрочолі, із серцем дитини,
Предки наші великі, як Світ!
