Стійкі чоловічі компанії
тримаються на традиціях. Деякі чоловіки або грають із друзями у футбол лише
щоп'ятниці, або ходять до бані щосуботи, або збираються за кухлем пива кожної
неділі, а то й частіше. Взагалі існує безліч різновидів «клубів за інтересами».
Найдавнішим чоловічим колективним заняттям можна вважати полювання. Колись воно
було небезпечною, але обов'язковою умовою виживання людства, а за минулі
тисячоліття майже всюди перетворилося на відпочинок, хобі, не дуже поширену й
доволі недешеву розвагу. Чимало людей вважає, що полювання піднімає з глибин
людської психіки жахливі інстинкти та виховує жорстокість. Самі ж мисливці
говорять про шляхетність, чоловічу дружбу й тісне спілкування з природою. Так
чи інакше, але полювання існує, а екологічний та моральний аспекти тут завжди
визначаються трьома умовами: де, на кого і як полювати.
Гроші за вовка
Осінь
у горах — це не тільки яскраві фарби гірських ландшафтів, мінлива погода та
грибні галявини. З 1 вересня по 26 грудня в Карпатах дозволяється індивідуальне
полювання на диких парнокопитних тварин: самців і самок кабана, оленя та козулі
(багато козуль загинуло у холодні зими середини 1990-х років, але за останній
час поголів'я дещо збільшилося). На добування копитних існують спеціальні
ліміти, які визначаються окремо для кожного мисливського господарства. Термін
колективного (облавного) полювання коротший — з 6 листопада по те саме 26
грудня. Щоправда, індивідуально на самця козулі можна ходити вже з 1 червня.
Наприкінці листопада самець скидає роги і перестає цікавити справжніх
мисливців, які перш за все переймаються саме трофеєм — тим, чим можна
похвалитися вдома перед гостями: іклами вепра, рогами оленя, шкурою вовка.
До речі, за вбитого в українських Карпатах
вовка зараз можна отримати премію у 100 гривень. (А у Польщі «нагорода» за
подібний вчинок становить три роки позбавлення волі.) Однак, щоби отримати ці
гроші, треба здати вовчу шкіру, ринкова вартість якої сягає 100 доларів.
Екологи, звичайно, обурені фінансовим стимулюванням вбивства «санітара лісу».
Натомість начальник управління мисливського господарства Івано-Франківщини
Ярослав Олійник сказав, що зараз на території області живе приблизно 80 вовків
(порахувати точно неможливо), а Прикарпаття спроможне «прогодувати» не більше
півсотні.
До того ж полювання на найвідомішого хижака
зазвичай проводиться тільки попутно, тобто за наявності ліцензії на добування
інших мисливських тварин. Просто зустріти та застрелити вовка — не тільки майже
неймовірно, але й протизаконно. Втім і ходити з мисливською зброєю гірськими
стежками можна тільки з ліцензією та єгерським супроводом. Якщо ви вийшли в ліс
і у вас є рушниця — ви вже мисливець і повинні мати відповідний дозвіл.
Придбали ліцензію на козулю (10 грн.), кабана (20 грн.) або оленя
(34 грн.), то можете добути й вовка. Треба зауважити, що вполювати його
вдається дуже рідко, бо тварина ця — надзвичайно сильна, розумна й добре
пристосувалася до життя поруч із людьми. Відстріл вовка та лисиці можна
здійснювати й поза мисливським сезоном, але для цього потрібен окремий дозвіл.
А ось для найбільшого карпатського хижака,
бурого ведмедя, нарешті знайшли місце у Червоній книзі України, і будь-яке
полювання на нього заборонене. На сьогоднішній день «клишоногі» на території
нашої держави залишилися тільки в зоопарках і Карпатах (в горах — не більше
200 голів).
Стійкі чоловічі компанії
тримаються на традиціях. Деякі чоловіки або грають із друзями у футбол лише щоп'ятниці,
або ходять до бані щосуботи, або збираються за кухлем пива кожної неділі, а то
й частіше. Взагалі існує безліч різновидів «клубів за інтересами». Найдавнішим
чоловічим колективним заняттям можна вважати полювання. Колись воно було
небезпечною, але обов'язковою умовою виживання людства, а за минулі тисячоліття
майже всюди перетворилося на відпочинок, хобі, не дуже поширену й доволі
недешеву розвагу. Чимало людей вважає, що полювання піднімає з глибин людської
психіки жахливі інстинкти та виховує жорстокість. Самі ж мисливці говорять про
шляхетність, чоловічу дружбу й тісне спілкування з природою. Так чи інакше, але
полювання існує, а екологічний та моральний аспекти тут завжди визначаються
трьома умовами: де, на кого і як полювати.
На
риковищі
Полювання в Карпатах відрізняється від свого
рівнинного аналога значним фізичним навантаженням. Карпатський мисливець має
бути перш за все людиною спортивною, спроможною пройти не один кілометр крутими
гірськими підйомами та спусками, а часто і глибоким снігом. Відомі випадки,
коли у любителів полювання навіть не витримувало серце. Хоча у сьогоднішньому
раціональному та жорсткому світі таке може статися і на міському тротуарі...
Люди досвідчені кажуть, що справжній
мисливець складається не тільки з азарту, і на полювання ходить не лише, щоб
когось застрелити. Приємно прокинутись вдосвіта, побачити схід сонця у горах,
стоячи «на номері», послухати пташині співи, помилуватись краєвидами та відчути
себе частиною дикої природи. До того ж мисливець має бути зацікавлений у
збереженні лісової фауни, щоб його діти та онуки теж могли полювати. Ліс без
звірів — мертвий ліс.
Один із найбільш емоційних видів полювання —
на копитних. Ще перед другою світовою війною польські мисливські журнали доволі
часто описували особливості карпатського полювання на оленя, а декілька добутих
тоді трофеїв внесені до світових каталогів. Із середини вересня до кінця жовтня
полюють на оленя благородного під час риковища, коли він голосним риком
повідомляє ліс про свою силу, викликає на бій потенційних суперників та
красується перед самками. Оленячий «гарем» зазвичай складається з п'яти-семи
ланей. Під час риковища олень майже нічого не бачить і не чує, бо захоплений
власним «співом». Тоді можна підійти дуже близько, іноді — до 15 метрів.
Найкращі у світі фотографії оленя зроблені якраз на риковищі. Але це зовсім не
просто, тому що самки пильності не втрачають ніколи, а, відчувши небезпеку,
одразу попереджають самця. Тож можна пробачити «підступного мисливця», який
ніби намагається скористатися ейфоричним станом звіра.
З вашого дозволу повернуся знов до поняття
справжній-несправжній мисливець. Ярослав Олійник, який полює змалечку, у нашій
бесіді пояснив журналістові, що таке мисливська совість (про браконьєрів
розмови не було — це зовсім окрема історія). Виявляється, мисливець, який зможе
вбити тварину, що потрапила у незручне становище, ніколи не буде користуватися
повагою у товаристві. Наприклад, не можна стріляти зайця, який пливе. Він не
водоплаваючий, потрапив у халепу, і тут справжнім мисливцем можна назвати хіба
що всім відомого діда Мазая.
Неписані правила забороняють стріляти й у
дикого кабана, що загруз у глибокому снігу і виснажився, навіть якщо ти саме на
кабана вийшов полювати, а в кишені тримаєш ліцензію на нього. У подібному
випадку, кажуть, треба повернутись додому, принести картоплі або кукурудзи й
дати можливість звіру звільнитися з полону. Зустрінемось, мовляв, пізніше. Ось
така вона — карпатська мисливська совість.
На
кабана із загінкою
Це — найпопулярніше осіннє полювання.
Зазвичай збирається компанія у 5-10 чоловіків (дозволено — до 15),
домовляються з окремим мисливським господарством і приїжджають на вихідні.
Колективне полювання — справа дуже серйозна і потребує дисциплінованості.
Обов'язково — інструктаж із техніки безпеки за підписом кожного у журналі
реєстрації. Зазначаються номер ліцензії, вид тварини, місце, спосіб та дата
полювання, а також номери посвідчень всіх мисливців та номери їх контрольних
карток. Тверді, писані та неписані правила облавного полювання вироблені
десятками років, і простий їх перелік зайняв би не одну журнальну шпальту.
Нагоничі з собаками (загінка) «піднімають»
кабана та женуть його на мисливців, що стоять кожен на своєму номері і чекають.
Не дозволяється курити, розмовляти і взагалі шуміти. Наближення кабана можна
визначити за валуванням собак та криками нагоничів, які до того ж калатають по
стовбурах дерев палицями. Стріляють з відстані 50-60 метрів, і тільки той
мисливець, на чий номер вискочив звір. Усі спірні питання на полюванні вирішує
головуючий, чиє слово — закон.
На сьогоднішній день мисливські господарства
намагаються орієнтувати любителів полювання на використання гладкоствольної
зброї, бо куля з нарізної (карабіна) летить на значно більшу відстань і може
поранити когось із загінки. Завдяки оптимальному співвідношенню ціни та якості
найбільшою популярністю в українських мисливців користуються рушниці
російського виробництва, Іжевського й Тульського заводів. Вартість зброї —
від 400 доларів.
Мисливські господарства є при кожному
карпатському держлісгоспі. У перелік послуг, що надаються для мисливців,
входять: проживання, транспорт, єгерський супровід, організація загінки,
ветеринарне обстеження, обробка трофеїв, виготовлення опудал.
Для читачів журналу, які бажають приїхати на
полювання у Прикарпаття, додаємо невеличкий довідник. За цими телефонами можна
отримати детальну інформацію та домовитись про організацію «мисливського
уїкенду».
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
