До
Петроса навесні
Перш ніж рушити
...Короткий
опис маршруту. Пропонуються два варіанти підйому до Петроса: з
півночі, від селища Ясіня, дорогою вздовж потоку Лопушанка, через полонину
Печеніжеска та урочище Ступи; із заходу від села Кваси, через полонину Менчул
повз літній стаціонар біологічного факультету Львівського університету, старою
австрійською дорогою північним схилом гори Шешул (1689 м), через перевал і,
нарешті, пологим західним схилом самого Петроса. Кінцевий пункт сходження —
залізнична станція в селі Лазещина. Зійти також можна двома шляхами: на
північний схід від найближчої до Петроса колиби серпантинною дорогою через
присілок Козьмещик, де знаходиться туристичний притулок та КПП Карпатського
Національного природного парку; на північ від згаданої колиби лісовою дорогою,
яка виходить в Лазещині за півтора кілометра від залізничної станції. Приблизна
довжина маршрута 50
кілометрів, тривалість — три дні. Зупинятися на ніч
можна в колибах.
Важлива
інформація. Вирушаючи у похід, повідомте про це
аварійно-рятувальні пости. Ясінянський АРП базується у центрі селища, біля
розвилки шосейних доріг, в приміщенні турбази «Едельвейс», телефон (03132)
4-23-23, командир поста Степан Робчук, стільниковий телефон (067) 79-57-444;
Говерлянський АРП (Лазещина) знаходиться на КПП Національного парку, командир
Дмитро Климпуш, стільниковий телефон (067) 94-71-492.
За протекторами Ющенкового джипа
Якщо ви прибули до Квасів потягом, то від
залізничної станції треба пройти по шосе приблизно півкілометра на північ, у
напрямку Ясіні, до бічної дороги, яка веде наліво мостом через Тису. Повертаєте
на схід, проходите під колією. Одразу після цього стежка в східному напрямку
круто забирає вгору...
Виходите до межі лісу, де ростуть буки та
ялиці. Тут є добре обладнане місце для стоянки з наметами. Але, якщо дозволяє
час, краще піднятися значно пологішим схилом до полонини Менчул. Спочатку
вторована стежка веде лісом, далі — відкритою місцевістю. Здолавши кілометрів
чотири, виходите на Менчул. Справа від дороги — стаціонар біофаку Львівського
університету, довкола — численні колиби...
До перевалу і далі, повз Петрос, аж до
підніжжя Говерли, веде прокладена ще за часів Австро-Угорщини дорога. Вона
проходить траверсом, північніше гори Шешул, а зліва за напрямком руху
відкривається полонина Шумяска, де також стоять численні колиби та кошари...
Приблизно через два кілометри після
перевалу, перед різким поворотом на південь, треба зійти з дороги в напрямку
схід-схід-північ. Нетривалий підйом — і ви вже опинилися на де-не-де порослому
ялівцем найпологішому західному схилі Петроса. Знизу вершини не видно,
мандрівник просто піднімається вгору, і в якийсь момент виявляє, що до неї
лишилося метрів сто... Від перевалу до вершини неспішним темпом іти дві
години...
Минаючи калюжі від лісовозів
Потік
Лопушанка впадає у річку Лазещина на початку Ясіні, приблизно за півтора
кілометра до центру селища (якщо їхати з боку Івано-Франківщини). Тут на
шосейній дорозі є міст, і якщо ви діставалися автобусом, можна попросити водія
зупинитися біля мосту (від вокзалу в Ясіні треба повертатися трасою кілометри
чотири). Дорогою вздовж Лопушанки років десять тому можна було проїхати
легковим автомобілем на південь в бік Петроса аж до будинку лісорубів. Але внаслідок
частих повеней та масової вирубки лісу зараз у верхній частині цієї дороги
можуть пройти лише повнопривідні вантажівки та ще якісь УАЗи з асами за кермом.
Відтак, добрих вісім кілометрів мандрівникам доведеться йти пішки, оминаючи
вичовгані лісовозами баюри. Спершу повз садиби, а далі між прямовисним схилом
зліва та потоком справа, який місцями заливає дорогу. Подолавши кілометрів
п’ять, ви надибаєте напівзруйновану дерев’яну споруду, а врешті-решт дійдете до
моста, поряд з яким стоїть будинок лісорубів. Від потужної техніки довкола
буває суцільне місиво з глини та тирси.
Далі слід рухатися строго на північ до
полонини Печеніжеска. Орієнтир вірної стежки — молоді насадження зліва. Тут
підйом робиться крутішим. Ви неодмінно зауважите велетенські, в два обхвати,
ялини, що ростуть в цій частині лісу. На полонині декілька колиб з кошарами.
Саме тут вартує заночувати.
...Після Печеніжески починається
найскладніша ділянка підйому, майже два кілометри до урочища Ступи з набором
висоти до 500 метрів.
Здолавши підйом, виходите на північно-західний схил Петроса та рухаєтеся вгору
хребтом. До вершини не більше півгодини ходи.
Стрімко донизу
Спуск
з Петроса в східному напрямку, у бік Говерли, — не найприємніша виправа. Єдина
стежка веде стрімко вниз, глибоким та вузьким рівчаком. Природні «східці» від
каменя до каменя часом сягають метра. У дощову погоду стежка надто ковзка,
спуск до рівного місця забере хвилин сорок. Зате, не пройшовши і кілометра вниз
на північний схід, натрапимо на першу колибу та будівлі для худоби, що стоять
обабіч дороги. Якщо маєте намір сходити в напрямку Козьмещика, то другу ночівлю
можна облаштувати тут, біля одного з витоків потоку Лазещина.
Дорога направо через урочище Греблі
серпантином сходить до урочища Лощина. Вона тягнеться повз малинники, і якщо
під ногами сухо, можна сміливо зрізати кути. Врешті, пройшовши з годину, ви
вийдете до містка, неподалік якого стоїть самотня колиба. Ще через два
кілометри з’являються перші житлові будівлі, в одній з яких облаштована
крамниця. Одразу за поворотом — туристичний притулок. Звідси до залізничної
станції прямою дорогою вздовж річки — кілометрів дванадцять. Більша частина
цього шляху все ще проходить територією Національного природного парку. Вам
трапляться кілька джерел природної мінеральної води, як лужної, так і з
підвищеним вмістом сірководню. Любителів запаху стухлих яєць навряд чи
знайдеться багато, але від деяких шлункових захворювань така рідина дуже
помічна. На самому початку Лазещини знаходиться КПП. Рекомендуємо повідомити
тут про успішне завершення походу. До станції залишиться йти годину. Денний
потяг Рахів — Івано-Франківськ відходить з Лазещини о 15.30... Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
