|
---|
Котедж "Карпатська тиша"
Відпочинок у Яремче
0977739122 - Любов 0665020962
|
|
Вечер в Карпатах
::::::Каталог для туриста::::::
У категорії матеріалів: 473 Показано матеріалів: 339-351 |
Сторінки: « 1 2 ... 25 26 27 28 29 ... 36 37 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Був де не був один цар, котрий дуже любив полювати на звірку. |
Жили-були собі дід та баба. І було в їх три сини: Грицько — найстарший,
Степан — середульший та Іванька — найменший. А старші хлопці дуже не любили
свого меншого братика, били його, лаяли, проганяли од себе, насміхалися. |
Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село, куди не поткнеться — скрізь
ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став
біля вікна і слуха. На цю пору в хаті дитина репетувала і вередувала. Мати
сиділа біля неї, забавляла її. Скільки вона не панькалася з нею, нічого не
могла заподіять, дитина не переставала плакать. Баба тоді почала дитину лякать,
щоб вона од страху утихомирилась: |
Були собі журавель та лисичка. Ото й зустрілися якось у лісі. |
Весняного дня король Матяш вивів своїх вельмож на поле, щоб бачили, як
селяни сіють кукурудзу і садять картоплю. Коли панство досить находилося й
хотіло відпочити, зустріли орача, котрий спинив воли й, сидячи на плузі, потягував
піпу. |
Іде чоловік з сокирою, а бариня сидить під вікном. |
Ішло, два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці
пограває, а другий слухає. |
Ворона підгодувала троє молодих воронят, що ще не могли самі літати, та й
гадає собі: «Ану, я їх випробую, котре з них найсправедливіше». Каже она до них
так: |
Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле.
Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця — давай вони зерном
ділитися. От одне зерно зайве було. Миша каже: |
Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. |
Жили собі дід та баба. Жили вони не в селі, а хатка їхня стояла в дрімучому
лісі. От прийшло новорічне свято. Дід і баба приготувалися і ждуть гостей.
Ждали вони, ждали — ніхто до них не йде: хата далеко від села. І зажурилися
старі. Але чують: хтось стука. Дід і баба зраділи, до вікна біжать. Але чують: |
Був собі на світі бідний селянин і мав він двох синів. Один парубок як
парубок, а другий зроду на ноги слабий, ходити не може. |
Був собі дід да баба. У діда дочка, і в баби дочка. От і пішли вони в гай по
ягоди. Так дідова збирає да й збира, да й назбирала повну миску, а бабина
візьме ягідку, то і з'їсть. От і каже дідова: |
|