|
---|
Котедж "Карпатська тиша"
Відпочинок у Яремче
0977739122 - Любов 0665020962
|
|
Вечер в Карпатах
::::::Каталог для туриста::::::
У категорії матеріалів: 473 Показано матеріалів: 274-286 |
Сторінки: « 1 2 ... 20 21 22 23 24 ... 36 37 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Був то собі пан. І мав дві дочки, а жінка його вмерла. І мав три села. А тії
дочки — одна була, молодша, дуже добра і ладна, а старша була недобра для
батька. |
Казка мовиться про двох братів. Старшого звали Василем, а молодшого —
Михайлом. Старший брат дуже був заможний, жив у великих достатках. Молодший —
навпаки. У молодшого брата і дітей ціла купа була і бідність велика. |
Був ґазда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як
постарівся, ґазда узяв та й нагнав. Іде той кінь лісом та й здибає лева.
|
Були два брати. Старший був багатий, але був злодієм, а молодший був бідний,
але був чесний ґазда. Старший не мав дітей, а молодший мав три хлопці.
|
Жила собі баба — удова стара — сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І
тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він і
підходить до неї дідом і каже: |
Не знаю, коли і де то було, лише чув я від свого діда, що жив на світі цар
Чорнокнижник. Не було такої книжки, аби він не прочитав, не було такого, аби він
не знав. |
Був де не був один великий силач. Коли мав чотирнадцять літ, пішов до лісу,
вирвав руками найтовстішого дуба і поставив 'го догори корінням. |
Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:
— Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити. |
Прибіг, вовк до села і каже псові:
— Давай будемо друзями.
Пес друзів не мав і згодився. Почав вовк приходити до нього в гості.
Розповідає, що нового в лісі, а сам роззирається по подвір'ю. Подивився і
пішов. Пес заснув. Але чує: баран кричить. Пес відкрив очі, бачить: вовк тягне
барана з кошари. Пес загавкав. Господар вибіг з хати, вхопив пательмагу і так
змастиґав вовка, що той не лише барана лишив, а й сам ледве втік. |
Раз за синіми морями, за скляними горами жив собі чоловік. Бідний-бідний!
Убогий-убогий! |
В одному селі жив собі жонатий чоловік. Мав добре ґаздівство, бо, знаєте,
давно, коли леґінь женився, позирав, щоб молода принесла якийсь посаг.
Дівка-відданиця мусила мати бодай невелику трикоблову землю, бичата і ялівку...
Але щоб і скриня була не порожня, та й грошенят не бракувало. |
Біжить лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться — рак виліз з води на
камінь та клешні точить, щоб гостріші були. |
Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку все вівці пас, то й нічого
не знав. От раз і випав йому з неба камінь, не який там і камінь, у вісім
пудів. То він було усе і грається тим каменем: оце причепе до батога та як кине
угору, а сам спати ляже на цілий день; прокинеться, аж ось і камінь летить, та
як упаде, так було по коліна у землю і вгрузне. А то візьме покине серед степу
сіряк, тим каменем навале, то хіба там три чоловіки, або й більш, а то не
візьмуть. |
|