| Субота 24-04-20 04:12 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ Вічне царство не тут, ви до неба Не беріте гріха, злих думок. 306. "Будьте мирні, покірні, як вівці, Богом вашим - пасхальне ягня. Не всміхайтеся в піст гарній дівці, Гріх колючий бо це, як стерня. 307. "І не вірте яр-турам, пророкам, Що Дажбогові вірять - це гріх! Вірте нам і монгольським отрокам, І вкидайте книші у цей міх. 308. "Полюбіте Орду, бо так хоче Саваот і святий Миколай!" – Піп Олимпій з амвону пророче, Присмиряючи юрби і край. 309. Він рече: "Постраждав на Голготі Син Давида за ваші грішки. Будьте вдячні, працюючи в поті, За монгольські гливкі галушки". 310. Шкіру, мед, віск, сукно і пшеницю, І добротну худобу й дівчат (Українську красу білолицю) З рук попів брав, як дань, тоді кат. 311. Християн со хрестом християни Віддавали, як крам у орду. Не себе віддавали, без шани Русокосих дівчат - кров младу. 312. Православіє грецьке приємне: Для єреїв і хана Орди, Мій Народе, життя твоє темне, Як на спинах батіжні сліди. 313. О, Дажбоже, твої рідні внуки Є холопами Греків, Татар. Поневолений дух, скуті руки І з хрестом, як чума, яничар. 314. О, Дажбоже, прости, що втопили Образ Твій у глибокій ріці. Над Тобою наругу чинили Чорноризні пришельці - ченці. 315. Не Тебе утопили, а силу, Що жила в Твоїм імені. Ти Їх караєш? Дав долю безкрилу Без звитяг, без надій, без мети? 316. ХАН попам і монахам-лакизам Ярлик чести на груди поклав... Сито, мирно жилось чорним ризам, А Народ? У неволі стогнав... 317. За емаль - не емаль, ярлик хана Архиреї служили Орді І речали з амвонів: "Осанна, Саваот і всі грецькі святі 318. "Кличуть Вас до терпінь і покори, Сповідайтесь со страхом усі! Будьте тихі, немов мухомори, В дар дістанете рай в небесі!" 319. Щонеділі вони прославляли Хана й муки Ісуса Христа, Українських дітей катували Страхом пекла, вогнем батога. 320. Перелякані діти - покірні, Їхній ум родить кволі думки. Почування лякливі і лірні Люблять бунт і повнотні чарки. 321. В юних душах плекали покору, Звички рабські, байдужжя і страх. Рідну Віру святу без розбору Умертвляли на їхніх очах. 322. Вчили бити поклони, тремтіти Перед образом грецьких святих, Хлібом-сіллю мечі чужі стріти, Дари Божі - закони чужих. 323. МІЙ Народ утрачав рідні сили – Чужоземним молився богам. Чужовіри його приучили Чужоземним служити панам. 324. І в душі його добрій, як воля, Згас вогонь володарських прикмет. "В нас така вже холопська недоля", - Мимрив їхній (холопський) поет. 325. О, Народе, гнучка деревина, Вірять внуки твої не Тобі! Це не жарт, не розважлива клина, Не полова на драній гарбі. 326. АЛИЛУЇТЬ єрей вміло, спритно Тішить душі: він маг і мудрець Дружить з ханом Орди. Апетитно Трудом живиться наших сердець. 327. Двісті літ ми в монгольській неволі Поклонялись ромеям, Орді, Євангельським святим. Биті, голі Спини гнули: раби во... Христі. 328. Впала хижа Орда. Чорна зграя Візантійських попів (русичів) Меч нової Орди возхваляя, Побрела... до московських царів. 329. За вино, царські грамоти, злото, За єпископську шапку, печать Прославляли московське болото: "Малороси, учіться мовчать! 330. "Православні бо ви християни, Цар у вас православний, кивот, Ваші сльози, Ісусові рани, Алилуя, свят, свят Саваот!" 331. Б'є Народ мій чолом, а я плачу (О, Дажбоже, це сльози Твої"). Люд стрижуть, як худобу ледачу, Душелови чужі на Русі. 332. Б'є Народ мій чолом - честь складає Назарею до ніг. Стид. Таку Русь охрищена етику має Спантеличену, темну, гірку. 333. І створилася дивна людина: Хрест на шиї, ярмо на плечах, І ляклива, як бита скотина, Як охлялий приборканий птах. 334. Пісня в неї дзвінка, солов'їна Очі, мов у сумного вола. Рабська доля гірка і мінлива Їй прикмети зневір'я дала. 335. Відібрала людське: приязнь крови Роду рідного, расовий стяг – Символ поту, страждань і любови Предка Оря, його життєзмаг! 336. І коли я сьогодні рабові Щиро мовлю: "Дажбог - наш Отець, Що нам єдність давав, Він у слові Мав тепло наших рідних сердець". 337. Раб обурено каже: "Статуя Дажбог - ідол, поганець і все! Ні, не вірю йому, алилуя Саваот візантійський спасе!" 338. Я йому: "Мій обдурений брате, Мисль твоя у тобі не твоя, Хитрим зайдою хитро зачата Смокче душу твою, як змія. 339. Проклинаєш себе, бо так діє Не ум твій, а наука чужа, Що твоїм почуттям володіє, Їсть твій ум, як залізо іржа. 340. Саваот - це також є статуя, Іноземний понурий бовван. Алилуя, раби, алилуя, У вас паном лише чужий пан! 341. І Мойсей є бовван, і Єгова І Шадай, і Тамузи хрести, І на злотих іконах обнова І кивоти, і чуда, й пости!" 342. О, чужа всеоправдана святість! У них Бог, бач, а в нас є кумир? В нмх правдиве усе – навіть радість Інквізицій святих: кров і мир...
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |