| Субота 24-04-27 02:52 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ 643. Ум родився мій з чистого злата Українського світу - ума. Земле вічная, нене багата, Не один я, а ти є одна! 644. Не один я, що кров твою маю І волошковий колір очей, І напій животворний черпаю Із твоїх вічноюних грудей. 645. Я твій син, я твій гнів, вічна слава, Я з Твого народився зерна, Вільним духом моїм Величава Будь вовіки і віки Одна! 646. Є земель на Плянеті багато, Сонць у космосі много горить, Де життя моїх Предків почате, Там і скарб мого щастя лежить. 647. Мій народ поклав болі важучі В серце чуле, тривожне моє: Ось чому мої мислі рішучі, Ось чому ніч безсоння дає! 648. Ніч - не смерть, не схова в чорні шати. Я родився із сонцем весни, Щоб невольникам волю давати, Я ваш брат, українські сини! 649. Не калічте мене, чужі маги, Я - алмаз. Ви ліпіте рабів З душ маленьких, що просять наснаги В душеловів, немов у богів. 650. Не кепкуйте із мене, не кпіте, Що я син не такий, як усі. Вийміть серце моє, окропіте Кров'ю Волю святої Русі! 651. Я натхненник Дажбога. Я сила, Що ворожі тенета стира. Сонце кормить мої буйні крила, Щоб я славив легенди Дніпра! 652. Я натхненник Дажбога. Я з грому Слави Предків Русі творю Хід Віри Рідної. Богу чужому, Щоб не кланявсь мій добрий Нарід. 653. Говорив я з Христом і Мойсеєм, Мудрий Будда був свідком мені. Не тужу за чужим прометеєм, Сиротою йдучи по стерні! 654. Ти, Ісусе, родивсь во Юдеї, Мати в тебе юдейка була, Став ти Богом Вітчизни моєї – Це не честь, а розпука моя! 655. Ти став Богом, а я сиротою, Ти воскрес, а мій Люд на хресті. Ти не можеш рівнятись зі мною, Ти юдеєць, а я - син Русі. 656. Світло пада з Юдеї, то й воля В світлі тому - юдейська. А я Жити хочу, щоб квітнула доля Рідномудра, як рідні поля! 657. Ні, юдеєць, ніколи, я знаю, Так, як я, мій Народ не любив, І тому я його не прохаю, Щоб він душу мою просвітив. 658. Я із світлом родився, з душею, Мій Народе, я твій - розпинай, Я терплю. Чужаку - "прометею" Ні душі, ні ума не давай! 659. Не давай, мій народе, так хоче Бог, життя і натхнення моє. Серце думи новітні пророче, Родить Волю і радощі п'є! 660. Серце, серце моє неспокійне В морі дум, як на хвилях листок, Чаром віри повите і мрійне, Як народом забутий пророк. 661. І не має ні ночі, ні днини, Щоб у серці любов не жила, Мій Народе, до тебе. Перлини Дум святих мені мати дала. 662. Серце мати дала мені добре, Усміх внука Дажбожого. Я Полюбив русичівство хоробре, Як блакить непокірне орля. 663. Погляд маю сарматського сина, Що Жертовник Вітчизни квітча Кров'ю серця свого. Україна – Мій кінець і початок життя! 664. РУСЬ, будись! У сні хиріють м'язи, Меркне ум і маліє порив, Світ чекає твоєї екстази, Я в тобі вільним духом ожив! 665. Русь, будись! Не лякайсь мого ходу, Я - твій син, твоя крапля крови. Вольна іскра невольного роду, Вольні мислі твоєї глави. 666. Мій Народ - одна спалена рана, Блідне пекло, німіють чорти. І віками несе (о, осанна?) Він закутий неволі хрести! 667. Непробудишся - згинеш! І гади На могилах твоїх засичать, І плід чрева твого кат окраде, Ім'я Русь буде Русь проклинать! 668. Підеш з торбою в світ, греку, жиду Ноги мити за хліба шматок; Віддаси своїх дочок гибриду, Не тобі, щоб родився синок. 669. Рідна мова твоя буде вбита В рідній хаті твоїми дітьми, До стовпа злих насмішок прибита, Як ефір пропаде між людьми. 670. Не пробудишся - згинеш. І в чаді Сварок диких згноїш своє "Я", І в престольнім святім Києграді Рідна мати не буде твоя. 671. Рідний син кине камінь у груди, Із яких він смоктав молоко, Щоб хвалили його чужі люди, Щоб дім мати під стиль рококо. 672. Доня зайді народить синашу, Розділивши з ним ложе й весну, Щоб смачну на обід мати кашу, Мати сукню, як степ запашну. 673. Неморальне назветься мораллю, Некрасиве - зразком красоти, Поцілується радість з печаллю, "Честь" палитиме чести мости. 674. Мати сина віддасть катам в руки, За п'ятак проміня честь дочки Ум утративши, згине з розпуки, З неї сукню здеруть жебраки. 675. Русь, будись! Відбери у монгола Славу рідну, окрадена Ти. Від релігій чужих стала квола І сумна, як підгнилі хрести. 676. Не пробудишся, згинеш! Голодні Діти трупом згниють на стерні. Мати злякана смертю, премодні В честь катам заспіває пісні. 677. Згинеш, згинеш і сліду не стане, Мій Народе, моя ти любов. Непомітно, як цукор ростане У крові ворогів твоя кров. 678. Мати, втративши ум, буде жерти Труп дитини, просити Христа Християнкою доброю вмерти, Там спочити, де райські врата. 679. Зайшлі ідоли будуть стояти, Зірку, хрест закріпивши в руці: Будеш ти їм поклони складати, Мавши долю сліпої вівці. 680. Чорне небо зирне в твої очі, Кров хлюпне на пшеничний амбар.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |