Ніж у туристичній мандрівці —
безцінна річ. Відрізати кусень хліба або сала, відкрити консерву чи вистругати
рогач для багаття — він всюди стане у пригоді. Бувають і зовсім екстремальні
ситуації: кусає змія (борони Боже) і слід зробити надріз та висмоктати
отруту... І взагалі, як іти в гори без ножа, то краще сидіти вдома.
Великі, малі, цільні, розкладні...
Туристичні ножі, на відміну від, скажімо,
мисливських, не є холодною зброєю. Тому навіть ті ж мисливці часом воліють
користуватися «мирним» ножем, на який не потрібно дозволу. Туристичні ножі
бувають різних форм і розмірів, можуть виконувати багато різних функцій.
Скажімо, бувають цільні і розкладні. Цільні мають на клинку пилку чи не мають,
так само й канавку, яку хибно вважають кровостоком, можуть навіть заміняти
сокиру. Розкладні ж іноді містять усе можливе — від власне клинка до ножичок
«для підстригання вусів», не кажучи вже про пилочку для розпилювання невеликих
брусків дерева, штопор і виделку. Підбір ножа залежить від того, який вид
туризму ви обираєте, в яких умовах, в яку пору року. Очевидно, має значення і
ваш естетичний смак.
Що простіший ніж, то він надійніший у
використанні. І універсальність, як не крути, а теж має свою межу. Тому
досвідчені туристи часто беруть в походи два види ножів: цільний з одним
«серйозним» клинком та невеликий багатофункціональний.
Пружний і твердий, як булат
Перш
за все ніж повинен довго тримати заточку, бути стійким до агресивного
«мандрівного» середовища, зручним у використанні, легким. Чи не найголовніше —
сталь, з якої зроблений клинок. Вона визначає, чи скоро він зламається або
затупиться, що ви зможете ним розрізати або розрубати. Про якість сталі говорять
цифри, написані у паспорті ножа чи нанесені на клинок. Позначення можуть мати
вигляд на кшталт «45 Х 13», де перше число вказує на вміст вуглецю, а буква і
друге число — вміст хрому. Що більше вуглецю, то твердіша сталь і, відповідно,
такий ніж довше не затуплюватиметься. Напис буває і складнішим, якщо у сплав
додають інші метали: молібден, нікель, титан.
Здавна досконалою — дуже твердою, а
одночасно й гнучкою — вважалася так звана дамаська сталь. Щоправда рецепт
булата (від перського пулад — криця), аналог якого пізніше використовували
сирійські майстри з міста Дамаск, нині втрачений. Сучасні клинки зі сплаву,
який виробники називають дамаською сталлю, має характерний візерунок і,
відповідно до назви, високу ціну.
Поради при покупці і
використанні
1. Купуючи ніж, добре зважте,
навіщо він вам буде потрібний.
2. При покупці звертайте
увагу на назву фірми, щоб не придбати підробку. (Якщо це Victorinox, то так
воно і має бути до останньої букви. В жодному разі не Viktorinox чи щось
подібне).
3. Марку та ім’я вартує
спочатку пошукати на інтернет-сайтах виробників чи у каталогах. Тоді ви
зможете точно знати, як зовнішньо виглядає оригінальний виріб та його
технічні дані.
4. Не купуйте не заточений
ніж — це завжди викликає сумнів щодо якості сталі.
5. Якщо не впевнені, що
зможете якісно заточити клинок, який затупився, то краще віддайте його у
спеціалізовану майстерню. Вийде дешевше.
5. Носіть ніж у ножнах або у
футлярі, а футляр — у наплічнику. Молоді хлопці із ножами на поясі зазвичай
викликають у патрульних міліціонерів нестримне бажання щось перевірити. І тут
вони мають повне право, особливо на вокзалах — залізниця вважається зоною
підвищеної небезпеки.
Фірма гарантує
В Україні можна налічити десяток майстрів,
котрі виготовляють ножі під замовлення. А є ще люди, переконані, що найкращий
ніж — із ресори. Але наразі ми говоримо про сертифіковані вироби. Більшість
ножів на українському ринку — російського виробництва. Поширені торгові марки:
«Нокс», «Златко», «Медтех». Середня вартість туристичного ножа від цих
виробників — 250-500 гривень залежно від марки сталі, матеріалу, з якого
зроблене руків’я, ножни тощо. У спеціалізованих крамницях можна зустріти і
вироби фірм «Linder» (Німеччина), «Muela» (Іспанія), Frosts Mora (Швеція),
Opinel (Франція) та інших. В основному це добротні ножі та часто не дорожчі за
російські аналоги.
Серед
розкладних вже багато років лідирують швейцарські «Victorinox» та «Wenger». Їх
вартість також залежить від якості сталі та функціональності — від 100 гривень
до 200 доларів. Цими ножами можна робити багато операцій, рекордна кількість
функцій в одній із моделей переважає три десятки. Але частіше — до десяти.
Щорічно швейцарці випускають на світовий ринок мільйони екземплярів, «беруть»
покупця незмінною якістю та доступною ціною. Той же «Victorinox», окрім
швейцарської армії, де ніж є обов’язковим атрибутом солдатів і офіцерів,
постачає своїми виробами війська всіх країн НАТО.
Звичайно, не можна забути і про китайську
продукцію, яка превалює на українських базарах. Цих ножів надто багато,
коштують вони дуже дешево і продаються без документів. Зазвичай на клинку є
лише стандартна штамповка «stainless steel». Насправді із цієї сталі варто
робити хіба що виделки.
Взагалі, ніж — дуже індивідуальна річ. Він
має підходити вам не тільки за хімічним складом клинка, формою, матеріалом
руків’я, ножнами, бути зручним і надійним. Знавці кажуть, що кожен «порядний»
ніж має свій характер.
Як уникнути конфлікту із законом?
Редакція
звернулася за коментарем до фахівця. Розповідає Олег ТАНЧИН — старший експерт
Науково-дослідного експертно-кримінального центру при УМВС України в
Івано-Франківській області.
Як визначити, чи належить ніж до холодної
зброї? Закону про зброю в Україні ще немає. Наразі експерти користуються
«Методикою криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих
з нею виробів» (1999 рік), іншими нормативними актами. Там належність до
холодної зброї визначається за наявністю у предмета (пристрою) сукупності таких
загальних криміналістичних ознак:
— призначеності для ураження цілі;
— придатності для неодноразового ураження
цілі.
Всі інші предмети (пристрої), у яких
повністю або частково відсутня хоча б одна з цих загальних ознак, до холодної
зброї не відносяться.
За
технічними даними ніж можна визначити як холодну зброю, якщо він має:
— мінімальна довжину клинка — не менше, як 90 мм;
— мінімальну товщину клинка — не менше, як 2,6 мм;
— мінімальну твердість клинка, що
виготовлений із вуглецевистої сталі — не менш, як 50 одиниць;
— мінімальну твердість клинка, що
виготовлений із корозійностійкої (жаростійкої) сталі — не менш, як 45 одиниць;
— кут загострення леза — не більше, як 30
градусів.
Туристичні ножі є різновидом ножів
господарсько-побутового призначення і до холодної зброї не відносяться. Але
туристичний ніж може бути визначений як холодна зброя, якщо відповідатиме вже
вказаним технічним даним та матиме конструктивні елементи, які дозволять
надійно тримати його в руці: обмежувачі, утики, ергономічні руків’я.
В обхід всіх цих правил фірми-виробники
часто забезпечують жорсткість самого клинка не за рахунок його твердості, а,
наприклад, збільшення товщини. (Якщо однієї з цих ознак немає, то ніж не є
холодною зброєю). Або лезо роблять твердішим, ніж саме полотно клинка. Це вже
більш сучасний підхід.
Тож самому туристові доволі важко визначити,
чи є його ніж холодною зброєю, чи ні. Найкраще мати документ. Крамниця зобов’язана
видати покупцю паспорт-сертифікат. Там мають бути технічні дані ножа, підпис
продавця, печатка магазину. Добре носити його з собою — тоді проблем із
міліцією не виникатиме. Інакше вас можуть затримати від трьох до 72 годин, до
з’ясування всіх обставин.
Ножі, які однозначно є холодною зброєю,
наприклад, мисливські, вам просто не продадуть без відповідних документів.
Наразі в Україні немає власного промислового
виробництва ножів. Є окремі майстри, котрі роблять ексклюзивні екземпляри. Якщо
ви придбали такий виріб без сертифіката і збираєтесь використовувати у походах,
то краще віддати його на експертизу і отримати документи в дозвільній системі
УМВС.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"