Як жив собі дід та баба, і розвели вони семеро овець, і сучка-позвонка,
баба-поговорка, коничок-ступачок.
От раз підійшла Меланка, то дід заставив бабу, щоб вона наварила вареників. А
сам пішов щедрівників шукать. Іде, коли дивиться — ідуть вовки. А він їм і
каже:
— Й ви, дітки, ідіть до мене щедрувать.
То тоді ці вовки пішли за ним і прийшли до хати та й почали щедрувать:
|
А у діда, а у баби
Семеро овець.
Сучка-позвонка,
Баба-поговорка,
Коничок-ступачок.
Винось, діду, вівцю.
|
Крутивсь, вертівсь дід. Нічого не поробиш, треба нести. Виніс дід вівцю. А
вони уп'ять почали співать.
|
А у діда, а у баби
Семеро овець...
|
І так далі.
Виніс дід і другу вівцю, тоді вони з'їли і оп'ять почали співать:
|
А у діда, а у баби
Семеро овець...
|
І так далі.
Виніс дід і третю вівцю, іззіли вони і ту. І почали оп'ять співать:
|
А у діда, а у баби
Семеро овець...
|
І так далі.
Виніс дід і четверту вівцю. Іззіли вони і цю і оп'ять почали співать:
|
А у діда, а у баби
Семеро овець...
|
І так далі.
І так вони співали, поки поїли всіх. Тоді доходе ряд до баби. Не оддав дід
баби, а сам узяв добрий кийок і побив вовків.
| 
