| Вівторок 24-04-23 13:06 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ 73. І синайські худі козопаси, (Азазел - їх пастуший божок) Несли шкіру для нас, пах, прикраси, Первородних дарили доньок. 74. Українці в старій Филистині (Ще тоді не жили там Жиди) Полишали (розкопують нині) Древньославні трипільські сліди. 75. І в єгипетських храмах Амона Карби клали жерці - знахарі, Що в долинах амонського трона Гикси правлять (Трипільці старі). 76. Потім Скити могутні і славні, (Внуки Гиксів - володарська рать) Прославляли походи предавні, Рідний Звичай і Рідну Печать. 77. ДЕ йорданські течуть мутні води, Був Скитоград (тепер Бетшеан): Там колись Українськії Роди Мали грізних візниць караван. 78. Як вернувсь Езикел з Вавилону, (Глянь у "Біблію", там він писав), Що цар Гог (із Магогського трону – З трону Скитів) Юдеїв скоряв. 79. Гог летів, наче вихор! Тарпани Гнали перські полчища, жидів. Де Йордань, він знечулював рани Полином чорноморських степів. 80. Саваот - мілітарне божище Сема, Хама, Яфета племен, Був покорений Гогом, щоб вище Він не пнувсь українських знамен. 81. Фараон Псеметих приніс дари – Склав до ніг Українських Синів. А жерці - святе миро і чари: Їжу нільських владик і богів. 82. Бог Іакова - грізний Єгова Був Дажбогом полонений. І України священна розмова В Ханаанській дзвеніла землі. 83. ДАРІЙ (перський володар на Сході) – Рим і Греція в нього - раби, Тигром ріс у хоробрім поході Жадний слави, звитяг, боротьби. 84. Гордий Перс хотів Скитську державу Заратустрі у дар принести. Над Дніпром загубив свою славу І Тамузи злотисті хрести. 85. "Скит подібний на римського Бога", - Лист до Риму Овідій писав. Степ у Скита, як скатерть розлога, А на ньому - моря буйних трав. 86. Оборонні ромейські споруди, Що в дунайських стояли степах, Обсипалися стрілами: люди Українські не знали про страх. 87. Хто не знає про страх, тому сила Правд чужих б'є поклони до ніг. Страх людині розслаблює крила, Порить спину, як мокрий батіг. 88. УКРАЇНСЬКІ Дажбожії Роди, Ви чар Волі, загадка віків. Од вас мудрість черпали Народи Євразійських долин і пісків. 89. Із Дажбожого Роду родились Кімерієць і Скит, і Сармат. Часто й палко, як рідні сварились – Хіба з братом не свариться брат? 90. Русичі і Магоги, і Скити – Роди кровні, відважні, старі – Українцями стали. І жити Мудро вміли колись на Дніпрі. 91. Різні назви у світі ми мали: Анти, Анти! Хіба це не ми Германаріха орди прогнали, Готські стріли стоптали кіньми! 92. УКРАЇНЦІ, Латини і Греки – Три народи в Європі, які Своєрідно зростали. І Мекки Рідні мали свої (пресвяті). 93. Русь (Сарматія) римській короні Не склоняла ніколи чола. Не була, як той раб, на припоні, Самобутність свою берегла. 94. Берегла свої рідні Покони, Рідну Віру і Мудрість свою. Не могли чужинці (гегемони) Чесно Русь покорити в бою! 95. Був учителем Греків наш славний Анахарзис (Анакр) Скит (Сколот), І про це написав хроніст давній – Грек старий (мандрівник) Геродот. 96. Він писав, що з Землі Бористенів Анахарзис (мудрець завітав). Перший в світі тоді для Гелленів Про безсмертя душі розказав. 97. У Атенах тоді не жили ще Ні Сократ, ні "дивак" Демокрит. Лиш століття пізніш вони ближче, Знали правди, які їм дав Скит. 98. РАБ в Європі родивсь, як худоба: Римлянин - півбожок, раб - це річ. Для одних - радість, благи, оздоба, А для інших - покора і ніч... 99. Сталось так, що купці со Юдеї Рцали вісті про чуда чудес: Ніби був Бог рабів, та Ромеї Вбили Бога цього й він воскрес. 100. І вознісся, як Август. Благає Всіх бездомних, голодних, сліпих Не любити земне. Обіцяє Він безсмертя на небі для них. 101. І набити з Юдеї гласили, Що син Ягве (святий мошіягв) Кине з неба такі грізні сили, Що із Риму сотвориться прах. 102. Марс - не Бог! Сина Бога святого Рим убив. Та він прийде карать Римську знать, імператора злого, І рабам буде царство давать. 103. І єднались раби темні, Гнані; Обнадієні мітом Христа. Їх принадно манили незнані Солодкаві небесні врата... 104. Бунтувались вони: Йсуса віра Вчила їх не боятися мук. Тужно грала Неронова ліра, Конвульсійно здригався канчук. 105. Римський раб брів покірно на муки, Проклинаючи рабство і Ром. До небес піднімав скуті руки, Бив Ісусові щирий чолом. 106. Рим у шалі розпусти, в знемозі, У бунтах фанатичних рабів, Попросити (в безславній тривозі) В Бога рабського ласок зумів. 107. СТАЛИ нові жерці рабам прісно Благомовить, що Рим за Христа Кличе бити поклони, бо звісно, Де покірність, душі чистота. 108. І Христос став спасителем Риму. Понтифікси (модерні жерці) Темну зграю рабів (незлічиму) Хитро смирять з хрестом у руці. 109. Чуда! Чуда святі - стоязикі! Рим імперський Христа возлюбив, І апостольські "правди великі" Ритуалами Марса покрив. 110. ВАШ Христос, низьколобі плебеї, - Імператор рече Константин, -
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |